Декілька слів на захист здорового глузду в суді над Тимошенко
Арешт Тимошенко через нібито зловживання своїм правом на захист та погану поведінку безумовно став вершиною безглуздя. Як можна зловживати тим, чого тебе позбавили ще на початку суду? І чи є хоч одна прямо норма в КПК яка дозволяє змінити запобіжний захід із підписки про невиїзд на арешт за поведінку в залі суду?
Перше. Останнім часом почастішали спроби надати негативного забарвлення намаганням Юлії Тимошенко будь-яким способом захистити свою особисту свободу. Кажуть, "Тимошенко захищає свої інтереси з відчайдушністю людини, притиснутої до стінки". Мовляв якщо це так, то вона знає, що винна.
Одразу ж виникає запитання, а чи є щось негативне в тому, що будь-яка людина усіма доступними їй законними, емоційними, театральними, іноді провокативними методами захищала свої права, тим більше в політичному процесі, де її було позбавлено права на нормальний захист юридичними методами?
Цікаво, що політичний характер суду над Тимошенко визнають, як її давні опоненти, так і вже навіть представники чинної влади. Наприклад спікер ВР Володимир Литвин, який стверджує, що судовий процес над Тимошенко це змагання за громадську думку. Або давній критик Тимошенко Борис Нємцов прямим текстом заявляє, що процес над нею політичний, і вважає, що тільки суд присяжних зможе об’єктивно розібратися в справі.
І схоже, що на внутрішньому фронті, як і на закордонному влада програла змагання за громадську думку. Найкращим доказом цього і червоною карткою для Януковича, стала відмова президента США Барака Обами приїхати до України.
Наступний аргумент це те, що Тимошенко начебто вщент дискредитувала й познущалася над бідолашним Кірєєвим.
Ця інформаційна технологія частково також пояснює і вибір саме цього судді саме для цього суду. Вочевидь, першочергове сподівання було на те, що рано чи пізно велика кількість людей почне відчувати жалість до нього – мовляв, молодий, 31-річний, чесний й професійно суддя, виконує свій обов’язок, а Тимошенко з нього знущається.
Проте із часом недосвідченість та некомпетентність судді, яка на перших етапах судового процесу дійсно попрацювала на технологію вияву жалю до нього, стала проявлятися в численних процедурних, організаційних порушеннях, не кажучи вже, про відверте потурання й довільне трактування норм Кримінально-процесуального кодексу й навіть Конституції України.
Щоб остаточно не перетворитися в котлету, молодий суддя був змушений компенсувати недостачу досвіду та невміння вести подібні процеси силовими та репресивними діями, наламавши при цьому чимало дров.
Скажімо, своїми одіозними рішеннями про силове видалення народних депутатів із зали засідання Кірєєв грубо порушив Закон "Про статус народного депутата України" та самоуправно ліквідував депутатську недоторканість.
Відкриваємо закон і читаємо статтю 27 пункт 1: "обшук, затримання народного депутата… та застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата, допускаються лише у разі, коли Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності".
Я вже не кажу, що при цьому було застосовано силу та завдано тілесних ушкоджень журналістам, що тягне на ст.171 ч.1 КК України про умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів.
Ще одна теза, яка активно вкидається в інформпростір. Мовляв, своєю поведінкою в суді Тимошенко – дискредитує усю судову систему.
Проте, не лише Юлія Тимошенко, а й більшість громадян України по замовчанню вважають будь-який суд в Україні та загалом судову систему дискредитованою та ангажованою телефонним правом і хабарами, особливо після так званої "судової реформи" Віктора Януковича.
Наслідком цієї "успішної реформи" стало те, що згідно даних моніторингу Інституту соціології НАН України оприлюднених в липні 2011 року Іриною Бекешкіною, рівень довіри наших громадян до прокуратури і судів за минулий рік упав більш як на 15%. Сьогодні недовіра до прокуратури 67%, а до судів ще більше 69%.
То ж чому дивуватися саме такому ставленню до суду, судді, слідства зі сторони Юлії Тимошенко? Вона в даному випадку просто солідарна з майже 70% громадян країни.
Суд над Тимошенко став приводом для багатьох юристів задуматися, а чи дійсно за такого рівня довіри до суду існує необхідність в нормі, за якою суддя сидить, а інші учасники процесу стоять. І чи не порушує це рівноправність громадян та судді? Адже навіть у Гаазькому трибуналі підсудні відповідають на запитання сидячи.
Судді на стороні Кірєєва, він все робить правильно.
От тільки проблема полягає в тому, що в основному судді, на яких посилаються, анонімні. Зате існують цілком реальні фахівці, які публічно заявляють про своє здивування поведінкою Кірєєва.
"Це взагалі безпрецедентний для України випадок, коли в такій резонансній справі, всупереч всім нормам, так грубо порушується право на захист. У мене навіть слів немає", - заявляє колишня суддя Апеляційного суду Києва Анжела Стрижевська.
