Пане Клюєв, де уряд відкритих дверей?
У червні у Кореспонденті була розміщена "дивна" колонка першого віце-прем’єра Андрія Клюєва. "Дивна", бо йшла у розріз з уставленим уявленням і про самого Клюєва, і про чинну владу.
"Усього" за 15 місяців президентства Януковича до першого віце-прем’єра дійшло розуміння: владі потрібно заручитися підтримкою і довірою суспільства, а для цього потрібно проводити відкритий і чесний діалог.
Не знаю, хто як сприйняв цю колонку Клюєва. Скажу за себе: це було таке програмне звернення кандидата у прем’єри. Урядовець обіцяв зробити зі свого міністерства "міністерство відкритих дверей".
Я так розумію, що у перспективі, за умови призначення Клюєва прем’єром, ми мали б отримати і "уряд відкритих дверей". В Україні… Але як і будь які "передвиборні обіцянки" слова про відкритий і чесний діалог залишилися лише на папері.
В останній день літа мені, журналісту 5-го каналу, довелося побувати на засіданні Кабінету міністрів. Редакційне завдання: записати коментарі урядовців щодо можливого об’єднання Партії регіонів з іншими політичними силами. Нагадаю, що урядовці не лише чиновники, а ще й політики: керівники та впливові члени своїх політичних сил.
За багаторічною журналістською традицією раз на тиждень в одному місці можна було отримати коментарі одних із найвпливовіших політиків країни. Усі урядовці, хіба що за виключенням прем’єра та часто-густо віце-прем’єрів, проходили у залу засідань крізь журналістів. І кожен з працівників ЗМІ міг запитати все, що завгодно: про можливі відставки, про ціни на газ, пальне та харчі, про декларації про доходи.
Звичайно, це ще не означало, що урядовець відповідав на усі питання. Але, наприклад, для телевізійників було важливо показати навіть те, як чиновник уникав відповідей: чи-то мав серйозну телефону розмову, чи-то готувався до олімпійського забігу, чи-то "забував" державну мову. І ось тепер таку можливість у журналістів відбирають.
За "новими правилами" журналісти та чиновники потрапляють до зали засідань через різні двері. Просто кажучи: журналістам перекрили доступ до тіл за залою засідань. У самій же залі працівникам ЗМІ відвели такий "острівець свободи слова", куди не потрапляють чиновники.
Звичайно, журналісти намагаються прорватися у заборонену для них зону, поставити запитання міністрам. Але у таких випадках їх одразу просять повернутися на відведені місця. Як це відбувається, можна подивитися у сюжеті ТВІ.
Але і це ще не все.
Обмеження ввели і щодо пересування журналістів коридорами. Можна: з ліфту у прес-центр, з прес-центра у ліфт. І все. Загородження поставили якраз там, де можна пройти до кабінету першого віце-прем’єра Андрія Клюєва.
Звичайно, скаже дехто, чому це журналісти тиняються коридорами Кабінету міністрів. Нехай знаходяться у прес-центрі і годинами чекають, поки до них хтось вийде. Немає для чого їм бачити, хто сидить під кабінетом самого Клюєва.
Проте треба розуміти: журналісти приїжджають на засідання уряду не для того, аби вживу почути українську Азарова. Його вступне слово транслює "Перший національний". І не лише для того, щоб поспілкуватися з одним міністром, якого визначає прес-службою уряду...
Окрім яскравого розходження слів Клюєва про "відкритий діалог" і "відкриті двері" міністерства з новими умовами роботи журналістів в Кабінеті міністрів, чітко видно, в якому напрямку рухається влада у стосунках зі ЗМІ. Знову ж таки: раніше ми мали вільний доступ до міністрів – тепер лише до визначеного урядовця.
Тут можна було згадати шкільну математику: від точки А проводимо лінію до точки Б і отримуємо вектор руху. Це вектор в напрямку обмеження свобод. Не знаю, хто там і як любив у шкільні роки математику і фізику (любити і знати – різні речі), тому поясню у більш зручній для розуміння чинними керівниками країни спосіб.
От є умовний український багатій. Учора він мав мільярд доларів, сьогодні - мільйон. У порівняні з пенсіонерами він все ще багатій. Але у рейтингу найбагатших українців у першу сотню він уже не потрапляє.
Так саме зі свободами, зокрема і зі свободою слова. У порівняні з якимись державами – у нас просто журналістський рай. Але вже не такий яскравий та великий. Тож коли у наступних світових рейтингах свободи слова Україна знову опиниться на кілька рядків нижче, то українським можновладцям не варто чи-то дурників клеїти, чи-то демонструвати свій справжній рівень інтелекту: не розумію, чому так сталося, як вони рахують, що це за рейтинги.
Знову повертаючись до Клюєва, хочеться нагадати йому його ж слова, або так: слова з його блогу - напевно хоч на якійсь стадії підготовки цих текстів він їх переглядає: "без открытого диалога с обществом, без регулярного объяснения своих действий, власти не удастся провести необходимые реформы как в экономике, так и в стране в целом".
Вибачте, але у світлі останніх "реформ" діалогу урядовців з журналістами у Кабінеті міністрів, ці слова звучать як вирок чинній владі… І заміна діалогу з журналістами на діалог у соціальних мережах – це як фіговий листочок для Азарова, Клюєва, Колеснікова, Тігіпка та інших урядовців, які завели свої профілі у Фейсбуці, Вконтакті тощо.
Так вже сталося, що в нашій країні далеко не усі можуть дозволити собі IPad. Та й користуються Інтернетом значно менше, ніж на Заході. І вже за межами Києва кількість користувачів зменшується у рази у порівняні зі столицею.
Подобається це комусь, чи ні, але основним засобом інформації для більшості українців залишається телебачення. Журналістів якого, ви, панове, обмежуєте у доступі до себе, намагаєтеся тримати на відставні офіційних пулів.
А соціальні мережі? Це як модна фішка для вас. Якою ви користуєтеся частіше лише для розміщення офіційних прес-релізів. А це не збільшує рівень довіри до вас серед користувачів Інтернету. Скоріше навпаки.
І на останок. Пан Клюєв у своїй колонці припустив, що влада могла б уникнути деяких акцій протесту, якби вела чесний і відкритий діалог. Погоджуюся.
Тож не дивуйтеся, панове урядовці, якщо одною з наступних протестів буде акція журналістів або під будівлею Кабінету міністрів, або всередині. Поодинокі розмови про це вже ведуться.
Якщо ви закриваєте перед журналістами двері Кабміну, то розумні люди не будуть у них ломитися. А просто приїдуть на зйомку з плакатами: "Азаров, виходь!", "Клюєва до діалогу!", "Колеснікова до відповіді!".
І чекатимуть Вас біля цих дверей для "відкритого діалогу". До зустрічі.
