Нелегітимна влада, або Будуємо поліцейську державу

Гасло партії влади "Будуємо нову країну!" варто було б змінити. Значно більше суті й змісту того, що відбувається в країні, куди рухаються політичні процеси, відповідало б гасло – "Будуємо поліцейську державу".

В умовах майже тотальної делегітимації нинішньої влади – і в оцінках та прийнятті громадян, і на міжнародному рівні, і навіть на рівні політичних і бізнесових еліт – усе, що залишається робити режиму, це будувати поліцейську державу, влада в якій будується винятково на легальному, але нелегітимному примусі.

Тут варто чітко окреслити різницю між поняттями "легальний" і "легітимний".

Згідно з академічним визначенням, легальна влада – це влада, що "встановлена законом і діє відповідно до нього".

Натомість у політології сформувалося поняття легітимності політичної влади як "переконання підвладних і світового співтовариства в її правомірності". Тобто "якщо легальність є формально-юридичною, то легітимність – соціокультурною характеристикою влади".

Виходячи із цього, нинішня українська влада, вочевидь, є легальною. Адже вона законно обрана й функціонує відповідно до встановлених у країні законів. Проте вона є цілком нелегітимною – адже не сприймається ані громадянами всередині країни, ані цивілізованим політикумом закордоном.

Однак для влади значно важливіше бути саме легітимною, а не легальною.

Як писав Ніколо Макіавеллі, "будь-який стан речей, оформлений де-юре, якийсь час до цього вже існував де-факто". Тобто владу спочатку визнають фактично, а вже потім вона закріплює це визнання юридичними методами. Режими, які спочатку були нелегальними, але легітимними, завжди були найміцнішими, поки спиралися на підтримку людей. І, зрештою, потім оформлювалися легально.

Найкращий приклад – встановлення більшовистської влади в Росії в 20-х роках милого століття.

З точки зору царських законів та Перехідного уряду, більшовики були бандитами. Проте того відсотку людей, які визнавали більшовиків, і тих фанатиків, які за ними йшли – вистачило, аби конвертувати легітимність у легальність, і встановити тоталітарний режим на 70 років.

Натомість, легальна влада, яка перестає користуватися підтримкою й визнанням людей, приречена на поразку.

Тут можна згадати той самий розвал Радянського Союзу. Найсвіжішим прикладом руйнування легальних, але нелегітимних режимів можуть слугувати революції річної давнини в Північній Африці.

Якщо ми погодимося із твердженням, що нинішня влада в Україні наразі стоїть на межі остаточної втрати легітимності, то слід прогнозувати, що єдиним виходом для діючого режиму є формування поліцейської держави. Така держава буде триматися лише на механізмах легального примусу й спиратися лише на правоохоронні органи, які в такому контексті краще називати "силовими" або навіть "каральними".

Тобто єдиний шлях, який залишається в нинішньої влади в умовах делегітимації – посилювати тиск на громадянське суспільство силовими методами і йти шляхом "закручування гайок".

Вочевидь, саме таким шляхом ця влада й піде. Адже важко припустити варіант, коли б президент добровільно відмовився від посади, повноважень або частини свого політичного впливу задля лібералізації й одночасно легітимації політичної системи.

Проте шлях "закручування гайок" і посилення тиску неодмінно призведе до "ефекту пружини" та зворотної реакції з боку суспільства. Тут у політиці почне діяти фізичний закон, згідно з яким сила дії дорівнює силі протидії.

Тож тиск влади на суспільство може лише пришвидшити процес її остаточної делегітимації.

Не робитимемо есхатологічних прогнозів щодо того, чи виллється суспільне напруження й делегітимація влади – у бунти чи революцію. Однак можна напевно сказати, що наслідком таких процесів буде втрата рейтингу й політичного впливу Партією регіонів і її неформальним лідером президентом Януковичем.

Якщо робити прогноз мирного сценарію, то в 2015-му це виллється в непереобрання президента на наступний термін.

В іншому ж разі...

Про альтернативні сценарії в разі, якщо влада надто сильно захопиться "закручуванням гайок", говорити не хочеться. Революції ще нікого не робили щасливим. Як писав Максим Горький, "трагедії не радіють".

А поки що просто поміняйте гасло.

Напевно, "Будуємо поліцейську державу" вам підійде значно більше. І по духу, і по суті.

Олексій Краснопьоров, політолог, консалтингова агенція Concept GRoup, спеціально для УП