Врятувати українську землю. Кілька пропозицій

Закон про ринок земель, який Верховна Рада прийняла у першому читанні 9 грудня, будь-якого здорового і адекватного прибічника відкриття цього ринку перетворює на безнадійного песиміста.

З таким законом впровадження ринку земель в Україні стане одним із найфатальніших рішень останніх років.

Чого тільки вартує створення двох монопольних паразитних структур – Державного оператора, який єдиний регулюватиме всі стосунки між покупцем та продавцем землі, і земельного банку, якому єдиному буде надана можливість брати у заставу землі сільськогосподарського призначення для товарного виробництва.

Попри застереження опозиційних депутатів, парламентська більшість успішно для себе «пропхала» цей закон у першому читанні. Тепер поспіхом його хочуть розглянути і в другому. Швидше за все, за нього голосуватимуть під час єдиного пленарного тижня у січні. Знову у пожежному порядку, щоб ніхто не встиг розібратися. Розрахунок простий – після Нового року та Різдва, а також перед Старим Новим роком закон залишиться поза увагою громадськості, його не встигнуть проаналізувати навіть ті, кому безпосередньо доведеться із ним працювати.

Якщо ж уважно почитати редакцію закону, прийнятого у першому читанні, стає страшно за долю української землі. До четверга, 22 грудня, до цього закону ще можна вносити свої пропозиції та поправки.

Тому якщо є хоча б найменший шанс виправити ситуацію – вважаю, що ним треба скористатися.

У зв’язку з цим пропоную три основні поправки до закону:

1. Максимально обмежити повноваження Державного оператора.

Як відомо, у провладному законі "Про ринок земель", за кілька днів до його розгляду у ВР, з’явився пункт про створення такого органу, повз який не має пройти жодна операція з купівлі та продажу землі.

Державний оператор наділяється величезними повноваженнями – проводити сертифікацію ліцитаторів для земельних торгів та виконавців цих торгів; сертифікацію оцінювачів земельних ділянок; рецензувати звіти про експертну оцінку; відбирати виконавців земельних торгів; контролювати проведення цих торгів. Простішими словами, від цього «мега-органу» залежатиме все: він отримує право на власний розсуд визнавати або не визнавати результати торгів, на власний розсуд відбирати виконавців, на власний розсуд визнавати експертну оцінку правильною або не правильною…

При цьому Держоператор не несе жодної відповідальності за свої дії.

Влада настільки хоче створити цю паразитуючу структуру, що доводить справу просто до абсурду. Навіщо, наприклад, надавати цьому оператору такі повноваження, які дублюють повноваження інших органів – прокуратури, агентства земельних ресурсів, інших вже існуючих відомств?

Тому моя пропозиція в тому, щоб звузити повноваження Держоператора якнайбільше, до мінімуму. Єдина функція, яку слід для нього залишити, – це моніторинг ринку земель.

По суті, цей орган взагалі не потрібен для функціонування ринку земель в Україні. Зрозуміло, що створюється він тільки для одного – відпрацювання неймовірної за масштабами корупційної схеми.

2. Обмежити монопольне становище земельного банку.

Від ідеї про створення нормального земельного банку у законі "Про ринок земель" на сьогодні залишилася лише сама назва цієї ідеї. Сам по собі земельний банк, який би міг підтримати сільське господарство, наприклад, пільговими кредитами, стимулюванням розвитку інноваційних проектів, – потрібен.

Натомість у законі понаписували такого, що ця мета повністю нівелюється. Створюється ще один монопольний оператор ринку, наділений фантастичними повноваженнями. Він отримує право купувати, продавати землю, здавати її в оренду. Йому єдиному передаються всі державні землі сільськогосподарського призначення для подальшого продажу. І він єдиний отримає право брати у заставу землі сільськогосподарського призначення.

Мої пропозиції по земельному банку зводяться до трьох пунктів:

- У заставу землі сільськогосподарського призначення може брати не тільки земельний банк, а й інші банки.

- Земельний банк не має права купувати і продавати землю, тобто не може бути вільним учасником цього ринку.

- Земельний банк не має права продавати державні землі. Адже це суперечить Конституції і не може бути його функцією.

3. Відмовитися від продажу державної землі.

Державних земель сільськогосподарського призначення в Україні залишилося не так багато. Нормально було б, якби влада відмовилася від продажу державної землі. Її слід використовувати як недоторканий запас. А у випадку, якщо у держави з’являються вільні кошти – використовувати їх для збільшення масиву держземель.

Держава, яка має у своїй власності землю, отримує можливість здорового регулювання цього ринку. Не адміністративними, бюрократичними методами, а власне ринковими. Наприклад, якщо вартість сільськогосподарських земель починає зменшуватись – держава може вийти на ринок і скупити ці землі. Якщо ціна на землю різко зростає – держава, навпаки, може кинути частину земель на продаж.

Бездумний продаж всіх державних земель, передбачений у згаданому законі, позбавляє державу можливості впливати на ситуацію за ринковими правилами. Крім того, із продажем відразу всіх земель держава несе колосальні фінансові втрати, адже спочатку земля точно буде недооцінена.

Це також питання продовольчої безпеки. Це питання впливу держави на галузь економіки, яка потенційно може стати нашою "фішкою". Саме це потенційно може дозволити Україні впливати на світові процеси при зростанні попиту на продукти харчування.

…На жаль, єдиний шанс для опозиційних депутатів врятувати ринок землі в Україні – вносити отакі поправки. Без ілюзій. Бо, швидше за все, єдиний помах руки Чечетова не дозволить їх врахувати.

А жаль. Бо Україна мала шанс на введення здорового ринку земель. З таким законом краще б вона його не вводила.

Віктор Матчук, народний депутат, партійна група "Наша Україна", спеціально для УП