Торгувати загальнонародними надбаннями не можна
Останнім часом суспільство спостерігає за дискусією щодо порядку продажу газотранспортної системи. Називають вже її орієнтовну ціну – 20 мільярдів доларів. Фахівці називають ціну в 5 раз більшу.
Паралельно повним ходом іде приватизація енергопотужностей: Донбасенерго, Київенерго, Дніпроенерго… По тихому пішов з молотка Укртелеком. Ось-ось приймуть закон про продаж землі.
В програмі приватизації на 2012-2014 роки передбачається продаж Одеського припортового заводу, подрібнення підприємств і розпродаж всіх залишків на 40 мільярдів гривень!
Не виключено, що скоро і "Укрзалізниця" піде з молотка, на це вказує оптимізація, яка проводиться у відомстві, що веде до закриття всіх неприбуткових маршрутів потягів. При цьому про людей ніхто не думає.
Пояснення всьому цьому одне – криза!
Кризи були і будуть. Але що будуть продавати наші діти? Землю, воду, сировину. Не зможуть. Бо нинішні владці все продадуть. І буде, як у Великого Тараса – на рідній, та не на своїй землі!
Думаю, невже немає меж жадобі до багатства і де та межа?
Кожна країна мусить мати становий хребет економіки. Це те, без чого вона жити не може. Природні монополії, енергетика, природні ресурси – це загальнонародні надбання. Це джерело стабільного наповнення бюджету, це можливість здійснювати функції держави.
Хіба ми вже забули про відмикання світла в операційних палатах, на пускових ракетних установках, тощо. Які ціни будуть на газ, воду, тепло після приватизації. Що буде зі школами, дитсадками, армією, лікарнями? Чому Академія наук, вчені України нічого не кажуть про наслідки всього цього безумства, не пропонують альтернативних шляхів.
Дивіться – в Україні найменші запаси питної води в Європі. За оцінками екологів її залишків ледь вистачить на 50-70 років. А водойми йдуть в приватні руки.
Здається, що український корабель втратив остаточно курс і пливе невідомо куди. Хибна думка, що нав’язується останні десятиліття, що держава нічого не може, що державна власність неефективна, в своїй реалізації дійшла до маразму.
У Франції "Франс де електрик", "Франс де газ" державні і країна добре живе. Америка скуповує у власність держави землю, накопичила вже 60% її кількості і живе собі. Ізраїль не торгує землею і вирощує найвищі врожаї. А ми куди йдемо?
Де інноваційний розвиток, де ГРІН-технології, де альтернативна енергетика?
Нічого немає. Є боротьба за владу, знищення конкурентів, шалений потяг до збагачення, казкова нерівність між людьми і все.
Невже ніколи не зупинимося, не подумаємо, не порадимося із людьми і не зробимо правильних кроків. Настав час.
Станіслав Ніколаєнко, голова партії "Об’єднані ліві і селяни", для УП
