Переможемо разом!
Українське суспільство почало прокидатись, відчуваючи наближення "часу Ч" - парламентських виборів 2012. У багатьох виникає природнє питання, яка є альтернатива нинішньому режиму?
Немає такої сфери суспільного буття, де б не "напартачили" нинішні володарі Банкової і Грушевського. Тому, керуючись волею народу 22 січня на велелюдному Софіївському майдані було оголошено про підписання угоди про спільні дії Об’єднаної опозиції.
Беручи до уваги велику кількість запитань, з якими звертаються до мене громадяни і журналісти, спробую в загальних рисах описати, що собою являє Об'єднана демократична опозиція зразка 2012 року та чим вона відрізняється він інших подібних утворень, котрі неодноразово виникали в українському політикумі.
Почну з того, що наша мета зафіксована в Угоді про спільні дії Об’єднаної опозиції і полягає в тому, що ми маємо узгодити одного кандидата на один мажоритарний округ.
В цьому є великий практичний і політичний сенс. Ми допомагаємо виборцю, який симпатизує демократичним силам, зробити свій вибір. Виборець знатиме, що це кандидат від опозиції, всі решта – кандидати від влади.
Наша спільна робота стартувала з політичного забов’язання узгоджувати одного кандидата на один мажоритарний округ. Інша справа, що на практиці інколи буває важко дійти згоди відносно того чи іншого кандидата.
Я особисто прогнозую досить серйозні дискусії, коли ми приступимо до визначення одного кандидата на один округ. Але вже сьогодні ми ведемо дискусії в рамках КОДу щодо принципів формування загального списку всієї опозиції на мажоритарні округи.
Думаю, що найближчим часом, ми дійдемо згоди щодо формування принципів єдиного списку від Об’єднаної опозиції.
Партій, що підписали Угоду про Об’єднану опозицію десять. Всі вони мають різні рейтинги. В залежності від рейтингу конкретної партії має визначатись і кількість тих кандидатів, які можуть йти від неї. При цьому буде розглянуто принцип участі партій, які мають менший політичний рейтинг як, на приклад, Народний Рух України.
Здебільшого це буде квотний принцип, але це не означає, що він дасть право партії, скажімо, визначати 75 кандидатів без урахування думки інших. Тобто, це принцип квотний – перше, а друге - кожну кандидатуру обговорюватимемо на предмет того, щоб це був найкращий кандидат, найбільш рейтинговий кандидат.
Перед Новим роком я об’їздив 10 областей, на півдні і на заході нашої країни. Зустрічався з членами регіональних Комітетів опору диктатурі і відчуваю настрої, які існують – всі усвідомлюють необхідність узгодження єдиного кандидата.
Звичайно, будуть складні ситуації, коли представники двох-трьох опозиційних партій будуть наполягати на тому, що саме їх кандидат є найбільш рейтинговим. Я припускаю ці внутрішні дискусії, але результатом все одно має бути узгодження одного кандидата.
Для цього ми будемо враховувати соціологічні опитування, які проводились або будуть проведені в конкретних округах або областях. Але не лише соціологія буде визначальною.
Наприклад, в документі про програмові засади Об’єднаної опозиції, який зараз знаходиться в роботі, міститься положення, згідно з яким єдиний кандидат від опозиційних сили має відповідати високим стандартам порядності, професійності, патріотичності, повагою в громаді. Саме ці якості будуть визначальними в цьому процесі.
В цьому зв’язку хочу зауважити, що рішення Комітету опору диктатурі приймаються консенсусом. Якщо будь-яка партія-член цього Комітету не згодна, то рішення немає. Це єдиний можливий принцип роботи, котрий дозволить уникнути "глухого кута" в прийнятті спільних рішень.
При цьому, кожен член КОДу на засіданні має право голосу. При обговоренні програмних засад спільної діяльності не має значення, хто з КОДу представляє більш або менш рейтингову партію.
Як було вже згадано, історія незалежної України знала декілька демократичних об’єднань різних років. Кожне мало свою специфіку. Як людина, яка брала участь в утворенні всіх попередніх об’єднань демократичних сил, я маю можливість порівнювати.
Перші роки відновленої Незалежності України показали, що не всі демократичні сили готові до об’єднання. Це щоразу приводило до поразки.
Наприклад, президентські вибори 1991 року. Було декілька кандидатів від демократичних сил, котрі пішли на вибори і програли, оскільки не спромоглись полишити власні політичні амбіції і визначити єдиного кандидата від демократичного табору. До речі, найбільший рейтинг тоді мав засновник Народного Руху України Вячеслав Чорновіл.
Однозначно можна сказати, що відсутність об’єднання демократичних сил веде до поразки. Натомість, об’єднання веде до перемоги. В якості прикладів можу навести вибори 2004, 2006-2007 року, коли демократичні сили перемагали.
Якщо всі демократичні сили об’єднаються, то, згідно з нещодавно оприлюдненими даними соціологічних досліджень, найімовірніше вони здобудуть перемогу на цих парламентських виборах. І навпаки – зменшення кола учасників об’єднаної опозиції приведе до поразки.
Кожен історичний момент визначає специфіку того чи іншого об’єднання. Скажімо, об’єднання 2002 року. Тоді "Наша Україна" мала на меті провести до Верховної Ради якомога більше демократичних сил, які об’єдналися. В той час це було об’єднання 10 партій.
В 2007 році ми створили дещо інше об’єднання: "Наша Україна-Народна Самооборона", куди увійшли 9 партій. Але у нас перед виборами була політична домовленість, про котру знали виборці, що нашим партнером на виборах буде БЮТ.
Якщо говорити про КОД – зараз це найбільше утворення або об’єднання демократичних сил, яке налічує 10 партій. Якщо рахувати з УДАРом - 11.
Цього разу фактично всі демократичні партії, які бажали об’єднання об’єдналися. Цього разу специфіка об’єднання полягає в тому, що законом "Про вибори народних депутатів України" заборонена участь блоків партій у виборах.
Таким чином, буде сформовано декілька колон опозиційних сил, котрі візьмуть участь у виборах на загальнонаціональному виборчому окрузі.
Одна з таких колон, згідно з нашою домовленістю, буде формуватися разом з декількома партіями, що входять в Об’єднану опозицію на основі партійного списку "Батьківщини". Утворення єдиного списку не передбачає юридичного злиття партій.
Звичайно, об’єднання 2002 року і об’єднання 2012 року відрізняються. Міняється конфігурація, в залежності від симпатій виборців.
Скажімо, з’явилися політичні сили, які в 2002 році взагалі не існували, зокрема, "Фронт Змін". До нас приєдналася "Свобода", що також є відмінною рисою нового об’єднання. "УДАР" висловив багато застережень, але також готовий слідувати нашому головному принципу – "один кандидат на один мажоритарний округ".
Головне - розуміння того, що головний опонент опозиції – нині діючий режим і партії, які його складають, це зафіксовано в Угоді про спільні дії об’єднаної опозиції. Там також зафіксовано, що ми робитимемо все, щоб не допустити взаємопоборювання. Це політична домовленість і зобов’язання.
