Професіонал, що працює на етичних засадах

Дійшовши до межі у своєму цинізмі, влада сама дає поштовх до розвитку нової формації громадян, здатних стати справжньою елітою народу.

Україна нуртує проектами морального плану. Бо десь на задвірках опинилися одвічні моральні істини – порядність, честь, гідність.

Мисляча частина нашого суспільства пропонує нові проекти, в основі яких якраз і стоять ці стовпи моралі. Створена група "Ініціатива 1 грудня" зібрала коло незаплямованих, чесних , гідних інтелектуалів. Вони шукатимуть разом із нами вихід із глухого морального кута, у якому опинилося наше суспільство.

Лекції, семінари, публікації запрошують людей до співпраці, до спільного створення нових засад.

Про потребу змін говорили на одному з таких семінарів, на якому вдалося побувати. Тон розмові задав Богдан Гаврилишин, який входить у групу "Ініціатива 1 грудня", і який широкому загалу українців, на жаль, досі маловідомий.

Богдан Гаврилишин – яскравий приклад втілення успішності людини, яка все своє життя, сповідуючи принципи порядності, досягла кар'єрних вершин у світовому контексті. І є наочним прикладом того, як розум у сув'язі з порядною дієвістю може бути високо оціненим інтелектуальною світовою спільнотою, світовими бізнес- та політичними елітами.

Впродовж майже 30 років керував міжнародним інститутом Менеджменту МІМ-Женева. Його лекції в Женеві слухали спеціалісти із провідних компаній світу. Побував із лекціями в 70 країнах, у деяких спричинився й до їх якісних трансформацій.

Народився Богдан Дмитрович Гаврилишин на Тернопільщині 19 жовтня 1926 року. Під час війни опинився в Німеччині, працював лісорубом у Канаді, згодом закінчив університет у Торонто, набув фаху інженера,з добув ступінь магістра.

З 1960 року проживає у Швейцарії. Захистив докторську.

Стояв у витоків Давоського форуму. Член Римського клубу, Ради Світової академії мистецтва й науки, Міжнародної академії менеджменту.

У Римському клубі, який переймається долею всього людства, кількість членів обмежена до 100 осіб. У 1980 році написав для клубу книгу "До ефективних суспільств: Дороговкази в майбутнє", яку пізніше видали 9 мовами.

Ще в молоді роки він виробив для себе власний кодекс етики, де "основним було не зробити нічого такого, щоб заподіяло шкоду іншим". Переконався, "що якщо ти бачиш добро в людях, з якими спілкуєшся, це стимулює все добре, що є в них". І що "саме ваш власний розсуд повинен вирішувати, що є добро, а що зло, що є правда, а що – неправда".

Дисципліна на роботі – ще один зі стовпів його успішності. Чим би не займався, де б не працював, робив свою роботу цікавою для себе. Ставив свій душевний комфорт вище грошей. Суто американський підхід оцінки людей по їхньому гаманцю – не сприйняв.

Після блискучого закінчення університету в Торонто, не пристав на заманливі пропозиції американських корпорацій. Вибрав канадський спосіб життя.

Чесно служачи державам, у яких жив і працював, ніколи не забував і не забуває, що є українцем.

Обурювався, коли йому пропонували змінити українське прізвище. Ті, хто пропонував, розуміли його – національна гідність викликає повагу.

Коли прийшла перебудова, Богдан Гаврилишин, не дочекавшись пенсійного віку, залишає свій женевський інститут і їде на рідну землю. Їде з величезним багажем знань, знайомств на найвищих рівнях, з великим бажанням бути корисним своїй країні...

В Україні був радником президентів, прем'єрів. Створював інституції, використовував свої дружні стосунки зі світовими лідерами заради її поступу в різних сферах.

В Україні заснував відділення Міжнародного інституту менеджменту МІМ – Київ, Міжнародний фонд "Відродження", Міжнародний центр перспективних досліджень.

На жаль, Богдан Гаврилишин не був в Україні до кінця запитаним. Навіть тими, хто, здавалося б, по своїх світовідчуттях повинен був твердо триматися цієї особистості, не дивлячись ні нащо. Політика й політики в Україні дуже часто не прогнозовані, здатні на непоясненні кульбіти.

Прийшов до висновку, що радити владі при тотальній корупції – пусте марнування часу. Вирішив за краще зосередити свою енергію й ресурси на допомогу появи справжньої політичної еліти з нової генерації, не обтяженої радянською спадщиною.

У кінці 2009 року створив "Благодійний фонд Богдана Гаврилишина", покликаний допомогти молоді навчитися працювати в командах, підготуватися до провідної ролі в суспільстві, активізуватися в політичному й суспільному житті України.

У 2011 році вийшла книга спогадів Богдана Гаврилишина "Залишаюсь українцем", у якій він виклав своє життєве кредо й світобачення.

Данута Костура