Про виродків та людей
"Скованные одной цепью,
Связанные одной целью"
Ілля Кормильцев
Знаковий для сучасної української культури письменник і художник, Лесь Подерв'янський, в одній зі своїх п'єс зазначив, що людину завжди цікавили три речі: "власний кал, казні та уроди". Українська політика певним чином пов'язана з кожним з "трьох китів цікавості" по Подерв'янському. Можливо, у цьому й запорука успіху вітчизняної політики як найбільш рейтингового "реаліті-шоу" нашого медійного простору.
Про "кал" і "казні" поговоримо іншим разом – наразі зупинимось на "уродах".
Зрозуміло, що подальший аналіз доцільніше проводити не стільки з позиції політолога, скільки "політологоанатома": "виродки" – категорія, що може відноситися як до етики чи естетики, так і до медицини. Власне, розглядатимемо її саме в медичному значенні як показник певної аномалії.
До речі, цей подвійний зміст поняття "виродки" дуже вдало розкрив російський кінорежисер Олексій Балабанов у фільмі "Про уродов и людей", розвівши по різні сторони моральне та анатомічне наповнення терміну. У його стрічці, напевно, лише сіамських близнюків, закоханого в героїню Колю та "закоханого в алкоголь" Толю – ніяк не назвеш "уродами" в моральному сенсі.
Отже, перейдемо до основної тези.
Українська політика, як простір концентрованої "потворності" також подарувала нам приклади сіамських близнюків. Ще раз наголосимо: ніякого морального наповнення терміну – лише анатомічне.
Статистика свідчить, що випадки народження сіамських близнюків дуже рідкісні, приблизно 1 на 200 000 – проте в українській політиці зовсім інші пропорції.
Існує велика кількість різновидів "сіамських близнюків, у залежності від області зрощення":
– "торакопаги" – зрощення грудної клітини, у деяких випадках у близнюків одне серце на двох;
– "краніопаги" – зрощення черепів;
– "паразитарні краніопаги" – дві голови з одним тулубом;
– інші іноземні терміни, які краще просто читати, а не уявляти.
Очевидно, що й "сіамські близнюки" в політиці можуть бути певним чином класифіковані.
Зрощення віртуальних тіл
Це головний критерій, який дає змогу говорити про наявність пари "політичних сіамських близнюків". Під зрощенням віртуальних тіл слід розуміти сконструйовані публічні медійні образи об'єктів, а також певний стійкий набір асоціацій.
Віртуальні тіла проживають своє власне життя в інтернеті, на телебаченні, і це існування нерідко сильно різниться з життям матеріального тіла об'єкта.
Зрощення віртуальних тіл може бути двох типів. Або якщо пара має фактично одне віртуальне тіло на двох через тотожність цих стійких асоціацій та медіа-образів, нівелюючи можливість існування індивідуального віртуального тіла – наприклад, "Добкін-Кернес". Або якщо віртуальне тіло одного сконструйоване за допомогою іншого, у тому числі по принципу заперечення "я = не він". Наприклад, "Тимошенко-Януковіч".
"Янукович" вже декілька років є основою риторики Юлії Володимирівни. Важко уявити публічний виступ Тимошенко, у якому не згадувався би "бандитський режим", "злочинна антиукраїнська влада" тощо. "Янукович" – хліб Тимошенко. І в разі його гіпотетичної відсутності Юлії Володимирівни не залишиться нічого іншого, як зробити собі нового "Януковича".
Зв'язок реальних тіл
У випадку Тимошенко і Януковича ми бачимо зрощення не лише "віртуальних тіл".
Цілком матеріальне тіло Юлії Володимирівни обмежено в пересуванні, як це й буває в сіамських близнюків, проте якщо з ним щось станеться, це обернеться катастрофою для Віктора Федоровича.
