За лаштунками реформи "Укрзалізниці"
Адміністрації залізничного транспорту не подобаються критичні публікації стосовно реформи галузі. Найбільше роздратування викликають твердження щодо можливості приватизації "Укрзалізниці" та негативного впливу цього рішення на економіку країни та суспільство.
Головний залізничник країни стверджує, що "Укрзалізниця" не буде приватизована в результаті прийняття законопроектів про реформування, а цей процес взагалі спрямований на підвищення ефективності "Укрзалізниці" для самої України.
Але ці заяви не відповідають наявним фактам.
Отже, чи створюють законодавчі новели стосовно реформування "Укрзалізниці" умови для її приватизації?
Головне юридичне управління Верховної Ради однозначно констатує: законопроект про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування передбачає виключення "з переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, низки підприємств залізничного транспорту".
В Розділі ІІІ "Перехідні та прикінцеві положення" мова йде про три с половиною десятка об’єктів. Це зокрема Попаснянський вагоноремонтний завод, Стрийський вагоноремонтний завод, Дарницький вагоноремонтний завод, Донецька залізниця, Львівська залізниця, Одеська залізниця, Придніпровська залізниця, Південна залізниця, Південно-Західна залізниця, Дніпропетровський тепловозоремонтний завод, Львівський локомотиворемонтний завод, Київський електровагоноремонтний завод, Запорізький електроремонтний завод, Київський електротехнічний завод "Транссигнал".
Зрозуміло, що тут нема про що сперечатися – саме прийняття цього закону вмикає зелене світло приватизації підрозділів "Укрзалізниці".
Можливо хтось сподівається, що зароблені на розпродажі майна гроші зможуть наповнити державний бюджет? Марна надія. "Укрзалізниця" не буде перераховувати ці гроші державі.
Прийнятим парламентом законопроектом передбачається, що "кошти, отримані Товариством від операцій з майном, спрямовуються виключно на провадження статутної діяльності Товариства".
Тобто все зароблене від відчуження майна піде на задоволення внутрішніх потреб підприємства і не буде спрямоване на вирішення найбільш болючих соціальних проблем країни.
І ще про декларації щодо підвищення ефективності структури "для держави".
Законопроект передбачає, що утворення акціонерного товариства на базі "Укрзалізниці" "не потребує попереднього дозволу Антимонопольного комітету України".
Головне юридичне управління ВРУ вказує на протиріччя цього положення Господарському кодексу, "оскільки з метою запобігання монопольному становищу окремих суб'єктів господарювання на ринку створення, реорганізація та ліквідація суб'єктів господарювання, придбання їх активів, часток (акцій, паїв) господарських товариств, здійснюються за умови одержання згоди на це Антимонопольного комітету України".
Тобто, це означає, що майбутній суб’єкт господарювання взагалі виводиться з під дії антимонопольного законодавства.
"Нова" "Укрзалізниця" в якості АТ залишиться монополістом, буде встановлювати будь-які тарифи, і ніхто не зможе її стримувати та обмежувати.
Деякі висновки із ситуації, що склалася.
Влада намагається позбавити державу стратегічного активу, найбільшого після землі та газотранспортної системи. Робиться це нашвидкуруч, "в темну".
Між тим, масштаб цієї оборудки набагато більший, чим відома "крадіжка" "Криворіжсталі". Адже "Криворіжсталь" в порівнянні із "Укрзалізницею" – як кіоск з продажу морозива в порівнянні із металургійним підприємством…
Мене запитують: так що робити? Безумовно, зараз єдиний вихід – відміняти закон і рішення, які будуть прийматися за цим законом.
Неодмінно потрібен ретельний незалежний аудит "Укрзалізниці" та усіх її структурних підрозділів.
І, саме головне, повинна відбутися відкрита для громадськості презентація проекту розвитку залізничного транспорту, із чіткими критеріями оцінки ефективності діяльності залізниці з точки зору інтересів держави та суспільства.
Реформування "Укрзалізниці" стосується усіх мешканців країни без виключення. Втратив контроль над залізницею, держава втратить реальну можливість для стимулювання розвитку цілих регіонів та галузей, а суспільство отримає безліч соціальних проблем.
Це і неодмінна оптимізація численності персоналу підприємств залізничного транспорту, і скорочення соціально важливих, але нерентабельних маршрутів, і неконтрольований ріст тарифів…
Тому потрібно провести не сфальшоване, а реальне громадське обговорення, на якому будуть присутні не тільки залізничники, але і представники місцевих органів влади та профспілок.
І вже потім країна буде вирішувати, яка форма господарювання на залізничному транспорті є найбільш сприятливою для розвитку економіки та задоволення суспільних потреб.
Ігор Ліскі, координатор напрямку "Сучасна інфраструктура" уряду змін політичної партії "Фронт Змін", для УП