Схожа точка зору й колишнього судді Юрія Василенка, який свого часу наважився порушити кримінальну справу проти екс-президента Кучми.
"Дуже дивно виглядає, що суддя відхиляє всі клопотання захисників. Це викликає сумніви в об’єктивності процесу. Що стосується поведінки Тимошенко, то я ніякої агресії з її сторони не помітив. Вона захищає себе дозволеними методами", - каже Василенко.
Тимошенко політизує та театралізує процес.
Це основна теза опонентів екс-прем’єра. Якщо ж вдатися до здорового глузду та уважно придивитися на події навколо Печерського райсуду Києва, то можна прийти до парадоксального, але об’єктивного висновку. Процес найбільше політизує та перетворює на цирк сама влада.
Здоровий глузд підказує, що якщо перед владою стоїть завдання зняти із себе обвинувачення в політичному судилищі над лідером опозиції. Вона б і на гарматний постріл не підпустила Інну Богословську до зали суду, а депутата Олійника та Ганну Герман до постійного коментування судового процесу. Вона б не влаштовувала політичні шоу де б лідера опозиції в односторонньому порядку розпинали її опоненти без присутності самої Тимошенко.
Така влада нізащо б не організовувала мітинги Олега Калашникова під будівлею суду, й не оплачувала цирк із поїданням попкорну координованим зі штабу Партії регіонів рухом "Тимошенко до відповіді". І ніхто б звичайно не додумався ліпити із Кірєєва Гаррі Поттера українського правосуддя, грози всіх корупціонерів.
І головне, жодного поспіху в судовому процесі, щоб ніхто не звинуватив у недопущенні лідера опозиції до парламентських виборів. "No Comments. Суд і тільки суд встановить істину. І неважливо на скільки це піде часу, рік чи два", - такою мала би бути теза влади, яка хоче щоб громадськість повірила в аполітичність суду.
Вийшло ж все навпаки. Ну і насамкінець, в суді над Юлією Тимошенко не видно жодного намагання суду встановити істину та розібратися в першопричинах, які призвели до підписання саме таких газових угод. Будь-яка згадка про "РосУкрЕнерго" чомусь викликає алергію в прокурорів та судді. І мабуть не випадково, Тимошенко арештували саме після чергових спроб задати запитання про "РосУкрЕнерго" та нанесення цією структурою збитків державі, цього разу прем’єр-міністру Миколі Азарову.
Як тут не згадати Анатолія Гриценка та його заяву - "якби суддя хотів дізнатися – усю правду про газові оборудки і мільярдні збитки, нанесені Україні її високими посадовцями спільно з компанією "РосУкрЕнерго", то негайно зупинив би суд і вимагав додаткового розслідування. Я би радив судді (слідчим) почати з липня 2004-го, коли під патронатом Кучми і за участю Бойка у Швейцарії було утворено "РосУкрЕнерго". Корупційні оборудки ростуть звідти. Усі фігуранти відомі, вони живі і доступні слідству. Слабо?"
"Потім детально розібратися у подіях січня 2006-го, в т.ч. вияснити роль і мотиви Ющенка, який руками Івченка, Плачкова і Єханурова, відпрацював тоді на Фірташа по повній програмі. Нагадаю, саме тоді "РосУкрЕнерго" запустили на внутрішній ринок України. А газові контракти січня 2006-го, хіба вони не були кабальними?
Усі фігуранти відомі, вони живі і доступні слідству. Слабо?", - питає Гриценко в Кірєєва. Судячи з допиту свідків та арешту Тимошенко, слабо.
Уже всім зрозуміло, що прокурори не здатні документально довести корисливий мотив Тимошенко при підписанні газових угод 2009 року. Та й взагалі чи існував він коли не-будь? В цей же час "збитки державі" за словами свідків обвинувачення, не можна вважати збитками.
Через це вся дискусія в суді звелася до обговорення управлінського рішення Тимошенко на посаді прем’єр-міністра та його деталей, а це вже, як каже правозахисник Євген Захаров, "насторожує". При цьому розглядати таке питання повноважень керівника уряду, як слушно зауважує Тетяна Ніколаєнко, взагалі повинен Конституційний суд України. Де ж кримінал?
"Статті щодо перевищення службових повноважень і зловживання службовим становищем - це "гумові" обвинувачення, і треба мати докази, що дії, які були вчинені, є кримінально-карними. Досі ні в обвинуваченні, яке звучало, ні в ході процесу ще жодного разу не прозвучало, які саме кримінально-карані дії були вчинені Тимошенко. Про політичний характер цієї справи, на мій погляд, свідчить те, що насправді досі незрозуміло, в чому її обвинувачують", - каже Захаров і, схоже, має абсолютну рацію.
Арешт Тимошенко продемонстрував цілковитий програш сторони обвинувачення й влади, як в плані громадської думки, так і в плані доказової бази. Нічого так по суті й не довівши, арештовувати. Це прояв величезної слабкості, а не сили.
Павло Булгак, політичний аналітик, спеціально для УП
