Якої думки Рада Європи про витвір Азарова-Табачника?
Не минуло й місяця від часу реєстрації проекту Табачника, який нібито благословила й підтримала Рада Європи, як дещо в цій заплутаній ситуації нарешті почало прояснюватися. Насамперед, завдяки двом листам від офіційних осіб, що надійшли на мою адресу в січні.
Один із них – за підписом заступника керівника МОНМС пана Петра Кулікова. Інший – від директора департаменту мовної політики й освіти Ради Європи пані Олоф Олафсдоттір (Ólöf Ólafsdóttir).
Про позитивну оцінку проекту в Раді Європи ніхто не чув
"Мы тоже сделали экспертизу проекта закона в Комитете по образованию и науке Совета Европы и получили положительное заключение", – запевнив міністр освітянську громадськість напередодні реєстрації проекту в парламенті.
З огляду на відсутність серед структур Ради Європи установи з таким найменуванням, довелося звертатися за поясненнями не лише до міністра особисто, але й до установ РЄ зі схожими назвами:
1) Комітету з питань культури, науки й освіти Парламентської Асамблеї;
2) Керівного комітету з питань вищої освіти та досліджень Генерального директорату з питань освіти, культури, цивілізаційного спадку, молоді й спорту.
За міністра в підсумку відписався його заступник Петро Куліков, а від імені голови Керівного комітету з питань вищої освіти та досліджень Віргіліо Мейри Суареса відповіла його безпосередній начальник – директор департаменту мовної політики й освіти Олоф Олафсдоттір.
Вищезгадана шановна пані, зокрема, позитивно відгукнулася про співпрацю в сфері експертизи проекту Міносвіти з боку РЄ. Щоправда, жодним словом не згадала про факт отримання проектом "позитивного висновку".
Мовляв, проект досліджував експерт – хто саме, не уточнює: схоже йдеться Денніса Фаррінгтона – ще з березня 2011 року, доповідав про своє бачення на травневому семінарі в Києві. У грудні підготував підсумкову експертну доповідь за версією "від 7 вересня 2011 року", що містила відповідні коментарі й рекомендації – які саме, не вказує.
Про кінцевий варіант проекту, зареєстрований в українському парламенті, вона взагалі нічого сказати не може: ні хорошого, ні поганого.
Бо в очі його ніхто не бачив. Тому не міг "проаналізувати".
У свою чергу, у листі заступника Табачника містилося офіційне уточнення: "експертний висновок Ради Європи" і "доповідь експерта Ради Європи Денніса Фаррінгтона" – один і той самий документ.
Виявляється, під "позитивним" експертним висновком міфічного "Комітету з освіти й науки Ради Європи" Дмитро Володимирович мав на увазі "доповідь експерта Денніса Фаррінгтона".
Проект Міносвіти не відповідає європейським стандартам
Але краще б у Міносвіти не згадували про цей документ.
Задля справедливості слід відзначити, що пан Фаррінгтон користується хорошою репутацією серед колег – він чи не єдиний спеціалізується з освітнього законодавства, у тому числі в сфері правового врегулювання європейських систем вищої освіти.
Не випадково, його кінцевий вердикт щодо Табачника не порадував – "для того, щоб цей документ відповідав сучасним європейським стандартам і тенденціям, до нього треба внести суттєві зміни".
Які саме стандарти має на увазі експерт?
На думку Фаррінгтона, задля трансформації нинішньої "масштабної й громіздкої" системи вищої освіти потрібні не лише "сміливі й інноваційні" кроки, яких наразі бракує міністерському проекту. Потрібно, щоб він хоча б не заважав їх здійсненню.
Дослівно: "принаймні не створював якихось перепон".
Що саме в проекті Міносвіти заважає "сміливим та інноваційним" крокам?
На думку експерта, проект орієнтований на надмірну централізацію управління галуззю з боку міністерства й "зарегульованість", яка "може призвести до закостенілості, а не сприянню інноваціям". Такої ж думки, до речі, дотримуються й автори альтернативного проекту від опозиції.
Не менше експерт нарікає й на "суттєве обмеження автономії вищих навчальних закладів та їх здатності конкурувати одне з одним", з огляду на впровадження надто ретельного нагляду над їхньою діяльністю з боку "спеціального центрального виконавчого органу".
До прикладу, експерта дивує, чому проект Міносвіти позбавляє університети права остаточного призначення ректора, затвердження вчених звань, навчальних планів, присудження вчених ступенів і решти традиційних європейських автономій?
Ще більш важко зрозуміти фаховому експерту, чому "сертифікація кваліфікацій, які надаються університетами, не може здійснюватися просто під відповідальність акредитованих навчальних закладів – за умови зовнішньої оцінки якості"?
Або чому проект консервує вкрай застарілу систему державних замовлень і фінансування галузі?
Іншими словами, на думку експерта, проект потребує не редакційних правок, а концептуальних змін.
Особливо в сфері переадресування повноважень "від центру" до навчальних закладів, що не лише б допомогло врегулювати їхні власні справи, але б навчило їх більшої відповідальності за врегулювання національних проблем.
Хто не встиг, той запізнився...
Найцікавіше – далі.
Наприкінці доповіді, датованої 21 листопадом 2011 року, пан Фаррінгтон пропонує провести нову зустріч експертів – для підготовки підсумкової версії проекту "для кабміну" – після радикальної чистки документа від концептуальних недоліків. Мовляв, не можна проект такої низької якості реєструвати від імені уряду.
На той момент проект уже встигли наприкінці жовтня показати на з'їзді освітянам під їх бурхливий "одобрямс" – без жодних зауважень. А до 3 листопада подати від імені уряду до ВР. Наче, після колегіального ухвалення урядом, про яке Азарову досі нічого не відомо. Принаймні досі не маємо документального підтвердження щодо легальності даного рішення.
А потім, зі слів Євгена Суліми, "ідеальний" проект заходилися доопрацьовувати на засіданні "погоджувальної групи", потім 13 грудня – на засіданні "експертної групи".
Згодом "доопрацьований" проект 16 грудня відіслали знову до КМУ, про що йдеться в листі МОНмолодьспорту від 16 грудня 2011 року №1/10-3677.
Насамкінець, Дмитро Табачник заявив наприкінці грудня, напередодні реєстрації проекту у ВР, що той удостоєний "позитивного" висновку Ради Європи.
...Уявляю вираз обличчя пана Фаррінгтона, коли він про це довідався.
На жаль, усі ці хаотичні модернізації проекту не додали йому бажаної якості й "позитивності" в очах експертного середовища. Відтак, після чергових студентських протестів, Азаров зайнявся імітацією громадського обговорення проекту особисто. Мовляв, треба його розглянути детально. Нібито не від його імені він реєструвався у ВР.
Але в підсумку прем'єр надто швидко втомився від міністерського проекту й передоручив цю роботу Михайлу Згуровському, мотивувавши його фактом оголошення хронічно відстрочених виборів ректора КПІ. Наче морквинкою помахав.
І лише потому – після низки звернень до міністра особисто й Ради Європи – доповідь Денніса Фаррінгтона було оприлюднено від імені Міносвіти.
* * *
Що буде далі із проектом і з нашими університетами – одному Богові відомо.
Прем'єр запевнює: доопрацюємо й внесемо правки до розгляду Верховною Радою. Чи, може, не знає Микола Азаров, чи сам себе заспокоює – але всі три проекти вже внесені до порядку денного сесії.
Їх уже не можна змінювати відповідно до чинного законодавства – до другого читання.
Чи в нас уже можна все, якщо це велів робити Микола Янович?..
Леся Оробець, спеціально для УП
