Або громадський контроль, або – колапс
Раніше економічна незалежність малого та середнього бізнесу була основою зростання самосвідомості суспільства і, як наслідок, поступального розвитку самої демократії, тобто все більшої участі суспільства в рішеннях, які приймалися владою, та контролю над самою владою. Де референдум виступав у вигляді вищої форми демократії.
Зараз три явища планетарного масштабу, які практично співпали в історичному часі, послужили і продовжують служити каталізатором зростання суспільної свідомості: 1) розпад СРСР (зникла пряма загроза виникнення ядерної війни), 2) глобалізація (вільний рух капіталів, товарів і послуг, робочої сили); 3) подальший розвиток науково-технічної революції (Інтернет, мобільний зв'язок, соціальні мережі).
Вони назавжди змінили соціально-економічний простір і вимагають відповідної зміни політичного простору – комплексних соціально-політичних реформ в напрямку подальшого розвитку демократії.
Внутрішня причина
Зараз у всіх без винятку країнах світу спостерігається спалах соціальної напруженості – тліючий конфлікт, який переходить у свою гостру фазу за випадковими законами, тобто приводом може послужити все, що завгодно.
Так було і в період "оксамитових революцій", і "Арабської весни", і руху "Захопи Уолл-стрит", і в протестних рухах усіх країн. Тліючий конфлікт обумовлений спільною для всіх країн внутрішньою причиною – вибухоподібним зростанням самосвідомості суспільства.
Зовнішня причина сплеску самосвідомості – безперервна науково-технічна революція, комп'ютеризація, супутникове ТБ, Інтернет, мобільний зв'язок, соціальні мережі та їх результат – інформаційний вибух, який прийняв форму тотального соціального діалогу.
У свою чергу, все це природно вивело громадянське суспільство на новий рівень розвитку з новою якістю – здатністю миттєво консолідуватися навколо суспільно-значимих ідей із реальною можливістю прямої дії для здійснення цих ідей.
Люди починають усвідомлювати себе мислячими особистостями. А мисляча особистість гостро відчуває несправедливість і протистоїть брехні – інформаційному насильству – будь-яким способом.
Більш того, в системі цінностей мислячої особистості уявлення про комфортне існування доповнюється ще однією складовою – моральною – прагненням до справедливості.
Суспільство якісно змінилося. Тепер це суспільство мислячих особистостей, здатне до спонтанної самоорганізації і зараз, через протест, сигналізує владі про необхідність змін, в першу чергу, в сфері організації самої влади. Так феномен вибухового зростання самосвідомості суспільства стає тотально очевидним.
Рівноправний діалог
Є ще один момент, що вимагає висвітлення. Щоб бути по-справжньому ефективною (вирішувати проблеми на рівні появи причин, а не боротися з наслідками), влада зобов'язана нарощувати свою прогностичну спроможність.
Експерти, в силу свого високого, але вузького професіоналізму не можуть запропонувати адекватну розгорнуту модель імовірнісного майбутнього. Цю спроможність влада може отримати тільки через відкритий і рівноправний (підкреслюю: рівноправний!) постійний діалог із суспільством.
У цьому випадку при прийнятті рішень влада буде зобов'язана розглядати всі варіанти можливих рішень, у тому числі, і наданих суспільством, через призму їх довготривалих наслідків і вибирати дійсно кращий, не керуючись кон'юнктурними, корупційними і тому подібними міркуваннями.
Тобто через рівноправний діалог все суспільство в цілому зможе реально контролювати чинну владу.
Сутність контролю
Такий контроль в корені відрізняється від опозиційно-парламентського контролю чи контролю четвертої влади (ЗМІ, журналісти). Він не дублює, а розширює сфери контролю, наділяючи свої рішення політичною силою.
Прообраз такого діалогу-контролю – референдум. Необмежено розширивши дію референдуму за часом, одержимо постійно діючий в реальному режимі часу громадський референдум.
