НАТО та Фейсбук об’єднуються у вік глобальних цифрових технологій
У будь-якому підручнику з історії написано, що кожному історичному періоду, де б це не було, були властиві основні характеристики того часу. Був період, що визначався суднобудуванням, новими відкриттями, початком промислового виробництва. Інші періоди характеризувалися своїми комунікаційними технологіями: писемністю, друком, появою радіо та телебачення.
Коли в підручниках з історіїї для допитливих студентів описуватиметься наша епоха, очевидно, що там буде розділ присвячений так званим "соціальним мережам". Історики політології та соціології, мабуть, аналізуватимуть вплив соціальних мереж на державні інститути, виборних посадовців та дипломатів, які завдяки соціальним мережам долучилися до спілкування у вигляді "бесіди".
Студенти писатимуть наукові роботи, в яких розглядатимуть те, як соціальні мережі подолали бар’єри між посадоцями та громадянами, як завдяки соціальним мережам будь-хто, де б він не знаходився, міг брати участь у дискусіях, пропонувати ідеї та долучатися до обговорення рішень, які впливали на майбутнє всіх громадян.
Вони вивчатимуть, яким чином інформаційні повідомлення доповнювали офіційні прес-релізи, як дослідницькі установи використовували соціальні мережі для вивчення громадської думки в певних групах та для публікації результатів досліджень, що, таким чином, ставали доступними всім, і як урядові органи, дипломати та політичні лідери дискутували на сайтах, відкритих для громадськості, так що мільойни людей могли стежити за дебатами в режимі реального часу.
Згідно з цими, ще не написаними, підручниками з історії, можна буде зробити висновок, що на початку XXI століття люди могли – вперше в історії – спілкуватися через Інтернет з будь-ким, будь-де та отримувати інформацію з першоджерел через розсилки інформації щодо речей, які навряд чи могли б їх колись зацікавити без наявності Інтернету.
На сторінках соціальних мереж поряд із розповідями про приватне життя наших сусідів, знаходимо звіти про закордонні візити прем’єр-міністра, журналістський аналіз змін у монетарній політиці, відповіді політика місцевого рівня на запитання щодо підвищення або зменшення вартості проїзду у громадському транспорті або заклики політичного руху взяти участь у запланованій політичній акції.
Сьогодні, коли свою сторінку на Фейсбуку та в інших соціальних мережах мають так багато установ та організацій, питання полягає не в тому, слід мати свою сторінку чи ні -- адже відповідь очевидна -- але в тому, щоби зрозуміти, яким чином ми можемо використовувати "місця зустрічі" на сторінках Інтернету, щоби зробити комунікацію ще ефективнішою.
Завдяки комунікаційним технологіям, ми отримуємо визначні переваги, можемо бути відвертішими з питань, що впливають на життя усіх нас, маємо змогу бути менш офіційними у відповідях і прислухатися до коментарів широкої громадськості, реагувати на ідеї користувачів Інтернету та спиратися на них при формуванні нашої політики.
На перший погляд, Організація Північноатлантичного договору (НАТО) та Фейсбук не мають майже нічого спільного, що могло б їх поєднати сьогодні, коли змінюються засади громадської комунікації.
Заснована у 1949 році у відповідь на зростання загрози з боку Радянського Союзу, НАТО, керована оборонними посадовцями та схильними до таємності генералами, які почувалися комфотніше в оточенні один одного, аніж у спілкуванні з широкою громадськістю, була гравцем "твердої сили" протягом майже усього періоду свого існування.
П’ятдесят років по тому з’язвився Фейсбук. Його ідея народилася в голові університетських студентів, які проживали у вкритих плющем гуртожитках. Поступово Фейсбук став крупною компанією з офісом у Каліфорнії і нині впливає на життя людей та доленосні події в усьому світі – від Каїру до Чикаго.
Втім, нині, у 2012 році, НАТО та Фейсбук таки мають дещо спільне. Як це взагалі можливо, щоби дві настільки різні установи могли одного дня "зустрітися" у тому ж самому просторі і одночасно зацікавитися ідеєю об’єднання людей, кожна в рамках своїх цілей і завдань?
В НАТО ми почали ґрунтовно переосмилювати наш підхід "м’якої сили" у спілкуванні з громадськістю. Ми започаткували сторінку НАТО на Фейсбуку, Твіттері, Ю-тубі, Флікері та в інших соціальних мережах, і ми також почали, по-новому, слухати, ділитися інформацією та вести розмову з усіма, хто зацікавлений дізнатися більше з питань безпеки та оборони, а також із тими, хто так чи інакше пов’язаний з або ж просто цікавиться нашою політикою та місіями.
