Не "Юлі – волю", а Янича – до Юлі
Якось дуже погано пахне – і від реформаторсько-підкилимної метушні у владі, і від щурячої біганини в опозиції.
У перших принципом є імітація турботливої владної діяльності. У других – імітація опозиційної активності. Першим вірять усе менше й менше. Другим – віриться десь так само, як розповідям про НЛО.
У других залишилось останнє із невиконаних гасел – "Юлі – волю!"
У перших – уже й гасел не залишилось.
А що залишається при такому виборі нам – українському народові?
Як відомо, останньою помирає надія.
А на кого ми ще можемо надіятись? – Та не на кого, а на що.
Надіятись залишається лише на самих себе, а саме – на власний розум.
Для цього треба оцінити політичну ситуацію. І наших теперішніх "головних" політиків, і "головні" політичні табори – оцінити об'єктивно, принципово, з холодним розумом.
А для такої об'єктивної оцінки багато не треба – лише спробувати пригадати беззаперечні факти й результати діяльності двох монопольних владно-опозиційних груп. Зокрема, їхніх урядів: попереднього, під керівництвом Юлії Володимирівни Тимошенко, у народі Юля, і патронатом попереднього президента – та діючого, під керівництвом Миколи Яновича Азарова, у народі Янич, і патронатом діючого президента.
Для наочності легше порівнювати, поставивши поряд, через знак рівності, ідентичні напрямки.
1. Роздача перед виборами "Юліної тисячі" = Роздача перед виборами доплат до пенсій і зарплат урядами Янича. Такі "благодійні "акції" щоразу по всій економіці піднімали ціни на 20-45%.
2. Обмеження експорту українського зерна через квоти урядами Юлі = Обмеження експорту українського зерна через мито урядами Янича. Водночас, масові імпортні закупівлі цукру й м'яса урядами Юлі = Масові імпортні закупівлі цукру й гречки урядами Янича.
Така двостороння "підтримка" добивала вітчизняний агросектор і закладала величезні валютні дисбаланси в країні.
3. Галопуюче зростання державного боргу 2008-2009 років на 216 мільярдів гривень урядом Юлі = Галопуюче зростання державного боргу 2010-2012 років ще на 188 мільярдів гривень урядом Янича.
4. Рекапіталізація банків (банкірів) "своїх" однопартійців на 44 мільярди гривень урядом Юлі в 2009 році = Списання боргів перед Нафтогазом і держбюджетом компаніям "своїх" однопартійців на 24 мільярди гривень урядом Янича в 2011 році.
5. Газові угоди 2009 року уряду Юлі, які підняли ціну російського газу в 1,6 разів та прив'язали непотрібні величезні об'єми закупівлі = Газові "харківські" угоди 2010 року уряду Янича, які підняли ціну російського газу ще в 1,5 рази та прив'язали базування чужого флоту на 25 років.
Лише 5 симетричних порівнянь красномовно демонструють факти. І будь-який із них наше законодавство характеризує або як "зрада національних інтересів", або як "економічна шкода національного масштабу", або "в особливо великих розмірах".
У спільному колективному владно-опозиційному результаті – це призвело до того, що в Україні світова криза проявилась й досі проявляється найважче, втрати працездатного населення вже набігають до 7 мільйонів осіб, а рівень життя населення, по Європі, змагається з Молдовою за передостаннє-останнє місце.
То ми знову будемо обирати між різними типами, видами й статевими ознаками одного й того ж, що має єдину назву – зло?
Чи, може, пересилимо себе й активізуємо останню свою надію – розум?
Андрій Новак, голова Комітету економістів України, спеціально для УП
