Український сир чи Росія? – 2

Гучна новина останніх днів про заборону Росією продажу та зупинення ввезення на її територію сирної продукції ряду українських виробників, вочевидь, стала логічним завершальним акордом "сирної війни". Зовнішньополітичні аспекти цієї заборони відходять на другорядний план, у порівнянні із чіткими аргументами влади РФ про забезпечення продовольчої безпеки цієї держави.

Отже, на сьогоднішній день постало питання заборони товарів виключно трьох сировиробників.

Але у мене є всі підстави стверджувати, що це лише початок. Не виключено, що найближчим часом нам слід чекати як від Росії, так і від інших "дружніх" держав, низки чергових ударів по продукції, яка експортується з України.

Прикро, що доля грузинських товарів на ринку Росії може спіткати й українських товаровиробників. І якщо грузинські товари швидко знайшли своє місце на інших європейських ринках, то ймовірність заміни ринку Росії на ринок іншої європейської держави для українських товарів є досить примарною й, на мій погляд, далекою перспективою.

У попередній статті "Український сир чи Росія?" коротко було окреслено проблематику якості та безпечності товарів, які випускаються в Україні. Ішлося про ті аспекти, які найбільше заважають нашим товаровиробникам завойовувати європейські ринки сусідніх держав. Тому, окресливши проблему, не було необхідності навантажувати читача масивом негативу, сподіваючись, що влада України швидко реагуватиме на зовнішні претензії й буде здійснено низку кардинальних кроків, спрямованих на виправлення ситуації.

І це вже не стосується якості та безпечності тільки молочної групи продуктів харчування. Це стосується загальної системи державного контролю за виробництвом та реалізацією продукції.

Але, на жаль, влада не реагує адекватно.

Свого часу Україна успадкувала від СРСР інертну та зарегульовану систему Держстандарту. Критики функціонування цієї системи було більш ніж достатньо – як із боку підприємців, так і з боку представників вітчизняних та закордонних громадських організацій та об'єднань. Насправді ця система була недолугою, та ще й із кожним роком "обростала" корупційними схемами, на які так багата наша держава.

Але система працювала! І хоча, на мій погляд, вона не більше як на 20 відсотків виконувала функцію захисту споживача від неякісної та небезпечної продукції – вона все-таки створювала бодай якісь перепони для реалізації небезпечної продукції.

На сьогодні ж можна впевнено констатувати: таких перепонів для реалізації небезпечних для здоров'я населення товарів не існує жодних!

І відповідальність за завдання шкоди здоров'ю пересічного громадянина може бути доведена тільки в судовому порядку. А суди в нас, як ми знаємо, самі "гуманні". Довести випадок умисного отруєння споживача виробником чи постачальником товару практично неможливо. Можу навести чимало прикладів із власної практики, але впевнений, що читачі, які цікавляться цією тематикою, теж мають власне бачення й приклади нікчемності такої перспективи.

Короткий екскурс. За всі роки нашої вкрай залежної незалежності від держави, деякі представники бізнесу, поряд із певними можновладцями, усіляко намагалися використати систему контролю за якістю та безпечністю товарів, Держспоживстандарт – для власної наживи. І якщо чиновники брали хабарі, закриваючи очі на ті чи інші порушення, створюючи умови для вимагання коштів із підприємців, то "брудний" бізнес творив інші злодіяння.

Чого вартують тільки конкурентні війни, у які було втягнуто працівників системи Держстандарту, чи ініційовані злочинним бізнесом зміни до існуючої нормативної бази! У гонитві за надприбутками деякі горе-бізнесмени замовляли й сплачували розробку нових технічних умов й ініціювали зміни до стандартів та технічних регламентів, запроваджуючи нові поняття, рецептури та технології.

Про моральні аспекти діянь таких підприємців говорити, напевно, не варто. Бо їм абсолютно байдуже, які можливі тяжкі наслідки отримає споживач від таких нововведень.

