Біометричні паспорти по-українськи
Біометричні паспорти по-українськи
"Українці потраплять до електронного концтабору", "Не дамо поставити на себе мітку диявола", "Ще один спосіб заробити на громадянах гроші" – такою була реакція, що заполонила інформаційний простір після ухвалення 23 вересня закону "Про документи, що засвідчують особу і підтверджують громадянство України".
Цей нормативний акт не лише регулює правовідносини, пов'язані зі встановленням єдиного порядку виготовлення, видачі та обміну документів, які підтверджують громадянство України, але й говорить про введення біометричних паспортів.
Одразу ж, за національною українською традицією, розпочалось змагання у викриванні цих нових форм посвідчення. У них були задіяні Міністерство юстиції, правозахисні організації, народні депутати та інтернет-користувачі. Їх аргументи можна систематизувати так:
по-перше, закон порушує основні конституційні засади розвитку держави. За словами представників Міністерства юстиції, оновлений єдиний електронній реєстр не може поновною мірою забезпечувати права та свободи громадян.
По-друге, закон закріплює нову корупційну схему, враховуючи безальтернативну технологію виготовлення паспортів. На додачу, нова процедура отримання, обміну та подовження документів є нечіткою та незрозумілою.
Тим не менше, добре відомо, що для пересічного українця бюрократичні неточності та широкі формулювання проявляються у чергах та хабарах.
По-третє, нові документи не є дешевими, зважаючи на технологію їх виготовлення. Страждає держава – відчувають громадяни. Більше того, всіх громадян буцімто будуть змушувати купувати паспорти нового зразка без права вибору.
Плюс не можна не згадати про перлину серед аргументів – роль таємних спецслужб та змову світового уряду. Адже із приходом у ваше життя біометричного паспорту, загадкові силові структури більше не дадуть вам спокою. Ніколи.
Отже, заточування вил та заготівлю факелів успішно завершено. Але перш ніж рушати в хрестовий похід, давайте спочатку проаналізуємо ту інформацію, яку маємо.
Перш за все, біометричний паспорт (він же електронний) бере свій початок ще з 2001 року, коли після сумнозвісних подій 11 вересня постало питання підвищення рівня міжнародної безпеки. На сьогодні документами такого типу користуються у 118 країнах світу.
В кожну державу світу можна в’їхати як за звичайним, так і за біометричним паспортом. Тобто не існує єдиного "біометричного" стандарту.
Документ нового типу відрізняється від звичайного паперового вбудованим чіпом із інформацією про ім’я, прізвище, дату народження, номер паспорту із терміном його дії та фото власника. Деякі країни практикують також знімок райдужної оболонки ока, відстань між очима тощо.
У Австрії, Чехії, Естонії, Фінляндії, Німеччині, Швеції та у інших країнах у паспорті, окрім звичайних даних, є відбитки пальців. Ціна за це благо цивілізації в середньому варіюється від 20 до 80 євро.
Для прикладу, у Бельгії це коштує 71 євро для дорослих та 41 для дітей, Франція – 86-89 євро, Мальта – 70 євро дорослі, 35 – діти, які молодші 16 років. В Росії процес впровадження біометричних паспортів розпочато ще у 2009 році. Самі документи видаються на 10 років та коштують 2500 рублів.
За законом, українська влада не примушуватиме на наступний день після настання його чинності отримувати посвідчення особи нового зразка. А той, хто зробить це за власним бажанням, отримує картку на 10 років.
Лише новонароджені після 31-го грудня 2011 року отримуватимуть таке електронне посвідчення.
Паспорт старого зразка, в тому числі і закордонний, дипломатичний, службовий, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення до України і тимчасове посвідчення громадянина України також визнаються дійсними.
Між іншим, особам, що вважають такий спосіб збереження інформації про них проявом неповаги до їх релігійних переконань, законодавці обіцяють окремий порядок оформлення документів.
За словами нардепа Олега Зарубінського, новий паспорт матиме друковану інформацію аналогічну звичайному: ім'я, дата і місце народження, ким виданий документ, до якої дати дійсний. Але в ньому передбачено також електронний чіп, де буде зашифрований образ людини в біометричних даних.
Обіцяють, що документи будуть виготовлені із дотриманням міжнародних норм безпеки: багатокомпонентним захисним друком разом із символом електронного документа, інформацією про підприємство, на якому власне було виготовлено бланк та зображенням малого державного герба України. Тобто ступінь захисту гарантуватиме неможливість підробки.
А от стосовно останнього, для всіх противників електронних паспортів є гарна новина – інформацію з такого носія можна сфальсифікувати та підробити. Експеримент Дж. ван Біка це підтвердив. Вчений "переробив" два британські паспорти, змінивши інформацію таким чином, що вони стали належати Усама бен Ладену та терористці Хіба Дарагме.
Розроблений ван Біком спосіб перекодування чіпів діє безпомилково та вводить в оману програму перевірки дійсності даних Golden Reader, що застосовується у міжнародних аеропортах.
Тим не менше, варто згадати, що в першу чергу первинною метою введення електронних паспортів була зручність – у пересуванні за кордоном та в межах держави, ідентифікації особи, нарахуванні пільг тощо.
Адже окрім побоювань про можливість протиправного відслідковування місцезнаходження та втручання у особисте життя громадянина, біометричний паспорт таки дає переваги. І не в останню чергу технічні. За умов користування цим документом ваша швидкість проходження прикордонного контролю значно підвищується, бо дані з електронного паспорту автоматично зчитуються, що, між іншим, виключає можливість помилки через "людський фактор".
З іншого боку, те, що цей законопроект є результатом лобіювання інтересів комерційної структури, що виготовляє бланки документів із голографічними захисними елементами, цілком може спричинити виникнення нової галузі тіньового ринку.
Парадоксально, але хоча з одного боку новий електронний паспорт викликає закономірні побоювання щодо виникнення одного корупційного механізму, в теорії він покликаний боротися з іншим – неконтрольованим державою випуском паспортів, а відтак незаконною міграцією та торгівлею людьми.
Особливо наголошується, що таким чином, будуть краще захищені права дітей. Згідно із рекомендацією Міжнародної організації громадської авіації, діє принцип "одна людина-один паспорт", і тому незаконне вивезення дітей за кордон буде набагато складнішим.
Також важливо, що свідоцтва про народження дітей поступово відійдуть у минуле, а відтак ідентифікація дитини буде ефективно регулюватися на державному рівні.
І нарешті найважливіший аргумент, яким держава офіційно пояснює навіщо взагалі було розпочинати тяганину із введенням біометричних паспортів. Мовиться про введення нового типу документів як необхідної умови для підписання безвізового режиму з ЄС. Мовляв, це своєрідна фінішна пряма нашої української євроінтеграції.
