Новорічне побажання, здійснення якого є цілковито у наших можливостях

Вівторок, 17 січня 2012, 11:17

Ми щойно відзначали свято Нового року: 1 січня за новоримським (григоріанським) календарем та 14 січня за давньоримським (юліанським) літочисленням.

Що таке "цивільний Новий рік"?

Це той день, від якого починаємо датувати документи, листи, банківські чеки новим числом – на одну одиницю більше, як попереднього року. Попри ці зміни числення ми дуже любимо свято Нового року. Минув старий рік, який завжди чомусь уважаємо трохи невдалим.

Натомість дивимося в новий рік із надією, що він буде кращий. У цьому причина нашої "новорічної" радості.

З приходом нового року бажаємо одне одному різних благ: сповнення мрій, добробуту, міцного здоров’я тощо. Це звучить і виглядає дуже гарно, але має один дефект – все, що ми згадали вище, залишається у площині бажань: мрії можуть не здійснитися, добробуту може не бути і стан здоров’я може погіршитися.

Великою мірою здійснення цих побажань від нас не залежить.

Хочу звернути увагу на одне побажання – могутнє за своїм ефектом, здійснення якого є цілковито у наших можливостях.

Кажуть, що походить воно із гуцульських традицій. А звучить це побажання так: "Сусіде (сусідко), дай Боже, щоб за рік ми могли глянути одне одному в очі!"

Яке багатство наших Карпат!

+ Любомир

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Час перевірити свій софт

Пам'ятаємо Голодомор – геноцид українців триває

Голодомор як частина геноциду: чому про нього варто говорити не так, як ми звикли

Час Трампа чи стрибок історії?

Навіщо нам кодекс корпоративного управління

"Кагарлицька справа". Історія розкриття