Агенти без прикриття

Середа, 31 серпня 2011, 14:38

Зізнання міністра освіти України Дмитра Табачника в тому, що він працює на іншу країну вже й не викликало здивування в мислячої аудиторії. Просто прийшов час зняти всі маски, про що "шевальє" Дмитро Володимирович і заявив.

Якось його колишній шеф – Леонід Кучма заявив, що найгіршими ворогами України в Росії є "етнічні українці". У психіатрії, та й в історії, досить поширений синдром, коли зрадник чи перевертень, щоби довести свою відданість завзято вбиває, катує, калічить своїх колишніх сусідів, односельчан, співгромадян, родичів.

Навряд чи випадок із виступом Табачника в Дніпропетровську заслуговує на окреме визначення на кшталт "синдром Табачника" чи якось ще. Йдеться про "синдром зрадника" - явища надзвичайно поширеного, а тому і небезпечного.

Адже чи не зрадником є працівник міліції, який затято "шиє справу" своєму співгромадянину?

Чи не зрадником є "беркутівець", що цвиркає "дезодорантом" в обличчя беззахисному громадянину?

Чи не зрадником є податківець, який виконує замовлення "закопати" те чи інше підприємство? Чи не зрадником є будь-хто вимагаючи хабара чи "подяки"?

Врешті, чи не зрадником є журналіст, що спотворює чи поширює спотворену інформацію?

Останній тренд соціальних мереж – ролик "Спасибо жителям Донбасса…". Поширюють і дякують. Кількість завершень "речівки" зростає в геометричній прогресії, де заручником опиняється кожен мешканець Донбасу.

Після трагічного випадку із загибеллю студента Ігоря Індила у Шевченківському РУВС в суспільстві відбувся спалах ненависті до "мєнтів".

Цей спалах спрямовано підживлювали протягом певного часу, як локальні, так і центральні ЗМІ.

Навіщо? Провокування ненависті "суспільства" до міліції має просте пояснення – розділяй і владарюй.

Постійне нагадування особовому складу правоохоронців, що вони "мєнти", "закриває" міліцію в глуху оборону і викликає агресію до навколишніх. Міліція повинна бути не з народом.

"Речівки" "Спасибо жителям Донбасса…" навряд чи спонукатимуть мешканця чи вихідця з Донбасу ставитися прихильно до тих, хто їх розповсюджує.

Громадян України за верствами, за регіонами, за професіями, вкотре зіштовхують лобами і вони ведуться! Для ляльководів це манна небесна!

Тому й не дивно, що споглядаючи цю "біомасу", агенти із синдромом зрадника починають говорити правду.

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

"Генератор накрився! Я спокійна, як удав". Блекаути і справжній закон Мерфі, який ми відкрили в собі

Протидія дронам і комплексу національної меншовартості

Час перевірити свій софт

Пам'ятаємо Голодомор – геноцид українців триває

Голодомор як частина геноциду: чому про нього варто говорити не так, як ми звикли

Час Трампа чи стрибок історії?