А може, нам просто померти?
Шановна владо, скажи – що взагалі діється в нашій державі?
Чому ми, громадяни України, взагалі перестаємо бути об'єктами уваги для тебе?
Чому ти не тільки не зважаєш на прірву між Києвом та "іншою", периферійною Україною – а ще й поглиблюєш її? Ти продовжуєш розповідати всьому світові про "європейські прагнення" – а нас штовхаєш до бананових стандартів.
От як жити далі, наприклад, Сарненському району, Рівненської області, який завжди був розвиненим центром півночі Рівненщини? Саме ця частина постраждала внаслідок Чорнобильської трагедії. Однак твій "далекоглядний" чиновник у Києві вирішив, що в 2012 році грошей на медицину треба дати лише на 8 місяців!
Владні мужі, ви були колись у районних лікарнях?!..
Звичайно, честь і хвала тим чесним, саме чесним лікарям, які там працюють! І працюють подекуди не гірше ніж столичні комерційно влаштовані ескулапи. Але засоби для роботи, умови, технічне та медикаментозне забезпечення... Які вони, ви знаєте? І дарма, що в районі проживає 100 тисяч людей – вони ж далеко від Києва!
Тому й цифру той чиновник довів усього на дві третини від потреби. А далі – зуби на полицю, а хворі по домівках або на цвинтар...
Немає, також, жодної копійки на капітальні видатки в освіті.
Ви були колись у сільських школах? Але не в тих, які вам показують як взірець – а тих, де немає нормальних парт та стільців, де немає спортивних куточків, не те що спортзалів, де шар фарби на підлозі "на палець" і де навіть близько немає внутрішніх вбиралень? І як тим школярам сходити в туалет, коли на вулиці мінус 15? Саме таких шкіл переважна більшість!
А там вчаться такі ж діти, як ваші доньки та онуки.
Половина мешканців району проживає там, де в ліпшому випадку є кам'яна дорога до райцентру, яку мостили ще за часів Польщі, або відразу після війни.
Ті люди десятиліттями просять лише одного – дайте нам асфальтований шлях, щоб ми могли нормально доїхати на ринок, до пристойної крамниці, та до різних ваших контролюючих органів, до яких після ваших реформ нам треба їздити як на роботу.
Дайте нам можливість, щоб та ж сама швидка не відмовлялася їхати до нас і не добиралася годинами до тих, кого має рятувати.
Але й на це, очевидно – грошей немає...
Колись легендарний партизан Ковпак розумів потужну стратегічну роль залізничного вузла Сарни. Недарма ж він підірвав усі мости, які вели до цього окупованого фашистами центру Полісся. Радянська влада ті мости відновила, і для блага людей з'єднала це місто зі світом за допомогою більше півтора десятка пасажирських потягів.
Сьогодні ви, шановні можновладці, залишили лише один. Так, наче люди – дійсно якісь чужинці, яких треба відрізати від світу.
Місцевим депутатам, які добиваються від вашого Міністерства транспорту відновлення сполучення, ви відповідаєте, що там "низьке пасажирське навантаження"... При ситуації, коли щодня до Києва їде з десяток маршруток, які правлять майже 100 гривень в один бік, а білети на поїзд взяти в попередній касі просто не можливо.
Про роботу, ні, не роботу, а виживання бізнесу та підприємств у районних центрах – краще взагалі мовчати.
Ви так вдало пореформували цю сферу, що все що залишиться нащадкам – це борги.
Але хіба вам до того? Якщо ви зайняті в основному зниженням ціни на газ для власних мегапідприємств, та пошуком "правильних" шляхів вирішення ласого питання землі.
Так, на все треба гроші, яких завжди не вистачає.
Але ж не можна так уже відверто ігнорувати нас! Ми ваші співгромадяни, і це ми, у тому числі, найняли вас управляти нашою державою.
Ви ж забираєте майже всі податки до Києва, кажете нам затягувати паски, і не даєте навіть зарплати бюджетникам! Але водночас купуєте вертольоти, мерседеси та обживаєте державні дачі та резиденції.
То скажіть – може, нам просто померти?!..
Зникнути, пропасти й не турбувати вас своїми нікчемними проблемами виживання? Але добре, на риторичне питання можна не відповідати...
Нажаль, шановна владо, із приземленого периферійного кута зору складається враження, що далі Печерських пагорбів – ти вже взагалі нічого не бачиш.
Але зазирни в історію. І зрозумій, що така короткозорість дуже швидко лікується, часом навіть хірургічним шляхом.
Дмитро Якимець, депутат Сарненської районної ради, спеціально для УП
