Євро-2012 як рятунок Януковича?
Здається, сучасна влада поклала на Євро-2012 всі свої надії на збереження іміджу як усередині, так і назовні країни.
Досягнутий результат, якого можна торкнутись руками – стадіони й дороги, не зважаючи на величезні відкати, коли на папері сплачували втридорога за матеріали й послуги порівняно з ринковою ціною. Тим не менш, кожен може побачити наслідок.
Але це не лише найбільш яскравий, а й фактично єдиний плід роботи. І тому на нього спрямовується стільки піару.
Однак чи виправдаються надії команди Януковича, особливо у світлі майбутніх парламентських виборів? Здається, що влада недооцінює інтелекту громадян.
Або навпаки, прагне спрямувати протестний ресурс у вигідне русло.
Для всіх уже стало очевидним, що команда Януковича остаточно втрачає підтримку в суспільстві. Річ не лише в перманентних майданах – спочатку податковому, згодом афгано-чорнобильському – активність яких зростає поряд із пожвавленням агресії.
Це все можна було б виправдати "помаранчевим електоратом", який надто пізно проснувся від апатії пізнього Ющенка. Однак навіть в осередку регіоналів, на Донбасі, уперше за останнє десятиліття відбуваються протести проти "земляцької" еліти, поборюючи традиційну обережність та небезпеку втратити роботу.
Рейтинг ПР стрімко зменшується, і навряд чи пожвавлення обіцянок відродить втрачену довіру.
Тому розкриваються два шляхи.
Перший – сподівання на фальсифікації.
Новий закон про вибори, безсоромно підтриманий більшістю так званої опозиції, надає всі преференції парламентським фракціям, які в основному і формуватимуть дільничні комісії за рівним представництвом. Більше того, група депутатів може ще й зараз вийти зі своїх фракцій і сформувати нову, претендуючи на членство в комісіях.
Ось де простір для роботи "тушок"!
Тут і зростання прохідного бар'єру – очевидно, за зразком братської Росії з її 7% – спрямоване на консервацію старої еліти та запобігання альтернативам. Зрозуміло, що тут вигода й для Яценюка, який дістане пропорційно більший відсоток із мотивів політичної доцільності.
Занепокоєння виникає голосування малопрохідних комуністів – що їм пообіцяли, чи не долю у фальсифікаціях? Про мажоритарників можна взагалі не згадувати – тут ПР легко відсторониться, непомітно підтримуючи якихось нейтралів.
Виглядає на те, що наступний жовтень буде дуже цікавим.
Однак махінації не гарантують перемоги, оскільки відраза населення зростає, як і готовність підтримувати опозиційні сили.
Інший шлях – жертва пішаками.
Спостерігаємо перестановки в кабміні. Азаров перманентно впроваджує обурливі закони, а президент "виправляє" цапа-відбувайла. Напевно, прем'єра звільнять. Можна ще спробувати звільнити Табачника, однак навряд чи вийде за рік завоювати довір'я проукраїнського електорату.
Усі бачать, що первинні механізми в руках у одного Пана.
Збільшити пенсії за декілька місяців? В 2004 році не пройшло. Навіть із Росією знову посваритись не вийде. А випустити Тимошенко – визнати свою некомпетентність, фактично капітулювати. Перейти на бік народу проти поганих олігархів, знову ж таки, за зразком Путіна – не вийде, бо Янукович насправді залишається маріонеткою, що підтримується консенсусом великих власників та не має суто власної команди.
Однак проглядається страшніший варіант – нагнітання напруженості.
Механізм в українській політиці вже апробований – згадаймо невиправдану істерію навколо пташиного грипу перед президентськими виборами. Тоді не лише нажились фармацевтичні компанії, як-от Терафлю, і Ахметов роздавав медичні засоби по обласним центрам Центральної України. З боку прихильників Ющенка лунали заклики до впровадження надзвичайного стану та "прямого президентського правління" і відповідного перенесення виборів.
"Демократичність" – чи слабкість – президента тоді запобігла нагнітанню ситуації. Проте сучасна влада позбавлена механізмів внутрішнього стримування, а інтереси народу їй не дуже цікаві.
