Зґвалтоване правосуддя
In dubio pro reo – всі сумніви на користь обвинуваченого. У Давньому Римі цей принцип було покладено в основу античного правосуддя.
Римляни вважали, що краще не покарати 10 винних, ніж покарати одного невинного. Такий підхід давав їм можливість забезпечити довіру суспільства до держави та її інститутів.
Кожен громадянин знав, що по відношенню до нього з боку держави не буде прийнято несправедливих рішень. Це давало можливість забезпечити стабільність у суспільстві, що, у свою чергу, сприяло розвиткові давньоримської держави.
Абсолютно іншу картину спостерігаємо в сучасній Україні. Люди вже не вірять ні владі, ні опозиції. Скомпрометованим виявилось і правосуддя.
Яскравим підтвердженням цих слів є неправосудні судові вироки у так званих "політичних процесах".
Ні для кого не секрет, що в Україні досить великий відсоток людей знаходиться в місцях позбавлення волі за злочини, які вони не вчиняли. Разом з тим, досить часто з-під варти звільняють людей, щодо яких є неспростовні докази вини.
Зовсім недавно, завдяки ЗМІ, вся країна дізналась про трагедію, яка сталась у Миколаєві. Справа Оксани Макар викликала значний резонанс у суспільстві і люди цілком справедливо вимагали покарання винних.
Після миколаївських подій в поле зору журналістів потрапила і справа про зґвалтування та вбивство дівчини у Сімферополі.
До справ про зґвалтування була прикута увага і правоохоронних органів, і всього суспільства. Особливо громада обурювалася тим, що до передбаченої законом відповідальності не можна притягнути людей, які підозрюються у вчиненні злочину, але знаходяться під покровительством високопоставлених чиновників і політиків.
Останнім часом досить часто з’являється інформацію у ЗМІ про так званих "мажорів", які б’ють, ґвалтують, калічать і вбивають людей у ДТП і не несуть за це ніякої відповідальності.
Безкарність по відношенню до злочинців породжує недовіру людей до влади.
Зрозуміло, що коли з’явилось повідомлення про те, що в Умані затримано 5 молодих людей, які підозрювались у зґвалтуванні 19-річної студентки, громадська думка була на стороні потерпілої.
Пікантності цій історії додала присутність серед затриманих сина депутата Черкаської обласної ради від опозиційної "Батьківщини". Ця звістка миттєво облетіла всю Україну.
Люди вимагали негайного покарання ґвалтівників. Реакція політиків на цю новину також була досить жвавою. Відповідні заяви зробили лідер парламентської фракції ПР Олександр Єфремов та заступник голови фракції БЮТ Сергій Сас.
Швидкою була і реакція вищого керівництва Генпрокуратури і МВС. Хлопців взяли під варту і почалося слідство.
Адвокати, які взялись захищати підозрюваних, відразу звернули увагу на велику кількість протиріч у показах потерпілої. Ще більше підстав сумніватись у її щирості виникло після спілкування захисників із затриманими, проведення очних ставок та огляду місця події.
Коментуючи цю подію представникам ЗМІ, захистом була оприлюднена версія щодо відсутності події злочину. У той час мало хто звернув на це увагу. Дійсно, хто міг повірити в те, що "мажор" може виявитись невинним.
Всі жаліли бідну дівчину. Тим більше, що багато людей думає, що адвокат існує лише для того, щоб "відмазувати" злочинців. Мало кому приходить в голову, що основна функція адвоката полягає у забезпеченні правосуддя.
У зв’язку з цим більшість громадян вимагає від адвокатів вирішення судових справ на їх користь, незалежно від правової позиції. Тим більше, якщо вони платять адвокату за це гроші.
Звичайно, що це розбещує юристів і сприяє зростанню рівня корупції в державі.
Цікавим є досвід вирішення цієї проблеми у Грузії. У цій країні особа, яка дає хабар, отримує більшу міру покарання ніж та, яка його бере. Тому у Грузії чимало адвокатів знаходиться у місцях позбавлення волі за спробу дати хабара. Разом з тим, результати боротьби з корупцією у цій країні вражаючі.
Із країни з рекордною корупцією Грузія перетворилась на одну із найменш корумпованих країн у світі.
Повернемось до ситуації в Україні. Враховуючи значний суспільний резонанс у справі Оксани Макар, вище керівництво ГПУ і МВС вирішило перестрахуватись.