Така, належним чином організована товариством сила громадської думки здатна прямо впливати на рішення, прийняті владою, через свого громадського представника на конституційно зарезервованому місці в законодавчій гілці влади.
Звернення до можновладців
Це і є основа запропонованих політичних реформ. Мова йде про необхідність створення принципово нового суспільно-політичного конгломерату – механізму, за допомогою якого суспільство зможе постійно контролювати владу в усіх її гілках і на всіх щаблях її ієрархії.
І лише суспільство здатне створити такий механізм контролю.
І тільки діюча влада здатна наділити цей механізм реальною політичною силою – визначити його юридично-правовий статус у системі державних відносин. Але будь-яка влада зацікавлена насамперед у захисті автономності її функціонування, навіть на шкоду прогностичній точності прийнятих рішень. У сучасних умовах це веде до саморуйнації.
Влада не помітила, що цивілізація піднялася на новий рівень свого розвитку – рівень глобальної інтеграції, а це – новий простір, нові відносини, нові швидкості взаємодії. І тут старі шаблони управлінських рішень не працюють, оскільки в нових умовах починає давати збій звичний механізм зворотного соціально-інформаційного зв'язку – основа відносин держави і суспільства.
Безумно і подвійно руйнівно противитися еволюції. Проморгали довготривалі наслідки глобалізації, тобто не створили механізму захисту від ризиків, – отримали світову економічну кризу.
Проморгаєте довготривалі наслідки нового рівня суспільної самосвідомості – тобто будете опиратися створенню суспільного механізму контролю над владою – можете отримати і того гірше – світовий соціально-політичний колапс. Не допустити колапсу, позбутися наслідків економічної кризи здатний тільки громадський механізм контролю.
Механізм громадського контролю
Модель майбутнього механізму контролю для всіх країн однакова – це національна Інтернет-мережа з базовим управлінським сайтом, що діє як багатофункціональна інформаційна система.
Це: і принципово новий інформаційний канал, що пов'язує владу і громадян (через їхнього представника у владі), і система опитування громадян, і дошка оголошень, і дискусійний майданчик, і трибуна для виступів.
Це – система прийому повідомлень від громадян з приводу скарг, оцінок та пропозицій щодо всього спектру соціально-політичних відносин.
Механізм контролю тільки організовує обговорення, приймає і класифікує повідомлення, але не формує думок. Узагальнений результат повідомлень і обговорень постійно і без спотворень доноситься до діючої влади, а влада негайно реагує згідно з чинним законодавством.
А законодавство змінено, реформовано для затвердження всього механізму контролю загалом, зі створенням зарезервованого місця громадського представника в законодавчій гілці влади. З наданням йому надзвичайних повноважень. Наприклад, якщо громадська думка – 75% повідомлень громадян – буде проти того чи іншого чиновника, такий чиновник відчужується від влади.
Цілі і передбачувані результати дії суспільного механізму контролю
Перше. Поточний моніторинг діючої влади за критерієм права і загальнолюдської моралі. Імпічмент і відсторонення від владних повноважень тих, хто зловживає владою.
Друге. Відстеження дій влади на предмет відповідності передвиборчим обіцянкам, строків і способів їх виконання. Політик, який не виконує свої передвиборчі зобов'язання, негайно відлучається від влади.
Третє. Носіїв аморальності, а також тих, чиї слова не співпадають зі справами (брехня), не допускати до влади. Відслідковувати тотожність витрат і заявлених доходів у представників всіх гілок влади.
Четверте. Прийняття та реалізація владних рішень в інтересах всього суспільства в цілому. Адекватна прогностика. Створення довгострокової стратегії розвитку країни. Постійне зростання темпів економічного розвитку. Зникнення корупції та бідності.
Така консолідована відповідальність суспільства і влади здатна утвердити суспільство на новому рівні існування – рівні суспільства соціальної справедливості, а демократію – на новому витку її еволюційної спіралі розвитку: від прямої античної демократії до сучасно існуючої представницької і, далі, знову до прямої, але вже на новому, технологічно забезпеченому рівні. Досягнення цієї мети є нова демократична ідеологія.