Час від часу в новини попадають тривожні повідомлення.
То Янукович невідомо чого заявляє про приготування зброї для державного перевороту, а буквально через декілька тижнів у Дінпропетровську розстрілюють бізнесмена, і це супроводжується вимогами до уряду нібито терористичної організації. Напевне, тут махінації СБУ, кажуть експерти. Однак щось готується?..
Янукович насправді боїться народного обурення, тому швидше піде на поступки.
Зрозуміло, Україна – не Африка, і армія не буде захищати режим у боротьбі із власним народом, а на "Беркут" у великих масштабах надії мало. Але різні групи в команді президента можуть ним маніпулювати, спрямовуючи до певної мети.
Ходять підозри, що деякі лідери афганців і чорнобильців підтримуються людьми із ПР, щоб іти на Раду, яка вже нічого не вирішує, замість АП. Така собі спроба перманентно лякати Януковича.
Однак виникає проблема Європи, на яку так орієнтуються помаранчеві.
У червні-липні 2012-го очікується величезний наплив уболівальників з усього континенту в Україну. Залишмо суперечки щодо їхнього розміщення, рівня сервісу та якості комунікації.
Деякі із чільників опозиції обговорюють потребу активізувати акції протесту в цей час, щоб показати заколисаній Європі справжнє ставлення українців до своєї влади, пробудити співчуття, щоб нас потім підтримували, різко тиснучи на Януковича.
Однак у такому напливі людей можливі всілякі неприємні інциденти.
Іноземці можуть самі влаштовувати своєрідні протести – ті ж самі антиглобалісти – причому не дуже мирними засобами. У "цивілізованому світі" їх розганяють сльозогінним газом, а в Петербурзі під час саміту Великої вісімки превентивно пов'язали.
Однак що коли в натовпах почнуться провокації? Відриють прапори нацистів, демонструватимуть свастику. Гірше того – у країні просто знову відбудуться "теракти", однак уже більшого масштабу.
А якщо на стадіонах у потоці людей щось трапиться? Олімпійський має "потенціал", як продемонструвало відкриття. Слава Богу, без жертв.
Однак якщо до безладності функціонерів стадіону додасться чиясь організована зла воля?
Є й багато інших засобів, можливих для централізованої влади.
Не всі хвороби трапляються в холодний час – можна знову розбудити холеру, що нещодавно показала зубки в Приазов'ї. Можна організувати сутички з європейцями, щоб показати ненависть місцевих жителів. І що найгірше, навіть президентові не обов'язково знати про подібні акції – вистарчить кмітливіших за свого патрона.
Звичайно, не обійдеться без "бандеро-фашистів", під що можна використати негативне ставлення тих-таки поляків.
Кінцевий результат – визнання українців Європою неготовими до демократії. Небезпечними.
Не зважаючи чи повірять європейські еліти, маси на них тиснутимуть, залякані жахливою картинкою по ТБ. А для підсилення ефекту можна одночасно підірвати газову трубу. Для ЄС головне – економічна безпека, і можлива підтримка стабільного режиму.
Інша мета – залякати українців.
Після гіпотетичних жертв європейців, ЄС не надто протестуватиме проти зростання жорсткості репресій. І, звісно, багато хто повірить у "тероризм", особливо серед старшого віку – на кого, власне, і спрямована пропаганда натівсько-бандерівської загрози.
Звісно, це небезпечний варіант, що може закінчитись не лише скиненням режиму, а й посадкою організаторів "пригод" із конфіскацією коштів у західних банках. Однак не варто відкидати подібного варіанту, слід не піддаватись на провокації.
Регіонали сподіваються на довговічне панування. Як казав Янукович, мінімум на десять років. А після зміни влади вони навряд чи швидко проведуть нову контрреволюцію.
Тож для Януковича це можливо останній шанс у політичній кар'єрі.
Надіймось, що здоровий глузд і розуміння наслідків стримає прагнення зберегти владу будь-якими засобами.
Юрій Олійник, спеціально для УП
