Чи буде в Україні "Студентський квитковий бунт"?
Ось уже третій тиждень в Чилі сотні тисяч людей виходять на вулиці вимагаючи змін конституції, економічної моделі держави, нових соціальних стандартів та розширення власних трудових прав.
В країні, яка довгі роки подавалась як хрестоматійний приклад для всього пострадянського простору, як взірець успішних "неоліберальних ринкових змін" по Фрідману (приватизація, дерегуляція, вільний ринок, інвестиційна привабливість – знайомі пропагандистські терміни українського політичного класу походять саме звідти) панує масове незадоволення наслідками усіх цих прожектів.
Країна за ці роки "перестала бути нормальною, а влада в ній не здатна говорити правду", – сказав письменник А. Лі Мартінес.
Такого масового страйку Чилі не знала вже майже тридцять років, а почали його пару тижнів тому студенти, які через соцмережі організували так званий "кастрюльний бунт".
Цей традиційний для цієї країни спосіб протесту включає в себе вихід на вулиці протестуючих з каструлями та сковорідками, в які незадоволені барабанять створюючи неймовірний галас.
Мотивом для цього соціального незадоволення стала нездатність влади налагодити нормальний освітній процес в країні і пусті обіцянки зробити якісну освіту доступною для всіх студентів.
Чим закінчиться цей соціальний протест у Чилі, поки не ясно, однак владі в будь-якому випадку доведеться йти на поступки власним громадянам, або очікувати подальшої соціальної мобілізації.
Тож, хронічні проблеми вищої освіти, постійне студентське незадоволення і початок загальнонаціонального страйку – це цілком реалістичний сценарій. Як бачимо, навіть, такий легкий поштовх може привести до масштабних та часто непередбачуваних результатів у політичній сфері.
Свого часу Томас Джеферсон показав це на прикладі, здається, незначного фактора, який привів до "Бостонського чаювання", а потім і до Американської революції проти англійської монархії.
Він казав: "порядок причин і наслідків в цьому світі настільки непрогнозований, що навіть двохпенсове мито на чай, незаконно ведене в одній його частині, змінює життя всіх його мешканців".
Чи може щось подібне бути в Україні? На перший погляд, видається, що ні – адже не викликало прийняття пенсійної реформи або Податкового кодексу настільки масових заворушень.
Однак, і в Чилі довгі роки подібні дії влади залишались без громадської відповіді.
Хто зна, чи не зможе в Україні таким собі останнім "двохпенсовим митом" стати, наприклад, нездатність профільного освітнього міністерства та особисто міністра видати більшості українським студентам квитки на 1 вересня?
Чи не слід нам очікувати вже восени такого собі "студентського квиткового бунту", який почнуть незадоволені студенти? Адже студентські – це не просто ще одне посвідчення особи, це і доступ до соціальних пільг – знижки на проїзд, безкоштовний доступ до соціально-культурних закладів.
А частині студентів, після весняних протестів проти міністерського варіанту закону про вищу освіту, потрібна лише іскра щоб почати активно діяти. Тим більше, широке масове (публічно німе) соціальне незадоволення політичним класом нікуди не зникло, а передвиборчі осені в Україні традиційно гарячі та політично насічені.
Олексій Якубін, кандидат політичних наук, керівник дослідницьких програм аналітичного центру "Універсітас", для УП
