Голод – зброя пролетаріату? Або - прикладна гастрономія
На превеликий жаль, слова "голод" і "голодування"у свідомості переважної більшості українських громадян перш за все викликають болючі спогади про жахливі події 1932-1933 років, коли радянська влада використала штучний голод в якості зброї масового знищення.
За ті два голодних роки більшовики досягли головної своєї мети – знищили мільйони жителів та майже виморили останки свідомих, тямущих й активних українців, що не хотіли миритися з пануванням "червоної" влади на своїх землях. Але тоді "зброя – голод" була націлена зовні в людину з метою її знищення перш за все духовно і фізично.
На знак протесту проти політичного режиму вдавалися до голодування в 60-70 роках минулого сторіччя у радянських тюрмах та таборах українські, як тоді їх називали, дисиденти Василь Стус, В'ячеслав Чорновіл, Валентин Мороз, Іван Дзюба, Юрій Гнаткевич та інші. Як відомо, режим, в який цілили "голодом" його противники, рухнув тільки через двадцять років.
Незаслужено майже позабуте голодування півтори сотні студентів у жовтні 1990 року в Києві.
Вони вимагали не підвищення стипендій і збільшення місць у гуртожитках. Молодь протестувала проти влади Компартії, підписання нового "союзного договору", служби призовників на територіях інших республік та настоювала на позачергових виборах Верховної Ради УРСР і відставки Голови Ради міністрів.
На той час населення України становило майже 52 мільйони людей. Обсяги виробництва у сільському господарстві забезпечували споживання на одну особу молока і молочних продуктів – 373 кг, м'яса і м'ясопродуктів – 68 кг, яєць – 272 шт.
Фахівці стверджують, що харчування українських громадян у цьому році було близьким до науково обґрунтованих норм. Потрібен більш детальний аналіз для того, щоб з'ясувати за рахунок чого були здійсненні ці "досягнення" радянської влади, але вони повністю співпадали з офіційною пропагандою про переваги суспільства "розвинутого соціалізму" над капіталізмом.
На цьому тлі звістка про голодування представників найбільш активної частини суспільства та ще з політичними гаслами підірвала світ.
Через два тижні з початку акції голодуючих студентів підтримувала вся країна. Через шістнадцять днів їх вимоги були задоволені. "Зброя – голод" спрацювала на сто відсотків.
Фактично, ця подія надала старт сучасній незалежності Української держави.
Зовсім недавно голодував Юрій Луценко, протестуючи проти повальних арештів судами за процесуальними нормами ще радянських часів боротьби з інакодуманням…
За двадцять років незалежності голод поділив громадян на дві спільноти. Нечисленні представники (як кажуть експерти, члени 50-тивідомихродин) однієї з них обжираються за рахунок інших. Нескладні арифметичні вправи доводять, що кількість тих, за чий рахунок жирують ці "п'ятидесятники",складає принаймні сорок п'ять мільйонів людей.
Наразі інформаційний простір країни все частіше зустрічається реклама засобів і методів боротьби із зайвою вагою. Судячи з появи в ефірі усе нових та нових шоу, присвячених знищенню ожиріння, попит на схуднення не вщухає. Але на кого це розраховано?
Проти 1990 року чисельність українців у 2010 році скоротилася до 45 665 000 осіб, тобто - "мінус" приблизно шість мільйонів громадян – це більше, чим населення Донецької області.
Для порівняння у відсотках, за 1990 – 2010 роках скорочення українців по макрорегіонах виглядає так :
Захід – "мінус"4,43%.
Центр – "мінус" 12,16%.
Південь – "мінус" 9,11%.
Схід – "мінус" 15,4% !!!
Крім того, у 2010 році аграрії країні скоротили харчування ( у порівнянні з 1990 роком), в середньому,кожному українцю до 45 кг м'яса, до 246 кг молока та,правда,побільшили до 373 штук споживання яєць. Зрозуміло, що додаткові сто яєць на рік не компенсують річну втрату у споживанні 23 кг м'яса та молочних продуктів на 127 кг!
Немилосердні цифри стверджують про те, що усі ми цікаві для цього режиму тільки під час створення додаткової вартості і тільки за умови мінімальних витрат на відновлення своєї продуктивної працездатності. Коли робоча сила потребує витрати на себе кошти, що може стати на заваді придбання"50-ками", наприклад, VIP- автівок і VIP – житла чи просто VIP – дозвілля, то робітники миттєво перетворюються у зайвий тягар для режиму.
Невже наївні "чорнобильці" оголосивши голодування на знак протесту проти незаконного зменшення своїх пенсій не здогадувалися, що вдаючись до таких дій режим не передбачав зменшення витрат ліквідаторів та їх родин в рази на їжу, ліки і послуги, а й в загалі - на життя. Так само, опинившись серед зграї гієн, марно сподіватися на порятунок, жбурляючи в них бутербродами.
Для можновладців нинішнього режиму в ідеалі є кращими пенсіонери, "афганці", "чорнобильці" та все інше населення, які будуть тільки поповнювати їх статки і нічого не потребувати на заміну.
Примусити цей прожерливий режим працювати на користь народу, можна тільки припинивши"годувати" саме режим, а не навпаки. Тому "чорнобильці" і не дочекалися ніякої реакції від влади, так як діяли відповідно до її мети. Загибель Геннадія Конопльова без будь яких негативних наслідків для цього режиму – беззаперечний доказ цієї тези.
У сьогоденних умовах голод не та "зброя", яка допоможе впоратися з цим режимом. Потрібні інші засоби боротьби і застосовувати їх потрібно не поодинці, а разом і заради загальних цінностей.
Юрій Гримчак, народний депутат, політична партія "Народна самооборона"