Іншими словами, Тимошенко – без сумніву заручниця Януковича, проте й Віктор Федорович став заручником "Тимошенко". Подібна ситуація, коли тіло одного стає заручником тіла іншого й навпаки, переконливо свідчить на користь їхнього "сіамського братства".
Зв'язок реальних тіл – другий критерій у класифікації "сіамських близнюків" в політиці.
Проте, якщо перший критерій – зрощення віртуальних тіл – є базою, необхідною та достатньою умовою для визначення пари "близнюків", то другий – додатковим параметром, який має значення для виокремлення різних типів сіамських пар.
"Зрощення реальних тіл" завжди пов'язано з питаннями гарантій безпеки життя, свободи від ув'язнення, можливості вільного пересування тощо.
Зрощення рейтингу
Ще один "додатковий" критерій – "зрощення рейтингу". Пара "близнюків" має фактично один рейтинг та рівень довіри на двох, більше того – рейтинги "близнюків" змінюються синхронно. Цей параметр спрацьовує на прикладі Добкіна й Кернеса, проте не працює у випадку "Тимошенко-Януковича".
Окрім цього, "віртуальні тіла" близнюків можуть мати як приблизно однакову, так і різну "вагу": ступінь стійкості асоціацій, рівень присутності в медійному просторі, відомість політичного лідера. Варто зазначити, що "вага віртуального тіла" не знаходиться в прямому зв'язку з рейтингом.
У випадку приблизно рівної ваги – "Добкін-Кернес", "Путін-Медведєв", "Тимошенко-Янукович" – має місце зазвичай взаємовигідний симбіоз, а от у разі суттєвої диспропорції мас ми стаємо свідками паразитизму. Багато прикладів, коли місцеві партійні очільники міського чи обласного масштабу намагаються залучитися до віртуального тіла центрального керівника партії, значно більш відомого – "важкого" – політичного лідера.
Ще одна цікава деталь: "політичними сіамськими близнюками" не лише народжуються, але й стають.
Наприклад, зрощення пари "Добкін-Кернес" здійснилося після появи в інтернеті відомого відео.
Що стосується "Тимошенко-Януковича", то тут ситуація складніша.
З одного боку, одна з головних ролей у політичному народженні "близнюків" була зіграна Леонідом Кучмою, "тотемним предком" для всієї сучасної "політичної еліти", яка має спільну історію, цінності й представляє одне покоління.
Проте, з іншого боку, зрощення "Тимошенко-Януковича" є вкрай тривалим та болісним процесом, активна фаза якого починається десь у 2004 році, а три найбільш важливі події – це, безумовно, "Майдан", минулі президентські вибори та оголошення вироку по справі Тимошенко. Саме останню подію для зручності будемо вважати днем народження головної української пари політичних сіамських близнюків.
Однак при будь-якому підході стає зрозуміло, що якби на президентських виборах переміг інший "близнюк", це аж ніяк не знищіло б їхнього зв'язку. Напевно, ми були б свідками аналогічної ситуації, з тією різницею, що Луценко продовжував би ходити на "Вечірній квартал", а Шуфрич би проходив курс "дієти по-українськи" в Лук'янівському СІЗО.
Здатність до виживання
А тепер найважливіше, що стосується долі "сіамських близнюків": в усіх випадках природної смерті одного з них, дуже скоро помирає й інший.
Напевно, це розуміє і Янукович. Більше того – розумів і до цілком передбаченої реакції Європи на вирок по справі Тимошенко.
Операцію по роз'єднанню тіл проводити вже пізно.
Власне, після 11.10.11 – бінарного коду, в якому міститься увесь порядок денний сучасної української політики – це взагалі неможливо. А тому вони обидва приречені постійно знаходитися поруч у рамках медійного простору.
"Янукович" і "Тимошенко", хоч і не житимуть "довго й щасливо", проте, безумовно, помруть в один день.
Та чи доживе до цього дня "Україна"?
Антон Авксентьєв, спеціально для УП
