8 запитань до консільєрі
У кожного боса мафії повинен бути свій консільєрі – радник, який зможе виправдовувати незаконні дії патрона, знаходячи слабкі місця у правовій системі. Подібна робота вимагає не лише досконалого знання відповідних законів, але й винахідливості – щоб ці закони обходити.
Українським чиновникам, які здійснюють функції консільєрі при діючому політичному режимі, набагато легше – їм не потрібно нічого шукати. Навіщо втомлювати себе непотрібними пошуками тоді, коли володієш карт-бланшем на розробку необхідного закону?
Хрестоматійний приклад – робота над новим законом про парламентські вибори. Незважаючи на те, що сьогодні усі зацікавлені сторони з нетерпінням очікують на офіційно зареєстрований законопроект, процес виборчої реформи залишив по собі чимало запитань.
Оскільки відповідальним за розробку проекту закону є міністр юстиції Олександр Лавринович, то, на думку автора, найбільш доречно було б скерувати ці запитання саме йому. Отож:
Сьогодні український парламент користується чи не найменшою підтримкою громадян з часів проголошення незалежності.
Яким чином розроблений законопроект зможе вирішити проблеми, які безпосередньо впливають на авторитет інституту парламентаризму в Україні: внутріпартійної корупції при формуванні виборчих списків, переходів депутатів між фракціями, голосування депутатів картками колег, відсутності впливу виборців на депутатів у міжвиборчий період etc.?
Чому "площадкою" для виборчої реформи було обрано Міністерство юстиції, а не Центральну виборчу комісію, яка, власне, відповідає за проведення виборів і встановлення результатів голосування?
Протягом тривалого часу президент України Віктор Янукович підтримував ідею запровадження пропорційної виборчої системи з відкритими списками. Чим можна пояснити різку зміну преференцій президента на користь змішаної системи виборів?
Міжнародна фундація виборчих систем (IFES) провела у липні соціологічне дослідження, за результатами якого змішану систему виборів підтримали 24% українських громадян. Чи користувалось Міністерство юстиції або робоча група результатами досліджень громадської або експертної думки у процесі роботи над виборчим законом? Якщо користувалась, то якими?
Європейська практика свідчить, що реформа виборчого законодавства у частині виборчої системи передбачає проведення референдуму. Чому в Україні навіть не дискутувалось питання проведення референдуму щодо зміни виборчої системи?
Як українські, так і міжнародні експерти неодноразово вказували на недостатню відкритість діяльності робочої групи. Також висловлювались зауваження щодо процесу прийняття рішень у групі. Чому Міністерство юстиції не забезпечило більшої прозорості у роботі групи, шляхом оприлюднення стенограм засідань? Зрештою, чи велись такі стенограми?
З огляду на те, що у проекті передбачено ряд положень, які вимагають додаткових фінансових витрат, скільки коштуватимуть українським платникам податків наступні вибори за новим законом?
Восени 2008 року Олександр Лавринович спільно з Андрієм Портновим зареєстрували проект щодо вдосконалення окремих положень закону про вибори. Однак, в силу провалу переговорів між ПР і БЮТ, цей проект так і не був проголосований.
Виборча система у тому законопроекті кардинально відрізнялась від тієї, яку сьогодні пропонує робоча група. Тож, коли Олександр Лавринович був щирим у своїх преференціях – тоді, коли був народним депутатом, чи сьогодні, коли є чиновником?
Деякі з цих запитань вимагають точної, однозначної відповіді. З приводу інших – можна дискутувати. Та чи захоче це робити міністр юстиції, який розглядає виборчий закон виключно через призму політичної доцільності?
Навряд чи. Адже завдання консільєрі радити босу, а не дискутувати з громадськістю.
Назар Бойко, Моніторингово-аналітична група "Цифра", спеціально для УП
