Янукович посуває "донецьких"

Переведення Андрія Клюєва до РНБО стало вельми резонансною подією. Порівняно з нею тускніють не то що призначення Раїси Богатирьової віце-прем’єром і міністром охорони здоров’я, а навіть концентрація контролю над силовими структурами у руках людей сім’ї Януковича після приходу Ігоря Калініна в СБУ, а Дмитра Саламатіна – у Міністерство оборони.

По суті, цим призначенням Янукович зламав ту модель керівництва країною і схему розподілу політичного впливу, яка існувала вже майже два роки. Тому інакше як тектонічним зсувом на вершині українського політичного олімпу нову кадрову рокіровку, здійснену президентом, назвати неможливо.

До цього часу вплив на вищі органи державної влади в Україні ділився приблизно наступним чином. Кабмін контролювала так звана група "донецьких", які очолювали всі найвпливовіші відомства.

Позаурядові структури, в свою чергу, контролювалися представниками так званої групи RosUkrEnergo, або, як її ще називають, групою "Льовочкіна-Фірташа". Завданням останньої було, за великим рахунком, стримувати вплив "донецьких" і створювати своєрідних баланс.

Адже, на відміну від "донецьких", які мають потужний бізнес і на додачу є стейк-холдерами Партії регіонів, представники умовної групи RosUkrEnergo сильні лише близькістю до Януковича, його довірою і владою, яку він їм делегував.

Вони не мають ані активів рівня "донецьких", ані своєї політичної сили, яка могла б мати хоч скільки-небудь серйозні електоральні претензії. Таким чином, забезпечувався своєрідний політичний баланс впливів всередині влади.

Щоправда останнім часом цей баланс суттєво порушувався зростанням апетитів, ресурсів і впливу безпосередньої групи Сім’ї, яка спочатку отримала контроль над Національним банком, потім – над податковою, МВС, і, зрештою, над Міністерством оборони і СБУ.

Проте посилення впливу найближчого оточення Януковича по всім напрямкам у принципі виглядало достатньо логічним з урахуванням авторитарного дискурсу, в якому звикла існувати нинішня влада. Переможець, так би мовити, отримує все.

Однак після переведення Клюєва до РНБО всю систему балансів зруйновано остаточно. І те, що Андрій Петрович був одним з лідерів "донецьких", тут грає далеко не найважливішу роль.

Кидається в очі, що відтепер Кабмін де-факто перестав бути форпостом "донецьких". Їхня присутність в уряді розмита дуже серйозним чином. Вони тепер не контролюють ані Мінфін, ані податкову, ані МВС, ані Міноборони.

Тепер вони втратили і Міністерство економіки, адже малоймовірно, що перевівши Клюєва до РНБО, Янукович призначить першим віце-прем’єром і міністром економіки людину, близьку до однієї з донецьких фінансово-промислових груп.

Більше того, переведення Клюєва – це одночасно й удар по структурних позиціях Партії регіонів напередодні виборів. Складно уявити, як секретар РНБО буде керувати виборчим штабом регіоналів. Чи йому шукатимуть заміну із середовища "донецьких"?

А можливо, просто передадуть організацію виборів для ПР в оперативне управління Льовочкіна і адміністрації президента? Що означатиме значне посилення саме політичного, а не суто адміністративного впливу останнього.

Проте Сергію Володимировичу теж, напевно, не варто надто радіти послабленню "донецьких". Безсумнівно, що в особі Клюєва нинішній керівник адміністрації отримає дуже потужного, абсолютно непідконтрольного і слабко передбачуваного секретаря Радбезу.

Так само не викликає сумнівів, що між Льовочкіним і Клюєвим виникне досить серйозна конкуренція за вплив на підготовку рішень для президента, за можливість подавати йому інформацію і, зрештою, за "доступ до тіла".

Клюєв, вочевидь, не гратиме ролі простого статиста при АП, як це два роки робила Богатирьова. Хоча можливо, що Янукович і ставив перед собою мету дещо демонополізувати можливості Льовочкіна щодо подання інформації і підготовки рішень для президента.

Проте потенційна конкуренція Клюєва і Льовочкіна у підсумку може створити приблизно таку ж ситуацію, в якій у 2005 році опинилися Петро Порошенко і Юлія Тимошенко.

Одразу кілька сильних особистостей в президентському оточенні можуть сформувати ситуацію, коли міжособистісна конкуренція переросте в конкуренцію державних інститутів.

Якщо колись це була конкуренція Секретаріату Ющенка і Кабміну Тимошенко, то тепер це може бути конкуренція адміністрації Льовочкіна і РНБО Клюєва.

Водночас тут варто зауважити, що у нинішньому "розібраному" і дезорганізованому стані РНБО буде потрібен час, аби досягнути достатнього рівня впливу, щоб конкурувати з адміністрацією президента.

Тож наразі переведення до Радбезу – це пониження для Андрія Клюєва. А одночасно – це величезна втрата для всіх "донецьких", які втратили свій мажоритарний вплив на Кабмін.

Вочевидь, Янукович так і не простив Клюєву агітації за ПРіБЮТ, який міг позбавити Віктора Федоровича шансу на отримання президентської посади із нинішнім рівнем владних повноважень.

Видається, що Янукович розпочав тектонічні перестановки у владі напередодні виборів. Найвірогідніше, президент прагне поставити найважливіші посади в державі під контроль Сім’ї, аби почуватися більш міцно у нинішній непростій для себе ситуації за умови падіння рейтингу, делегітимації влади, складних наслідків очікуваної фінансової кризи і зовнішньої блокади.

Олексій Краснопьоров, політолог, консалтингова агенція Concept GRoup, спеціально для УП