Арешт Тимошенко: загрози і можливості

"Арешт Тимошенко відкриває дорогу до арешту будь-кого з нас. Звісно, її є за що садити. Але хіба за це її закрили? Звісно, нас немає за що садити. Але хіба це зупинить таке правосуддя?

Повторюся, я вважаю, що вона накралася на довічне ув’язнення, але саджають її саме як лідера опозиції!

Люди, які зараз не займаються створенням справжнього громадянського суспільства, а просто роблять кар`єру, вирощують дітей, розважаються – роблять це в лісі, який вже з трьох сторін охоплений вогнем", – написав на Facebook Єгор Соболєв.

Я – "противсіх" на останніх виборах. У мене – добра пам’ять.

Я пам’ятаю "антикорупційний" хід Зінченком у вересні 2005-го, після якого половина "любих друзів" Ющенка стали партнерами Тимошенко. "Хіхікання" з Путіним, зраду Грузії і невдалу підготовку конституційного перевороту разом з Януковичем у 2008-му, коли той "киданув" першим.

Пам’ятаю політичні ігри в "перевибори" в Києві. Газові угоди-2009, котрі зараз хочуть "повісити" на Ющенка. Грипозну істерику. Судову заборону на критику через "антисоціальний характер і посилення суспільної напруги".

Це – короткий список свідомих кроків Тимошенко, за котрі вона заплатила заслуженою поразкою на президентських виборах.

Таврування "противсіхів" замість покаяння і очищення. Післявиборче "тушкування" третини фракції, котра купила свої місця в списку, і системно провалена опозиційна діяльність – продовження її старого шляху.

5 серпня 2011 року суддя Кірєєв виніс ухвалу про арешт Юлії Тимошенко. Спробую тверезо поглянути на можливі виклики цього необачного кроку влади (чи у когось із читачів УП є сумніви, що це – рішення саме неупередженого незалежного судді Кірєєва?).

Адже криза є одночасно і загрозою, і шансом для України.

Контекст

Пройшов рік Януковича. Загиблі шахтарі. Вимираючі села. 700 тисяч українських громадян подаються на Грінкарту.

Придушені свобода слова і свобода мирних зібрань. Харківськими угодами зраджено національні інтереси і закладено ризики для суверенітету.

Вдвічі разом із гривнею впали зарплати. Вдвічі виросли ціни. Гречана криза і ціни на харчі ЄС-івського рівня. Державні мільярди на стадіони до ЄВРО-2012 при катастрофі в освіті і медицині.

Корупція, золота президентська сантехніка у Межигір"ї і супервертольоти. Мажори на дорогах і в ресторанах. Тимошенко і частина її кабінету – під арештом, частина – в політичній еміграції.

Вимір демократії

Арештом Тимошенко влада не позбувається конкурента. Навпаки – їй задають дуже сильний імпульс. Це – своєрідна "індульгенція" її попереднім гріхам. Не сумніваюся, що після арешту її рейтинг стане більшим за президентський (але також у межах 15%).

Арешт ЮВТ може стати спусковим гачком для перезрілого суспільного протесту, але, можливо, й ні. З часу Помаранчевої революції не було системно розв’язано соціальні і економічні питання. Відповідальність за це люди покладають і на Юлію Володимирівну.

Анонсований БЮТом понеділковий "новий Майдан" цілком може закінчитися так, як акція "Повстань, Україно!" у вересні 2002-го. Пшиком.

Люди при владі прагнутимуть "випустити пару". Найкращий шлях для цього – це "безпощадний і беззмістовний" бунт (згадаймо, скажімо, розгром парламенту в Молдові у квітні 2009 року), присмиривши який, можна буде виглядати "захисником демократії".

Трагедією є відверто негативні, ба, навіть піарівські реакції гравців Євросоюзу на цю справу, котрі виходять за межу критики правил гри, переходячи на рівень персоналій і прямо працюють на рейтинг Юлії Володимирівни: "Вона – це українська демократія"?

