Сон про Межигір’я

Отож я ліг спати.
А вже підпилий як засне,
То хоч коти гармати —
І усом не моргне.
Та й сон же, сон, напричуд дивний,
Мені приснився
Тут і далі – Тарас Шевченко, "Сон"

...і сниться мені, що я у Межигір’ї. Пройдено перші броньовані ворота, пройдено і ковані другі. Але не просто так пройдено.

На вході – не що-небудь, а каса, квитки різного типу продає. Я беру найдорожчий – за 50 гривень – включено все. Колоритні красиві буклетики, програмки заходів, повнорозмірні фотоальбоми, плакати, сувеніри, – ну зовсім тобі якийсь замок Шонбрунн у Відні, та й годі.

"Музей олігархічної епохи", як-не-як.

За входом

За богами — панства, панства
В серебрі та златі,
Мов кабани годовані,
Пикаті, пузаті!..

На рівнесенько пострижених газончиках під навісами – розкішні лімузини того часу: "майбахи", кубасті "Gelandewagen" з хитромудрим тюнінгом, "порші" і "ламборджіні", "бентлі" і скромні "БМВ" представницького класу.

Біля кожного – інформація: яким чиновником, за гроші якого бюджету, через яку підставну фірму, з якою націнкою був куплений, скільки прослужив, скільки, в результаті, коштував українському народу (з зарплатою водія і випаленими тоннами бензину включно).

Якщо ж не з бюджету, а з "чорної" каси – то вказано зарплату цього чиновника, кількість місяців, які він мав би працювати, щоб поміняти розбиту фару своєї машини, і номер оффшорного рахунку, з якого проводився розрахунок.

Окрема, надзвичайно цінна і популярна експозиція – кортеж Януковича. Фотографувати – дозволено.

Гиля-гиля до води

Меж ярами над ставами
Верби зеленіють.

І от гуляю я біля знайомих кожному українцю "пеньочків", проходжу доріжкою попри штучний водоспад. Людей – як на Хрещатику у неділю: з дітьми, з морозивом і поп-корном, цілими сім"ями.

Спускаємося ми всі разом донизу, до гавані. Там – "палац на воді". Його частенько здають в оренду на корпоративи, але сьогодні він пришвартований – мабуть, як маркетинг цього інженерного та дизайнерського творіння.

За столиками у великому залі сидять люди – за типову київську ціну тут можна випити чаю і перепочити. Є й дорожчі пропозиції, тому обідати – не по кишені.

Задля історичної цілісності збережено кухню тих часів – усіх цих омарів з ікрою і фуа-гра, оленятину із голуб’ятиною і лососятиною. Об’єкт же ж дорого утримувати – мусить на себе заробляти... яку копійку тільки 10 артезіанських буровин для озер наверху в місяць напомповують...

"Хонка"

І зробився
Я знову незримий
Та й пропхався у палати.
Боже мій єдиний!!
Так от де рай!

Після критого тиру, вольєрів і гольф-поля екскурсія веде до клубного будиночку "Хонка". Всі фотографуються біля всесвітньо знаменитої "обналічки" (поруч прикріплено платіжку, датовану 2009-м, люб’язно надану тою-ж таки "Хонкою": їм – теж чудова реклама).

Зі стін холу дивляться чучела впольованих тварин – ведмедів, зубрів, рогатих оленів, в кінці – жираф, носоріг, бегемот, лев із леопардом і навіть голова слона.

Центральний зал присвячено історії "Межигір"я". Від славних давньоруських та козацько-монастирських часів – до оффшорських: установчі документи благодійного фонду "Відродження України" і "Товариства мисливців і рибалок "Кедр", фотографії заморських офісів, схеми і обличчя засновників і співзасновників...

Розібратися зразу – складно, але тут же ж можна переглянути документальний відеофільм, котрий розтлумачує усі хитросплетіння. А у електронному гіді можна вибирати мову субтитрів – від української до китайської...

Сьогодні тут – особлива виставка: поруч із знаменитим позолоченим фаянсом Януковича з "лебедями" виставляють сантехніку інших членів його "еліти". Звичайно ж, все під сигналізацією – майже як там, де скіфську пектораль у лаврі демонструють...

Уже анонсовано і наступну експозицію: розкішні настільні аксесуари еліти епохи Януковича.

Тюрма

Он розбойник катований
Зубами скрегоче,
Недобитка товариша
Зарізати хоче!
А меж ними, запеклими,
В кайдани убраний
Цар всесвітній! Цар волі, цар,
Штемпом увінчаний!

Та головне, за чим їдуть сюди українці – це не ювелірні крани елітних біде і навіть не гелікоптер "Аугуста", муляж якого наданий у рекламних цілях самою фірмою-виробником (оригінал – продали: надто дорого утримувати, та й недоцільно).

Це – перша у світі унікальна у своєму роді публічна тюрма. У ній – кількасот в’язнів. Обличчя усіх – знайомі кожному. Найзнаменитіший "експонат" – сам Віктор Янукович. Його павільйон, з прозорим кубом, де живе колишній очільник країни – найпопулярніший.

Він уже змирився із своєю долею, і радо позує для фотографії, відповідаючи по вбудованому мікрофоні на питання відвідувачів і навіть передаючи автографи останнім своїм нечисленним шанувальникам (послуга доступна за окрему оплату).

Тут же ж – великий стенд, котрий наочно показує, скільки Україні коштували роки його президентства – з структурою тодішньої власності "сім’ї"з номерами рахунків і сумами, з відеозаписами зізнань у скоєних злочинах.

Сусідня будівля чимось нагадує знамениту тюрму – музей Алькатрас. Тут – депутати, міністри, голови облдержадміністрацій, судді, генпрокурори, міліцейські і армійські генерали, начальники митниць і податкових.

Глядачі ідуть всередині круглої будівлі, котра не має вікон назовні, розглядаючи в’язнів усередині їхніх невеликих апартаментів. На камері кожного – табличка з інформацією: які посади займала ця особа, які рішення прийняла чи не прийняла, зайнята власним збагаченням, скільки грошей і як украла.

Пробудження

Отаке-то
Приснилося диво.
Чудне якесь!.. таке тілько
Сниться юродивим
Та п'яницям. Не здивуйте,
Брати любі, милі,
Що не своє розказав вам,
А те, що приснилось.

Прокинувся, а в голові купа запитань: якщо Тимошенко посадить Януковича – чи вважатиме це Захід політичним переслідуванням? Чи будуть українські спецслужби привозити ВІП-злодіїв з різних країн світу, як ото Моссад нацистських злочинців? Як відокремити політично нажиту власність від чесно заробленої, і чи не втягне це нас у війну із Кіпром?

Як казала моя бабуся, "дурне спить – дурне снить". А, може, й ні?

Остап Кривдик, політолог, активіст, для УП

Читайте також: текст 1865 року "Невже Межигір'я втрапить до рук якого-небудь торгаша?"