Вниз по інстанції була спущена команда затримати всіх.
Незважаючи на наявність цілого ряду протиріч у показах потерпілої та відсутність прямих доказів вини затриманих, слідчий підготував подання до суду і попросив обрати для них міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд задовольнив подання слідчого, хоча у нього не було достатньо юридичних підстав для цього.
Судді Уманського міськрайонного суду не вникали у саму суть цієї справи. У цьому випадку суд виступив у ролі статиста і не виконав своєї основної функції – не забезпечив правосуддя.
Своїм рішенням судді фактично узаконили незаконне подання сторони обвинувачення.
Очевидно, що ні про яке правосуддя у цій ситуації не могло бути і мови. І в першу чергу тому, що в Україні немає незалежного суду, а після так званої судової реформи ми взагалі маємо зґвалтоване правосуддя. І те, що сталося в Умані, є яскравим підтвердженням цих слів.
Більше того, через відсутність принципової позиції суду, протягом 10 діб незаконно утримувались під вартою навіть ті особи, відносно яких потерпіла ще з самого початку заявила, що вони непричетні до злочину.
І прокурори, і слідчі, і адвокати, і судді знали, що ці люди невинні, але суд продовжив їм термін тримання під вартою до 10 діб. Виникла ситуація абсурду.
І як тут не згадати відомий твір Франца Кафки "Процес". Очевидне – неймовірне.
Враховуючи значний суспільний резонанс, тиск з боку суспільства на правоохоронні органи і тиск вищого керівництва ГПУ та МВС на своїх підлеглих та відсутність принципової позиції у суддів, 5 молодих людей 10 діб незаконно знаходились під вартою.
Як грім серед ясного неба прозвучала інформація про те, що підозрюваних у зґвалтуванні, у тому числі і "мажора", звільнили з під варти.
Виявилось, що захисники, які ще на початку висловили сумнів щодо наявності події злочину, були праві. Сьогодні слідство має достатньо даних для того, щоб стверджувати, що зґвалтування взагалі не було.
Тепер учасники цієї історії помінялись ролями. Потерпілими виявились 5 хлопців, які 10 діб незаконно провели за гратами, а так звана "потерпіла" сама може опинитись у статусі підозрюваної.
Відповідно до частини 2 статті 384 (завідомо неправдиве показання) КК України, якщо особа, яка знаходилась у статусі потерпілого чи свідка, дає неправдиві показання у поєднанні з обвинуваченням у тяжкому злочині, то вона може бути притягнена до кримінальної відповідальності і отримати покарання у вигляді виправних робіт терміном до двох років, або навіть отримати реальний строк у вигляді позбавлення волі терміном від двох до п’яти років.
Крім того особи, які будуть визнані потерпілими від цього злочину, мають право на відшкодування моральної і матеріальної шкоди в цивільно-правовому порядку.
Тепер щодо моральної сторони цього питання.
Можна тільки уявити собі, що пережили молоді люди, яких безпідставно звинуватили у тяжкому злочині.
У якому стані у цей час знаходились їхні батьки, рідні і близькі…
Як вони могли дивитись в очі своїм сусідам, колегам по роботі і просто знайомим, особливо враховуючи те, що Умань невелике місто, де всі один одного знають.
Тепер щодо самої "потерпілої". Про, що думала ця молода особа і на що розраховувала?
Невже вона сподівалась, що їй вдасться обманути і слідчих, і суддів, і адвокатів? Який мотив нею рухав, і чи сама вона придумала цю історію?
(Враховуючи її поведінку на досудовому слідстві, у це слабо віриться).
У будь-якому випадку проти неї має бути порушено кримінальну справу і тільки повне і об’єктивне розслідування цієї справи дасть можливість відповісти на всі запитання та покарати винних.
Сьогодні це справа честі і політиків, і правоохоронців, і суддів, і адвокатів.
Маємо зробити все від нас залежне для того, щоб убезпечити суспільство від бажання окремих осіб на кримінальних справах про зґвалтування робити "бізнес".
Для того, щоб політикам і юристам повернути повагу та довіру людей, слідство у цій справі має бути об’єктивним, процес показовим, а покарання невідворотним.
Олег Березюк, голова Українського юридичного товариства, для УП
