Резолюція Європарламенту: що написано між рядків

27 жовтня Європейський парламент прийняв Резолюцію щодо поточної ситуації в Україні. Ця Резолюція була очікуваною, і її зміст не став сюрпризом, оскільки був відомий заздалегідь.

Важливо її розглянути з точки зору меседжів, які європейці посилають українській владі – уже не в усному режимі, а у вигляді офіційного документу, який матиме вплив на взаємовідносини між Україною та ЄС і визначатиме позицію європейських інституцій у різних сферах.

Треба пам'ятати, що всі подальші документи, які прийматиме Європарламент і які стосуватимуться України, будуть розглядатися з урахуванням цієї Резолюції.

Таку вже, бачите, звичку мають європейці – пам'ятати, що вони говорили вчора, і відповідати за це. На відміну від українського досвіду ухвалення рішень, коли може бути "7 п'ятниць на тижні".

Отже, що саме сказав Європарламент "між рядків"?

1. Позиція Європейського Парламенту залишається традиційною щодо визнання права України, згідно зі статтею 49 Договору про Євросоюз, яка визначає порядок подання заявки на вступ до ЄС. Це міститься в пункті 1 Резолюції. Але редакція цього пункту дуже відрізняється від положень попередніх Резолюцій Європарламенту.

Зокрема, від Резолюції 25 лютого 2010 року, у якій прямо було зазначено: "Україна як європейська країна має спільну історію та спільні цінності із країнами ЄС і визнає європейські устремління України", 6-й пункт. Зараз – просто згадка статті 49 Договору про Європейський Союз.

Відчуваєте різницю?..

Крім того, у цьому з пункті з'явився цілий ряд "але", яких не було раніше. Я вже писав про "важкий лайнер ЄС", який дуже неповороткий.

Так от, ці "але" говорять про початок зміни позиції Європарламенту й означають, що подальше поглиблення абсурду, яке твориться в Україні, призведе до того, що в розумінні статті 49 Договору про Європейський Союз – Україна може перестати вважатися "європейською".

2. Наступні пункти з 2-го до 7-й стосуються кримінальних справ проти лідерів опозиції. Тут варто зробити одразу кілька висновків:

– вирок Юлії Тимошенко не просто роздратував європейських політиків – він їх шокував. Особисто я не пам'ятаю в Резолюціях ЄП висловів на кшталт: "Засуджує обвинувальний вирок колишньому прем'єру Юлії Тимошенко як порушення прав людини та зловживання судовою системою", 2-й пункт Резолюції. Тобто ЄС для себе вже остаточно визначився, хто насправді в Україні керує судовою системою й визначає її рішення;

– коли в офіційному документі містяться слова: "Занепокоєний тим, що судовий процес проти Тимошенко повністю суперечить проголошеній українським урядом відданості демократії та європейським цінностям", пункт 4 Резолюції – то це мовою дипломатів означає: "Перестаньте нам брехати на кожній зустрічі! Дістали вже!";

– представникам влади потрібно припинити торочити під час своїх вояжів до Брюсселю, що справу Тимошенко потрібно відділити від Угоди про асоціацію. Їхня позиція із цього приводу вже не зміниться – дивись пункт 7 Резолюції;

– угода про Асоціацію, навіть у випадку парафування, не буде підписана й ратифікована з боку ЄС доти, поки Тимошенко й Луценко знаходяться за ґратами. І це ще один меседж, який треба засвоїти. Угода про асоціацію може стати таким же документом для України, як Угода про партнерство й співробітництво для Білорусі.

3. Хотів би особливу увагу звернути на пункт 8 Резолюції "...зміцнення верховенства права та внутрішні реформи, включаючи достойну довіри боротьбу з корупцією, є важливими не тільки для підписання Угоди про асоціацію та поглиблення відносин між Україною та ЄС, але й для консолідації демократії в Україні".

Тобто, ціну проголошеній так званій "боротьбі з корупцією" в ЄС не тільки добре знають, але й у черговий раз закликають перестати "мочити" бізнес, у тому числі інвесторів з ЄС. Апетити й "панятія" нинішніх скоробагатьків такі, що іноземний інвестор просто біжить з України, а український бізнес потихеньку здається або погоджується платити непомірну "мзду".

Якщо раніше було важко працювати, то зараз – просто неможливо. Це мені доводилося чути не від одного бізнесмена.

4. Пункт 11, який стосується закону про вибори народних депутатів, уже напряму говорить, що якщо для української влади висновки Венеціанської комісії – це рекомендації, які можна не брати до уваги – то для ЄС це сигнал до дії: визнавати вибори чи не визнавати.

5. Важливий також меседж міститься в 13-му пункті Резолюції щодо перенесеної зустрічі керівництва ЄС з Януковичем і необхідності її проведення до грудневого Саміту Україна-ЄС.

Означає цей меседж єдине – зробіть усе можливе, щоб ця зустріч відбулася, бо в іншому випадку саміт Україна-ЄС краще взагалі не проводити. Ну, щоб не ганьбитися остаточно.

Ось такі "останні китайські" попередження. Може, до когось дійде?..

Борис Тарасюк, народний депутат, голова НРУ, спеціально для УП