Опозиція - копія диктатури?
Не маш любви, не маш згоди,
Од Жовтої взявши Води.
През незгоду всі пропали.
Самі себе звоювали.
Іван Мазепа, "Дума"
Сукупний рейтинг опозиційних політичних сил, за даними останнього опитування Соціологічної групи "Рейтинг", складає близько 45% голосів. Влада набирає порядка 30%, ще 25% не підтримують нікого або не визначилися.
Якщо нічого не зміниться, опозиція перемагає і формує більшість у наступному парламенті. Але зараз вона робить все, щоб зазнати нецікавої і прогнозованої поразки. Може, досить політичного самовбивства?
Кон'юнктура
З 24 серпня Комітету Опору Диктатурі неначе не існує. Жодних ініціатив, жодних нових публічних заяв, жодних дій. КОД не має сайту, а його фейсбук-сторінка фактично є персональною сторінкою депутата Київради Зоряна Шкіряка.
Фатального удару Комітету завдало голосування представників ФЗ і БЮТ за новий закон про вибори - без консультацій з партнерами. КОД вже покинув Анатолій Гриценко, на виході - Тягнибок. Довіру між опозиціонерами зруйновано.
Вимальовується поділ на "опозицію першого сорту" - БЮТ і Фронт Змін, "другий сорт" - партії Кличка, Гриценка і Тягнибока, та "третій" - усіх інших, для яких 27 жовтня 2012 року має стати днем їх політичної смерті. При чому між "другим" і "третім" сортом - невелика відстань.
Що ж забирає весь час і всю енергію "першосортних" опозиціонерів? Це - кабінетний перерозподіл мажоритарних округів під "єдиних кандидатів від опозиції". Особливо гротескних форм він набирає в областях, де опозиція об’єктивно переможе, і де такий статус є синонімом депутатського мандату. І - "маленьких українців" при цьому ніхто не питає.
Опозиція тут - двійник влади, де також йде аналогічний непрозорий кулуарний процес, що у певних колах має назву "шахматка Клюєва". Там на найвищому рівні визначають 225 "єдиних кандидатів від влади". Заради попадання у "шахматку" купують посади голів РДА, корумпують близьких до Першого Тіла діячів і бюрократів, розгортають масштабні "соціальні" проекти. Деякі кандидати-латифундисти уже підіймають орендні виплати селянам, щоб мати реальну рейтингову підпорку для свого статусу!
Можливості
Додавання політиків в один список не означає автоматичне додавання їхніх рейтингів. Наприклад, електоральні поля Яценюка і Тимошенко великою мірою не перетинаються - і при злитті в один список голоси буде втрачено. Підхід НУНС та БЮТ на виборах 2007-го чітко показує переваги окремого балотування.
Опозиційне поле розміром 45% має досить місця навіть для чотирьох колон опозиції. А от з мажоритаркою усе складніше - і тут, як на мене, варто повчитися в США.
Республіканці і демократи настільки внутрішньо різноманітні, що в іншій політичній системі вони б, напевно, серйозно подробилися. Тому внутрішньопартійна дискусія там буває надзвичайно жорсткою - і її квінтесенцією є президентські праймеріз, після яких партія веде єдиного кандидата до перемоги.
Українська опозиція повинна провести у кожному окрузі попередні вибори – спільно скласти списки виборців, утворити комісії, провести вибори і чесно підрахувати голоси. Так має бути визначений єдиний кандидат. Люди, що обрали його на "праймеріз", охоче підтвердять свій вибір і 27 жовтня.
Відпрацювання "праймеріз" всіми опозиційними силами - репетиція спільного контролю виборів для опозиції, вибудовування довіри . визначення спільних правил гри, зрештою - запровадження нової політичної системи, де люди реально братимуть участь вже на етапі висування, з розумінням того, кого і за які заслуги буде запропоновано.
Час ще є. Такі "праймеріз" можна було б провести в кінці травня, щоб за літо і осінь закріпити успіх. Та хтозна, чи сподобається це кабінетним висуванцям...
Регіональний аспект
Опозиція з вірогідністю 90% виграє всі округи Галичини, з 50%-ною - округи Волині, Центральної України (від Хмельниччини до Сумщини). Влада там - катастрофічно непопулярна, рейтинги і рівень довіри провідних опозиціонерів перевищують рейтинги владоможців.
Інша Україна - абсолютно непередбачувана. Фатальне падіння рейтингу Партії Регіонів не призвело до автоматичного зростання там рейтингу опозиції, а лише трохи підняло комуністів.
Чи дасть остання хвиля протестів нових політиків для Сходу і Півдня? Питання - відкрите. Чи зможе українська опозиція задовільнити такий попит, чи знайде грамотні і непродажні місцеві кадри - чи знову займеться симуляцією і виборчою проституцією, торгуючи своїми членами комісій?
Насамкінець
Опозиція може перемогти. Припинити взаємну війну на знищення, не заважати один одному зі списками, чесно позмагатися між собою в праймеріз на округах і спільно вести народних, а не кабінетних "єдиних кандидатів" до перемоги - і до парламентської більшості.
Або - показати, що їсторія її так нічому і не навчила.
Остап Кривдик, політолог, активіст
