Нічна бомба в закон про ринок землі
У ніч з 5 на 6 грудня в законопроект "Про ринок земель" заклали бомбу.
Відповідно до нової редакції, яка пройшла через профільний комітет і, швидше за все, буде внесена на розгляд парламенту вже в четвер, 8 грудня – на ринку землі в Україні має з'явитися, по суті, Тендерна палата номер два. Невідомо хто – але можна здогадатися для чого – придумав створити таку річ, як державний оператор на земельному ринку.
Це така собі структура, повз яку, за задумом невідомого автора, не має пройти жодна операція з купівлі-продажу землі.
Простими словами, цей державний оператор буде дерти побори й із продавців землі, і з її покупців, і з тих, хто буде фактично проводити торги.
Створюється державний монополіст із просто неймовірними повноваженнями.
Сказати, що таким чином закладається потужний ґрунт для корупційних діянь – просто нічого не сказати. Тут більше – найцінніший актив держави віддається під контроль лише однієї структури. Вводиться величезна штучна паразитуюча надбудова.
При цьому, відповідно до нової редакції закону "Про ринок земель", ніякої відповідальності за свої дії цей державний оператор не несе. У нього є тільки повноваження. Ця "Тендерна палата №2" може проводити торги, перевіряти документи, приймати рішення про допуск або не допуск до торгів, відбирати ліцитаторів. Тобто це такий орган, який по своїй суті нічого не продукує, але від якого, у разі прийняття закону в такому вигляді, на земельному ринку України залежатиме буквально все.
Цікаво, що раніше, відколи взагалі почала мусолитись тема про необхідність введення ринку землі, ніхто й не говорив про створення державного оператора.
Для нормального функціонування ринку землі він просто не потрібен.
Так само, як не потрібно ніякого державного оператора для ринку металу, нафти чи газу. І коли вже всі морально дозріли до скасування мораторію на продаж сільськогосподарських земель – раптом, уночі й за невідомого авторства, з'являється ця поправка.
І що важливо – не вона одна...
У ту ж ніч до законопроекту внесли ще декілька вибухонебезпечних речей.
Одна з них – створення земельного банку, якому єдиному буде надана можливість брати під заставу землі сільськогосподарського призначення для товарного виробництва. Жоден інший банк такого права не матиме.
Тут повторюється схема з державним оператором – створюється ще один монополіст, який не дасть можливості для вільного розвитку ринку землі.
Тобто українці позбавляються права здавати під заставу свої землю будь-якому іншому банку, який може надати кредит на вигідніших умовах.
Про який тоді ринок взагалі можна говорити?
Ба більше – у порушення закону про банки, у порушення Конституції – цей земельний банк отримує право купівлі-продажу землі, тобто виступатиме оператором на земельному ринку.
У передостанній редакції закону були визначені три суб'єкти, які могли купувати й продавати землю. Це:
– громадяни України;
– держава;
– та фермерські господарства.
У новому вигляді фермерські господарства кудись зникли, натомість замість них з'явився земельний банк. Автори таких нововведень наплювали й на закон, і на Конституцію. Адже продавати-купувати землю – це аж ніяк не функція банку.
Водночас законопроект у новому вигляді втратив своє основне призначення – він абсолютно не захищає власників земельних ділянок від махінаторів.
Тут треба звернути увагу на те, що автори не прописали в ньому запобіжника проти обдурювання людей по мінімальній ціні. Ідеться про те, що не передбачено визначення тієї мінімальної ціни, за якою може бути продана земля. Точніше кажучи, прописано лише, що державні й комунальні землі не можна продавати дешевше експертної оцінки, а ті ділянки, які належать приватним особам, – можуть продаватися за будь-якою ціною.
От і вийде, що в бабусь по селах спритні ділки скуплять паї по 300 гривень за гектар...
Є в новій редакції й ще декілька не зовсім зрозумілих і адекватних норм.
Наприклад, записано, що мінімальна кількість землі, яку можна орендувати в одному районі, становить 6 тисяч гектарів. Чому саме так – незрозуміло. Адже є райони, які відрізняються за площею й у 20 разів. Для одного району 6 гектарів – це через край, для іншого ніщо. Механізм абсолютно непродуманий.
Так само незрозуміло, чому для товарного сільгоспвиробництва в одні руки можна купити максимум 100 гектарів землі. Це для будівництва – ключовою є площа ділянки. А для товарного сільгоспвиробництва – те, скільки товарної продукції можна із цієї ділянки отримати.
За логікою, мала б враховуватися родючість землі. Бо одна справа – земля на Поліссі, інша – у Черкаській області, ще зовсім інша – у Карпатах, у степу, у посушливих регіонах.
З такими змінами стає зрозуміло, що хтось – невелика, мабуть, група людей – вирішили нажитися на всіх українцях і на їхній землі.
Бо ж якби це були зміни, які пішли б на користь суспільству й економіці, то чи варто було б їх вносити отак по-злодійськи, уночі й невідомим автором?
І якщо раніше особисто автор був прихильником введення ринку землі в Україні, то тепер, з таким законом, вводити цей ринок просто шкідливо й небезпечно. На жаль, існує дуже велика ймовірність, що більшість депутатів не прислухаються до здорового глузду й проголосують за нього.
Відтак усі надії про те, що цей закон не запрацює, можна пов'язати тільки з одним – з активним несприйняттям його з боку українського суспільства.
Віктор Матчук, народний депутат, партійна група "Наша Україна", спеціально для УП
