Янукович віддає за газ незалежність України?
Як заявив посол Росії в Україні Михайло Зурабов, газові переговори між Україною та Росією відновлені та ведуться з посиленою інтенсивністю, "після телефонної розмови, яка відбулася два дні тому між президентом України та російським керівництвом".
Що ж змінилося протягом останніх днів?..
Може, два призначення на ключові посади – голови СБУ та міністра оборони?
Обидві ці посади зненацька зайняли люди, які походженням, формуванням себе як особистостей і попередньою діяльністю пов'язані з Росією.
Яка мотивація може бути в призначенні міністра оборони? Дмитро Саламатін два роки керував концерном "Укроборонпром", на який розраховували як інструмент підвищення обороноздатності країни. "Табуреткові бої" – були, а хоч якихось помітних ініціатив, пов'язаних з розвитком обороноздатності України або з питаннями управління оборонної промисловістю – ні.
Кілька днів тому Янукович публічно заявив, що "енергетична безпека за своєю важливістю фактично порівняна з безпекою військово-політичною". Отже, можна й поміняти одне на інше?
Показово, що президент досі не наважується чіпати кандидатури в уряді, що є прямими креатурами Кремля. Під час загострень на переговорах із Росією Янукович та Азаров по черзі критикують Табачника. Янукович навіть назвав його реформу вищої освіти "антиприкладом реформ". Проте, попри всі "чудасії" Табачника, його досі так і не відправлено у відставку. Нагадаю, колись Борис Колесников назвав Табачника "дешевим клоуном" і заявив, що партія позбудеться його. Табачник у відповідь заявив, що приїде з Москви, і все врегулюється. Як наслідок, ніхто нізвідки Табачника не вигнав.
Придивіться до фото:
 |
Чи тут стоїть міністр перед головнокомандуючим? Чи, може, міністр іншого головнокомандувача?
Тож, незалежність України "захищатимуть" "колишні" співробітники КДБ. Але питання: чи був колись у незалежності України більший ворог, ніж ця організація?
Звичайно, можна теоретизувати, що Януковичу просто потрібні максимально вірні кадри. Мовляв, і в Донецьку таких уже не знайдеш. Бо більшість виборців уже не чекають, що президент "почує кожного". А ті, хто ще чекають, мріють, щоб президент пішов туди, куди вони його відсилають, у надії на те, що він почує.
Але якщо уявити, що президент просто набирає собі максимально лояльну "гвардію" з іноземців, з тим щоб вони ніяк не були зв'язані із країною, а, натомість, готові на все – це все одне навдивовижу безвідповідально по відношенню до країни.
У СРСР кожну людину при прийому на найменшу посаду аж до двірника й гардеробника включно перевіряли на наявність родичів і зв'язків за кордоном. Бо в КДБ пречудово знали, як можна впливати на людину.
А тут – кого й на що перевірили?..
Між тим, на що може розраховувати Україна в газовому питанні?
Раніше російська влада демонстративно відмахувалася від загрози "сланцевого газу" та альтернативної енергетики. А тепер сам Володимир Путін визнав, що вартість енергоносіїв у ближчому майбутньому буде знижуватися. За його словами, "потенційна енергетична революція… може супроводжуватися (і напевно буде супроводжуватися) падінням цін на нафту та інші вуглеводні, а це сьогодні основний експортний товар Росії. Для нас це реальний виклик".
А ще можна додати фіаско "Газпрому" в Середній Азії, де Китай викупив 65 мільярдів кубометрів туркменського газу і щонайменше 10 мільярдів кубометрів узбецького на рік, які раніше Москва перепродувала в Європу. Кремль десять років торгувався, хотів по 250 доларів, а Китай не більше як 200. Як кажуть, доторгувалися.
До речі, не виключено, що підписання китайсько-туркменського договору наприкінці листопада минулого року прямо вплинуло на зрив україно-російських переговорів по газу, про близьке закінчення яких тоді ледь не щодня заявляв Микола Азаров. Принаймні, у часі збігається.
Можливо, коли Москва зрозуміла, що китайських і туркменських грошей не буде, Кремль почав вимагати більшого від України за свою "знижку".
Між тим, витрати на видобуток газу в Росії зростають у зв'язку з виснаженням західносибірських родовищ. Тому стає зрозуміло, чому російський прем'єр Путін заговорив про майбутню приватизацію "Газпрому". Престарілій курці все ще вдається нести золоті яйця, але щоразу важче.
"Газпром" нині йде на одну знижку за іншою для європейських споживачів. Нещодавно "Газпром" підписав із п'ятьма великими європейськими покупцями газу угоди про зниження ціни на російський газ за довгостроковими контрактами – власне, те, чого домагається Україна. Як пише австрійська преса, знижка сягає 40-50 доларів за кожну тисячу кубометрів в обсягах 35 мільярдів кубометрів, тобто становить загалом 1,4-1,75 мільярдів доларів на рік.
Чого влада може добитися, здаючи життєві сфери діяльності країни? Усього лише пом'якшення наслідків кретинізму своєї політики та політики своїх попередників.
Кілька років тому один видний діяч Партії регіонів, говорячи про енергетичну політику, риторично запитував в ефірі: мовляв, поясніть мені, що таке диверсифікація енергоносіїв і навіщо вона потрібна, якщо є договори з Росією? Тепер, напевне, і до нього дійшло.
В обмін на "знижку", яку інші країни Європи одна за одною отримують за просто так, без розміщення російських баз, а лише як результаті власної політики диверсифікації, Україна вже здала іноземній державі військову базу на 19.000 гектарів у Криму.
І дуже вірогідно, що здала й кадрову політику в сфері безпеки.
Між тим, передача іноземній державі кадрової політики в питаннях національної безпеки – це не що інше, як державна зрада з метою ліквідувати незалежність України.
Олександр Палій, політолог, кандидат політичних наук, спеціально для УП
