Свавілля житомирської прокуратури або "Бувають різні випадки…"

Вівторок, 25 жовтня 2011, 15:18

Саме такий девіз можна прочитати на вітрині офісу страхової компанії "Добробут". Дуже символічно. Адже ще півроку тому тут, у центрі міста, знаходився найстарший і найкращий інтернет-клуб Житомира – "КлубОК". Це було доволі затишне місце, яке користувалось неабиякою популярністю в житомирян, та неодноразово було відзначене за результатами рейтингу "Народний бренд року" у відповідній номінації.

Співвласником та директором клубу був Дмитро Камінський. Знайомі характеризують його як порядну та чесну людину й висококласного спеціаліста. У цьому ж приміщенні було розміщено й офіс його рідного брата Сергія, який також займався підприємницькою діяльністю.

Родина Камінських – знані в місті як меценати. За їх фінансової та організаційної підтримки в Житомирі відбувались культурні заходи, а також збудовано церкву в селі Сонячне під Житомиром.

Прокурорський грабіж

Події, що відбулись 26 січня 2011 року, приголомшили все місто своєю зухвалістю та цинізмом.

Під виглядом перевірки дотримання закону "Про захист суспільної моралі", інтернет-кафе відвідала група правоохоронців. Без будь-яких пояснень вони розпочали огляд приміщень та вилучення комп'ютерів.

"Працівники міліції спокійно й методично почали грабувати клуб. Для контролю грабунку особисто з'явився прокурор міста. На мої запитання, на якій підставі забирають належне мені майно, прокурор у брутальній формі відповів, що прокуратура ні на які питання не відповідає, і питання тут ставить тільки вона, прокуратура", – розповідає Сергій Камінський.

Усю техніку було вилучено без опису й законних підстав. Дмитра Камінського згодом заарештували.

Обшук було проведено й у приміщенні, яке орендував Сергій, після чого з офісу зникли документи його підприємства, а також комп'ютерна техніка. На якій підставі – досі не відомо. Сергій у всіх кримінальних справах проходить виключно в якості свідка.

Жодних рішень судів чи, бодай, постанов слідчих органів із цього приводу не існує.

 

Заручник системи

У двадцяті роки, щоб "заспокоїти" "несвідомих" селян, які відмовлялись визнавати радянську владу та платити "продразвьорстку", більшовики використовували практику взяття заручників. Вони брали перших ліпших чоловіків із найбільших родин, і, якщо село продовжувало бунтувати, привселюдно їх страчували. Пізніше цей метод чекісти використовували й у 1931-33 під час штучного голодомору, і в 1945-56 роках на західній Україні для боротьби з українськими націоналістами.

Радянський союз розвалився, але практика, схоже, залишилась...

"Апеляційний суд ухвалив рішення скасувати постанову про затримання Дмитра, його би мали відпустити. Але нічого подібного – сидить! І до спини їм ті рішення судів! За 9 днів підготували нову постанову вже по новій кримінальній справі. А в цей час нам надходить сигнал: "Будете сіпатись – Діма живим звідти не вийде…" Тобто, у цьому випадку "сіпатись" ти не будеш…" – розповідає Лада Камінська.

Усе це наводить на думку, що Дмитра взяли в заручники представники правоохоронних органів для того, щоб ані він, ані його родина, не змогли вжити заходів для протидії беззаконню.

Сфабриковані звинувачення

Не зважаючи на те, що січнева перевірка здійснювалась "на дотримання вимог ЗУ "Про захист суспільної моралі", у ході якої було виявлено неповнолітню дитину", кримінальну справу проти Дмитра порушили за ... побиття міліціонера.

Того ж дня в іншому комп'ютерному клубі правоохоронці склали акт про розповсюдження порнографії. Однак в "Клубку" доступ до несанкціонованих матеріалів не можливий завдяки використанню спеціальних програм. Фокус "не вийшов" – тож довелось імпровізувати.

Справа з побиттям міліціонера також провалилась. Зрештою, все вказувало на те, що Дмитро не просто не бив, навпаки, врятував йому життя (!), відтягнувши від проводів з високою напругою. Необхідно було вигадувати далі...

