День свободи чи День справедливості?

Особливий і звичайний день водночас. Для одних – це день, який у далекому 2004 році кардинально змінив життя, для інших – це звичайний робочий день.

Одним він окреслив нові перспективи і горизонти, іншим поламав усе раніше ретельно збудоване. Вважаю, важко знайти людину, яка б не знала про помаранчеві події. Але День свободи, думаю, близький не всім.

Одні його святкують, інші проклинають. Декому взагалі байдуже. Однак точно він закарбувався подією – чи то великою, чи то малою в житті кожного.

Без сумніву, астрологи пориються в тенетах своєї науки і знайдуть підтвердження неординарності цього дня. Адже перетин життєвих, доленосних ліній однозначно має місце в цей день.

Пам’ятним залишиться відчуття піднесення і причетності до чогось величного та важливого. Відверті дії, погляди, думки, прагнення до самовдосконалення.

Пам’ятною залишиться і зрада політиків з розчаруванням водночас.

День свободи подарував нам у 2004, а підприємцям у 2010 надію і віру. Хоча прийдешні події на зміну піднесених майданів частково знівелювали по-юнацьки максималістські сподівання, та все ж маленький вогник у серцях і душах залишився у багатьох.

Напевно тому недолугі можновладці, відчуваючи острах перед полум’ям, яке може розгорітись з цих іскорок, глибоко захованих у серцях небайдужих українців, ставлять паркани і виганяють на майдани міліцію.

Вочевидь, вони не знають, а може й просто не визнають історії, інакше розуміли б, що жоден паркан чи жодна охорона не захистили ще нікого з правителів, коли незадоволення людських мас перевалило через край.

Шановні державні очільники, можливо День свободи і варто було б щорічно святкувати гучно та з громадськими ходами, щоб ви розуміли відповідальність перед народом, який вас обрав у керманичі.

Хоча ні, нагадуванням цей день не буде для тих, хто стоїть за державним штурвалом, бо не був цей день торжеством справедливості.

Не вистачає Дню свободи ще й Дня справедливості. Не понесли покарання за заподіяне лихо народові і державі владні злочинці та зрадники волевиявлення народу. І сама ця безкарність породжує наступні злочини.

На жаль, саме народом поставлені вожді потім найменше опікуються цим народом.

Та час, як ніхто, краще розставляє все на свої місця.

Сподіваюсь, що сьогодні перевірені "бойовими" діями побратими піднімуть чарку і згадають той дух, який витав тоді на майданах України.

І хай ми все ще не отримали бажаного, але всі ми творили історію, вписавши в її сторінки великими літерами "День свободи" як день народження вільного народу з вільними думками, діями і душею.

Ми подарували передусім собі незламну надію на щасливе і благополучне майбутнє.

І посіяне зерно рано чи пізно, але все одно проросте пагінцями одвічного вольного і незламного українського духу.

Сергій Доротич, голова ВГО "Союз захисту підприємництва", для УП