Арешт може стати початком дострокової президентської кампанії Тимошенко, котра цілком може відбутися одночасно із парламентськими виборами у 2012-му (або й раніше).

Політичне поле знову може звестися до двох основних політсил, котрі є симетрично антидемократичними, антисоціальними і антиекономічними, однаково некомпетентними і корумпованими.

Трагедією є подальше змагання осіб, а не програм. Трагедією є гра з правом, замість політичної боротьби згідно закону. Трагедією є пуста огульна риторика деяких членів команди Тимошенко.

Чи буде нова якість протесту, котрий має встановити порядок денний для нової влади – у першу чергу, ефективність, прозорість і контроль влади? Чи готові ті, хто справді робив Майдан, сформувати цей порядок денний?

Нереформовані Луценком і Тимошенко судова і правоохоронна системи тепер перемелюють їх самих – і в цьому є певна історична справедливість. Я хотів би, щоб політики, побачивши загрозу "ручного правосуддя", почали зміни. Закон вигідніший, ніж сьогомоментний "бєспрєдєл" сильного.

Я хотів би, щоб ця криза очистила міліцію і суди від крові, що є на їхніх руках.

Криза може повернути конкуренцію в українську політику, забезпечивши демократичні вибори і давши шанс новим людям пройти в парламент. Я очікую таких нових людей і нових ідей.

Вимір економіки

Українська економіка обліплена боргами, як шовками. Політика Азарова щодо малих підприємців виганяє їх в тінь, політичне кредитування великого бізнесу триває – через офшорні податкові дірки витікають мільярди.

Зашморг "Газпрому" на шиї "Нафтогазу України" затягується з кожним днем.

У випадку політичної кризи вона може сильно посилити негативні економічні процеси, вдарити по гривні, сотні тисяч людей можуть втратити роботу.

Україна вагітна новими правилами гри в економіці – справедливим оподаткуванням, ліквідацією контролюючих органів. Ні Янукович, ні Тимошенко не здатні змінити ці правила – це вони їх створили і з них користали.

Вимір зовнішньої політики

Межа 2011 і 2012 років буде критичною для України. У двох світових суперпотугах, що найбільше впливають на Україну, – США і Росії – відбуватимуться вибори.

Американці загрузнуть у внутрішньополітичній боротьбі (їхні вибори припадають на листопад 2012 року). У той же час російські кандидати, що змагатимуться у березні, можуть розіграти кримську карту як елемент президентської кампанії.

Вакуум безпеки і можливий вакуум влади в Україні робить сценарій підпертого штиками Чорноморського флоту РФ "волевиявлення" в Криму, за зразком Південної Осетії, цілком реальним.

Можна потім десятиліттями вести мирні переговори з "миротворцями", формуючи своєрідний "статус кво" – погляньмо на Придністров’я чи на ту ж Південну Осетію.

Міжнародні ж інструменти впливу, такі як ООН, НАТО, ЄС, ОБСЄ чи ПАРЄ, пригнічені егоїзмом своїх найпотужніших членів, не дадуть реакції діями. Як німці перед Берлінською стіною у 1961-му, ми можемо стати перед "фактом міжнародної політики".

Перемігши цю кризу, ми отримаємо шанс якісно реформувати Україну і полишити історичний континент Євразії, ставши європейською спільнотою. Ми досягли дна – час рости вгору.

Насамкінець. Соціальний популізм супербагатих – завжди фальшивий. Мені не імпонує істеричний тон заяв "Батьківщини" і Тимошенко особисто. Я не бачу за Тимошенко чіткої альтернативної програми і якісної команди, що могла б змінити Україну. І не планую голосувати за них.

Та особисто я буду протестувати, щоб повернути конкурентність в українську політику. Я хочу якісного протесту з конструктивним результатом для України. Я хочу справедливого суду, у тому числі, і над Тимошенко.

Я хочу повернути демократію в Україну.

Остап Кривдик, для УП