За Генерального секретаря НАТО Андерса Фог Расмуссена, вперше в історії Альянсу використання соціальних мереж набуло широкого розповсюдження. На його сторінці регулярно розміщуються новини та відео-послання: відвідання військ НАТО, головування на засіданнях міністрів закордонних справ в Брюсселі, закордонні візити. Він прагне, щоби люди знали, чим він займається, і він хоче знати, що думають у світі про трансатлантичні питання.
Расмуссен подав приклад іншим цивільним та військовим посадовцям високого рангу. Нині генерали, що командують масштабними операціями НАТО в Афганістані, Косові або в інших точках світу, добре обізнані із найскладіншими аспектами тактики ведення сучасних бойовоих дій, сьогодні знаходять час у своєму напруженому графіку для того, щоб розмістити в Інтернеті останні новини, запитати думку інших користувачів та обговорити перебіг операцій на своїх сторінках на Фейсбуку чи Твіттері.
Посли країн НАТО та інші посадовці, разом зі мною, діляться інформацією та враженнями про свою щоденну діяльність в штаб-квартирі НАТО та поза її стінами. На каналах НАТО в Інтернеті інформація постійно оновлюється, з’являються різноманітні повідомлення -- від офіційних заяв до відео-роликів "за лаштунками", які доступні англійською, французькою та арабською мовами. Нині про всі важливі засідання НАТО та офіційні події є інформація в соціальних мережах, і будь-хто, зацікавлений і бажаючий дізнатися більше, може з легкістю її знайти.
Ми пішли далі. Ми зміцнили зв’язки із блогерами з країн–членів Альянсу, а також з Росії, України та з усього Близького Сходу. Ми встановили зв’язки із перспективними активістами цифрового простору та Інтернет-журналістами. Завдяки соціальним мережам ми маємо безпосередній контакт з населенням Лівії, Афганістану, Індії, Пакистану та усього світу.
Ми активно підтримуємо існуючі Інтернет-спільноти, закликаючи їх брати участь в обговореннях ролі НАТО в Афганістані, відносин Росія – НАТО, операції НАТО в Лівії, яка успішно завершилася, та ґендерного питання в рамках військових операцій. І ми співпрацюємо з університетами в країнах НАТО та державах-партнерах з метою поширення їхніх наукових здобутків серед груп вивчення громдаської думки.
Із наближенням Чиказького саміту НАТО, який відбудеться у травні цього року, цифровий вимір зовнішніх контактів відіграє дедалі важливішу роль у наших комунікаційних кампаніях. Прикладом цього є наша нова платформа "Ми НАТО" або наші "Цифрові Інтернет-представники", яких ми попросили вести репортажі про перебіг саміту безпосередньо з місця подій.
Для НАТО надто важливо, щоб усі бажаючі мали змогу долучитися до обговорень у кібер-просторі. Ось уже кілька років триває проект за сприяння НАТО "Афганський Шовковий шлях" - проект, у рамках якого не один десяток університетів Афганістану було забезпечено доступом до Інтернету. Дуже легко пояснити, чому НАТО вирішила підтримати цей проект: ми хочемо, щоб афганські студенти мали змогу підключатися до користувачів в усьому світі та брати учать у глобальних дискусіях.
Тим часом, далеко від коридорів НАТО, ті з нас, хто представляє Фейсбук в усьому світі, можуть бути задоволені, як ніколи.
Сьогодні такі установи, як НАТО використовують Фейсбук для того, щоб поширювати інформацію та краще чути. Ми спостерігаємо за дискусіями в режимі реального часу між користувачами та установами, що свого часу вбачалися недоступними або навіть загрозливими в очах більшості громадян.
У моменти, коли Аун Сан Су Чжі вітає міністра закордонних справ Уїльяма Хейга у Бірмі на своїй сторінці на Фейсбуку, коли місцеві органи опадаткування Данії публікують на своїй сторінці знімки парків, упорядкованих завдяки коштам, отриманим від податків громадян, і коли генерал Ставрідіс оголошує, що НАТО успішно завершила свою місію в Лівії, публікуючи новину на Фейсбуку, в такі моменти ми особливо гостро усвідомлюємо, наскільки потужний потенціал має цифровий світ у тому, що стосується новітньої комунікації з громадськістю.
Мери міст, від Будапешту до Болоньї, парламентарії від Ганноверу до Копенгагену та дипломати від Мадриду до Лондону починають ставити вірні запитання: що насправді хвилює населення?
Про що думають громадяни? Як ми слугуємо потребам населення, відповідаємо на запитання громадян, інформуємо їх та враховуємо їхню колективну думку, коли пропонуємо ті чи інші політичні рішення?
Саме ці міркування змінили те, яким чином установи розглядають та використовують соціальні мережі. Сьогодні соціальні мережі не слугують створенню "бренду", а стають зосередженням інформованості, інформації та обміну.