На моє переконання, державі необхідно якнайшвидше, задля упередження зловживань у майбутньому – розмотати злочинний клубок у сфері технічного регулювання й покарати як злочинців із бізнесу, так і хабарників-держслужбовців, які "продавали" безпеку життя та здоров'я українців.

Таким чином, у результаті спільної діяльності злочинного бізнесу й хабарників у владі – ми, українські громадяни, отримали вкрай негативну ситуацію. Попри засилля небезпечних і неякісних товарів, які щоденно шкодять нашому здоров'ю й невідомо як впливають на прийдешні покоління – але точно не позитивно! – ми отримали ще й експортну ізоляцію країни на тлі зовнішньополітичних претензій до українських товарів. І ці претензії можуть збільшуватись, охоплюючи все більше груп товарів.

Влада ж замість того, щоб адекватно реагувати на проблеми, які стали вже відомі за межами нашої держави, робить лише якісь безглузді виправдання, які нічого, окрім огиди, у мене особисто не викликають.

*   *   *

Звертаюсь цією статтею передусім до влади.

Вельмишановний президенте, шановні прем'єр та голово Верховної Ради!

Подивіться стратегічно на проблеми, які постають сьогодні перед державою. Не зводьте свої дії лише до тактичного вирішення проблем, що виникають. І, повірте, виникатимуть і далі у геометричній прогресії. Питання потрібно вирішувати докорінно.

По-перше. Вкрай важливо ініціювати створення дієвої системи контролю на ринку товарів народного споживання. Без існування окремого й незалежного від інших служб інституту це буде не можливо.

По-друге. Необхідно негайно розпочати перегляд усіх стандартів, регламентів, технічних умов та інших нормативних документів, що їх було прийнято за часів незалежності, та залучити до такого перегляду представників громадськості та науковців, які не заангажовані бізнес-інтересами.

По-третє. Законодавчо запровадити кримінальну відповідальність таваровиробників та товаропостачальників за виробництво й реалізацію небезпечних або неякісних товарів та введення в оману споживача. Механізм притягнення до такої відповідальності має бути чітким і дієвим.

Прийняття таких рішень дасть змогу навести лад у сфері виробництва й реалізації з боку держави.

*   *   *

Закликаю й пересічних громадян – бути вкрай уважними!

Зрозумійте, що ніхто, окрім нас самих, не потурбується про наше здоров'я й про здоров'я наших нащадків. Деякі виробники розглядають усіх нас, споживачів, тільки як короткотермінове джерело для отримання своїх надприбутків, а майбутнє їх, на жаль, не цікавить взагалі, тому що й майбутнє нашої держави видається примарним. Адже політична ситуація дедалі більше стимулює бізнес жити сьогоднішнім днем, розуміючи, що завтрашнього може й не бути.

Купуючи товари, особливо продукти харчування, надавайте превагу простим продуктам.

Уважно читайте склад продукту – бо це хоч мізерний, але механізм, за допомогою якого можна притягнути до відповідальності товаровиробника, котрий виробив неякісний чи небезпечний продукт.

Уважно вивчайте пакування товару й термін придатності, завжди переконуйтесь що термін придатності товару не виправлений. Якщо у Вас, як у споживача, є можливість придбавати й споживати товар із власного господарства чи господарства людей, яким ви довіряєте – тоді передусім споживайте саме його.

Не зайвим буде й вивчити чинний закон "Про захист прав споживачів", щоб апелювати до нього у випадку виявлення порушення своїх прав. "Закидуйте" листами й скаргами Держспоживінспекцію, її територіальні органи та всі комтетентні державні органи.

Не мовчіть і не бійтесь вимагати дотримання своїх прав!

Мовчазна покора створює загальну атмосферу безкарності.

Ми маємо спільно вимагати від влади турбуватись про здоров'я народу, якщо вона хоче мати ким керувати!

Сергій Доротич, голова ВГО "Союз захисту підприємництва", спеціально для УП