Тоді Дмитра, не випускаючи з-під варти, звинуватили... у захопленні заручників! Це при тому, що утримували людей у приміщенні саме правоохоронці.

Паралельно на підставі висновків експертизи проти Камінського було відкрито справу за порушення авторського права. Але як можна вірити експертизі, якщо при вилученні та приєднанні комп'ютерів до кримінальної справи не було проведено опис вилученого й не зафіксовано, які програми були встановлені на техніці в момент її вилучення? Адже туди можна було встановити все що завгодно. І взагалі на той час проти Камінського не було порушено ще жодної кримінальної справи.

До того ж, стаття передбачає не використання, а розповсюдження неліцензійного ПЗ, а це можна робити хіба що в торговій точці.

Також в офіційних коментарях та рапортах правоохоронців, що так і не вилилось в іще одну справу, містилось звинувачення в тому, що клуб працював у режимі підпільного казино. Але цю версію навіть не стали розкручувати, адже тоді б виникло питання, чому не перевірили інші заклади.

Ще одним звинуваченням стала постанова "Про застосування адміністративно-запобіжних заходів про порушення санітарного законодавства". Але цей документ викликає ще більше питань. Наприклад, перевірка "не помітила" наявності величезних нічим не закритих вікон, які повністю освітлюють приміщення, і констатувала "відсутність природного освітлення в залі".

Дивує лише те, чому Камінських не звинуватили в розповсюдженні наркотиків? Адже в той день у заблокованому "Клубку" були й співробітники відповідного відділу. Припускаю, що в метушні керівництво могло просто забути віддати відповідний наказ.

Кому вигідно?

Служиві звикли виконувати накази й не виявляти ініціативи. Тож, хто міг бути замовником цькування Камінських?

1. Політичні переслідування. Найпопулярнішою в народі версією є "рука міського голови". Стосовно фото, що зафіксували його присутність, градоначальник відповів, що був "простим перехожим".

Згодом його прес-служба дала інше обґрунтування – мера сповістили про навчання підрозділів МВС та МНС по визволенню заручників, на які він прийшов подивитись. Пояснення більш ніж дивне й наштовхує на думку, що нас мають за бовдурів.

Мотиви? По-перше, мер Житомира Дебой, як активіст Партії регіонів, активно взявся за зачистку бізнесу від своїх політичних опонентів – а Дмитро балотувався в міську раду від опозиційної партії, – і взагалі від самодостатніх і незалежних "буржуїв".

По-друге, пана мера могло зацікавити приміщення Клубка – центр міста, 100 метрів від міськради. У кримінальній справі першим документом став запит в БТІ з питанням "кому належить приміщення?". Тобто, слідчих цікавило не "хто побив міліціонера", не те, "чи ліцензійне програмне забезпечення", а саме приміщення.

2. Впливова шахрайка? "У мене, – продовжує розповідь Сергій, – була сусідка Тетяна Сідлецька, чий чоловік емігрував за кордон. Коли я був у Херсоні, вона запропонувала бухгалтеру допомогу – носити звіти в податкову. Користуючись довірою, інколи просилась посидіти за моїм робочим місцем, і отримала доступ до документів і печатки.

Якось я взявся переглянути документи, і дізнавсь, що на моєму підприємстві "працює" її чоловік-канадець. З'ясувалось, що Сідлецька підмінила звітність. Ми почали дивитись, і помітили, що з рахунків "пішли" гроші – 420 тисяч гривень.

Коротше кажучи, усі суди ми повигравали. І всі перевірки з різних органів доводили шахрайство цієї громадянки. У грудні 2010 року нас усіх почали по третьому разу викликати до прокуратури. Слідчий Джунь пояснив: "Питання вирішити можна – домовтесь із громадянкою. Забудьте про всі гроші". Після цього й почались проблеми…"

Усі рішення судів у цій справі дійсно на користь Каменських. Однак, за словами самої Тетяни Сідлецької, ці рішення куплені, а на неї родина підприємців просто зводить наклеп.

"Жодного стосунку до подій навколо "Клубку", – пояснює Сідлецька, – я не мала. Я працювала там бухгалтером і звільнилась задовго до того. Конфлікт виник через нелюдське ставлення підприємців до свого персоналу. Але інші або бояться йти до суду, або вважають це безперспективною справою. Камінські нікого офіційно не оформлюють, і тому в них велика плинність кадрів. Використовують і викидають.