І це лише початок. Їхнім обмеженням можуть бути лише межі нашої уяви. Соціальні мережі ґрунтовно змінють можливості ведення демократичного діалогу, як на глобальному, так і на місцевому рівні. Ця нова ера комунікації розпочалася, коли публічні установи усвідомили, що громадяни мають право бути почутими при ухваленні політичних рішень. Соціальні мережі сприяють діалогу між націями, дають змогу використовувати творчій потенціал об’єднаних суспільств.
Точний, глибокий аналіз знавців політики, разом із народною мудрістю, дає організаціям безпрецедентну можливість ухвалювати більш продумані рішення, маючи більше інформації, знаючи більше нюансів.
Ці рішення не обов’язково будуть правильними: ніхто не зможе гарантувати, що ідеї, викладені у всесвітній мережі є обґрунтованими та дадуть бажаний кінцевий результат. Однак це -- унікальна можливість використати потенціал, який до цього не можна було навіть уявити, і її не слід ігнорувати.
У нашому намаганні долучитися до глобальної "бесіди", ми – двоє представників Фейсбуку та НАТО – почали співпрацювати. Тому що ми віримо в те, що інструменти дипломатії, якою б "твердою" або "м’якою" -- або "розумною" -- вона не була – слугують об’єднанню людей.
Ми вважаємо, що успішна комунікація сьогодні полягає не в тому, щоб "виголошувати гасла", сподіваючися на те, що, якщо голосно кричати, то їх врешті-решт почують і гаряче підтримають. Натомість, ми переконані, що громадська комунікація у XXI столітті -- це двостороння "бесіда": бесіда, яка підносить на один рівень тих, хто ухвалює рішення та тих, на чиє життя ці рішення впливають.
Бесіда, яку ми ведемо в одній кімнаті, щоб бути в змозі почути реакцію співрозмовника, коментарі, роздуми, аргументи та критику, адже політичні лідери та дипломати обираються народом і мусять представляти його інтереси.
Ми також подіялємо думку, що "місця зустрічі" в Інтернеті надихають людей говорити, бачити, читати, чути та діяти разом -- чи то в Європі, на Близькому Сході, Латинській Америці, Північній Америці, Африці, Антарктиці або в Азії.
Ділитися досвідом з представниками різних культур, часових поясів та континентів може сприяти кращому взаєморозумінню та довірі, допомагати поширенню демократичних прав та цінностей, а також поліпшувати та сприяти обмінові знаннями.
Так, це правда, наші організації – НАТО та Фейсбук – мають цілком різні завдання. НАТО має на меті підтримувати мир і безпеку. Завдання Фейсбуку – зробити мир більш відкритим та об’єднаним. Але обидві наші організації твердо вірять, що сьогодні питання політики стають усе більш глобальними.
Регулювання Інтернету, зміни клімату, бідність, нестабільність, ринок праці та зони конфліктів – такими є лише деякі з найбільш серйозних глобальних викликів. Як ніколи, уряди, організації та інші гравці на міжнародній арені мають об’єднатися у протостоянні ним, намагаючися знайти необхідну підтримку для рішень та втілення змін. Жоден уряд, жодна установа або приватна особа не зможе самотужки впоратися з цим колом проблем, яких стає дедалі більше.
Рішення не можна просто взяти з полиці та втілити у життя. Їх необхідно виробляти спільними зусиллями коаліцій у складі урядів, політичних лідерів, активістів, груп впливу, науковців, журналістів та громадян, які представляють різні точки зору. Соціальні мережі допомагають усім їм бути в контакті й піднімають завісу, що раніше відділяла наші думки від думок інших.
Одного дня в тих, ще ненаписаних, підручниках з історії, буде проаналізовано, чи мали урядові інститути та організації бачення, передбачення та уяву, щоби повною мірою скористатися перевагами і тими колосальними можливостями, що їх мережа Інтернет пропонує на початку XXI століття.
Вони спробують встановити, чи насправді установи змогли розібратись з ідеями, які лунали у цих мережевих бесідах, чи сліпо й легковажно продовжували йти своєю стежкою, зачинившись у своїх безпечних, але ізольованих кабінетах.
Ми щиро сподіваємося, що нинішні лідери не втратять цієї нагоди, аби потім не довелося визнати перед прийдешнім поколінням: "свого часу ми могли б зробити більше".
Др. Стефані Бабст, заступник помічника Генарального секретаря НАТО з питань громадської дипломатії. До тексту також долучилася Елізабет Ліндер, яка представляє Фейсбук і є фахівцем з питань політики та урядування для країн Європи, Близького Сходу та Африки.
Їхні думки не обов’язково представляють офіційну позицію НАТО чи Фейсбуку.