Нова демократична ідеологія – хто і як запускає суспільний механізм контролю
Меморандум чітко визначає мету і озброює суспільство ідеологією досягнення цієї мети. Населення, громадяни, громадські організації, що прийняли цю ідеологію, здатні самостійно, кожен у своїй країні, організувати ефективний суспільний механізм контролю і домогтися від влади його легалізації, використовуючи стандартний демократичний механізм.
Алгоритм тут простий: якщо чинна влада відмовиться від втілення в життя механізму контролю, то на чергових виборах – не важливо парламентських або президентських – перемогу отримає та політична сила, яка попередньо публічно прийме ідеологію меморандуму.
Тобто підпише суспільний договір цивільної відповідальності з організатором проекту механізму контролю та оприлюднить договір у всіх ЗМІ. Тим самим, згідно з договором, візьме на себе зобов'язання предметно реалізувати ідеологію – провести в повному обсязі комплексні політичні реформи.
Для координації зусиль організаторам механізму контролю пропонується погоджувати дії з розробником механізму контролю – громадською організацією "Вчитель", Україна. Механізм контролю повинен діяти так, щоб жодна політсила не могла пред'явити організаторам претензій в упередженості.
Особливості застосування механізму громадського контролю в різних країнах
Слід зазначити, що сам механізм контролю та спосіб його створення багато в чому залежать від самобутніх умов кожної з країн. Так, для країн, які тільки стали на демократичний шлях розвитку, механізм контролю зможе служити гарантом неповернення диктатур.
Для країн псевдодемократії (країн СНД) – гарантом позбавлення від корупції. Для західних країн розвиненої демократії – дійсним переходом до суспільства соціальної справедливості.
Треба підкреслити, що для всіх країн суспільний механізм контролю повинен бути створений максимально політкоректно: незалежним від діючої влади, з фінансуванням за рахунок добровільних пожертвувань на стадії запуску контролю. Після запуску – фінансування стає бюджетним.
Щодо країн СНД. Головна проблема – інерція "совковості" – впевненість частини населення в тому, що громадяни не можуть контролювати владу, а представники влади можуть стояти над законами або створювати закони, що ставлять чиновників вище інших громадян.
Владна еліта не тільки використовує цю особливість суспільної свідомості з користю для себе, але всіма силами намагається зупинити зростання суспільної свідомості. Такі дії еліт є корупція. Корупція – це силове поле безчесних політиків, яке руйнує країну і позбавляє населення перспектив.
Зупинити цей сценарій здатний тільки контроль населення над обраною ним владою. Тільки в цьому випадку держава зможе реально працювати на населення. Це і називається правовою державою і громадянським суспільством.
Необхідно зовсім небагато – готовність населення контролювати обрану ним владу. Це – плата за позбавлення від злиднів, а механізм контролю – всього лише інструмент, за допомогою якого громадяни зможуть очистити владу від корупції, тим самим забезпечивши перспективу собі, своїм дітям та онукам.
Наслідки та підсумки
До підсумків можливого введення громадського контролю слід віднести, в першу чергу, подолання наслідків економічної кризи, відновлення економіки. Причому для цього буде потрібно набагато менше фінансів, ніж витрачається сьогодні владою. До того ж, громадський контроль слід розглядати як провідник ненасильницьких способів вирішення проблем як всередині, так і за межами держав.
Адже консолідувавши (а це – неминучість) громадські контролі національно-державних рівнів, можливо їх становлення в глобальну систему громадського контролю, з подальшою інтеграцією в структури ООН, з виходом на новий рівень ефективності прийнятих рішень.
Такий інтегрований суспільний контроль – це захист світового співтовариства від воєн. В цілому, громадський контроль підвищить виживання нашої цивілізації і додасть стійкості її розвиткові.
В'ячеслав Гончаренко, економіст, психолог, Ужгород, для УП