Настала криза, і вони відмовились виплачувати мені заробітну плату. Через півроку я не витримала й подала на них позов.

Щодо звинувачення, ніби я вкрала в них гроші – ну це взагалі смішно. Я дійсно знімала гроші з рахунків, але клала на рахунки я ще більше. Це відбувалось з їхнього відома й за їх дорученнями. Але вони ж про це не говорять, бо "це справи не стосується". Суди вони виграють. Але відмови мені йдуть лише через те, що в нас не було оформлено трудової угоди".

Однак сказане пані Тетяною не підтвердилось. Працівники меблевого ательє, за їхніми словами, працюють там близько трьох років і справно отримують зарплату. Сьогодні будь-яка позовна заява на Камінських отримала б сприяння влади. Однак черги бажаючих отримати невиплачену зарплату в підприємців усе одне не видно.

Документально підтвердити свої слова Сідлецька відмовилась.

Звідки вона, безробітна, має гроші на одного з найдорожчих у місті адвокатів? Як вона могла одночасно працювати на 7-ми (!) підприємствах головним бухгалтером? Чому, не зважаючи на результати експертизи про підробку документів цією громадянкою, які відомі житомирській прокуратурі, ніхто не порушив жодної кримінальної справи проти неї?

Чому прокуратура й інші силові структури знов і знов перевіряють Камінських, не зважаючи на те, що перевірка жодного разу не підтвердила тверджень Тетяни Сідлецької, і не чіпають останньої?

Відшкодування збитків 

Сьогодні Дмитро знаходиться на підписці про невиїзд. Майно йому так і не повернули. У колишньому приміщенні клубу нові орендатори. Відновити бізнес не вдасться – доведеться розпочинати все з нуля. Необхідно віддати банківські кредити, однак зробити це неможливо. На все майно родини Камінських накладено арешт.

Вони не можуть проводити жодних фінансових операцій. Підприємства Камінських продовжують "перевіряти". Лише прямі втрати від прокурорського свавілля бізнесмен оцінює в 1 мільйон гривень. Та якщо доповнити це недоотриманим прибутком, репутаційними втратами, моральними збитками – сума зростає в рази.

До того ж, постраждали не лише Камінські. Постраждали працівники, які були позбавлені роботи й зарплати, партнери, які недоотримали прибуток, клієнти, що вчасно не задовольнили свій попит, банки, які не повернули кредити. У цілому – економіка міста та органи влади, які, окрім недоотриманих податків та зборів, зазнали чергового удару по власній репутації...

Сьогодні для братів головне – повернути своє майно. Кримінальну справу нарешті передано в суд. Вже відбулось й попереднє судове засідання. Окремо, у рамках адмінсудочинства, Камінськими подано позови "про визнання неправомірними дій щодо огляду та вилучення майна", яким вони намагаються повернути собі вилучені комп'ютери. У разі успіху можна буде йти далі й вимагати відшкодування інших збитків.

Однак у першій інстанції їм уже відмовили в розгляді позовної заяви з досить сумнівним обґрунтуванням. 

А загалом про результативність таких дій промовисто говорить єдиний реєстр судових рішень, який не знає жодного випадку, коли б держава повністю відшкодувала збитки, завдані громадянину неправомірними діями правоохоронних чи контролюючих органів.

А відповідь на питання "хто винен?" проста.

Винна Система, яка дозволяє владі свавілля. Якщо органи влади не виконують своїх функцій і грубо порушують закони, які вони собі ж і встановлюють, виникає питання: "Навіщо утримувати таку владу?"

Дмитро Сінченко, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Найпоширеніші міти про митницю та їх спростування

Наступного року будуть вибори

Реванш Кремля в Грузії – помилĸи, яĸі не варто повторювати Уĸраїні

За крок від прірви. Позитивна допінг-проба Мудрика: які наслідки варто враховувати вже зараз

Пияцтво і наркотики — це рак армії. Ті, хто обирає деградацію, не мають права бути тут

Реформи, які змінять автомобільні перевезення в Україні