Захист із запізненням
Відчувши на собі всю ілюзорність свободи зібрань в Україні, депутати від опозиції таки роблять спробу підредагувати ці невигідні для них зараз правила гри.
12 серпня, по свіжим слідам судових заборон на акції протесту на Хрещатику і під Лук’янівським СІЗО, Наталія Королевська (БЮТ) зареєструвала свій законопроект, положення якого очевидно витікають з тієї ситуації, котра склалася під Печерським судом.
У законопроекті запропоновано ряд змін, за котрі Королевську варто було б дуже похвалити – якби не певні загальнолюдські "але", про котрі пізніше. Отож, позитиви:
1. Владі дається чіткий термін у 3 дні з моменту надходження повідомлення про проведення мирного зібрання, щоб звернутися до суду з проханням таке зібрання заборонити або обмежити.
Ця норма безумовно гарна, бо обмежує можливості центральної влади давати команду "фас" підконтрольним їй місцевим адміністраціям, коли раптом верховним правителям здасться, що опозиційні акції всім набридли і, скажімо, пора встановлювати Йолку. Коли певна подія збурює народ і він хоче вийти на вулиці, боротися з таким бажанням у момент найбільшої його інтенсивності складніше, ніж коли протистояння набуває характеру окопної війни.
2. Трохи звужено і простір для маніпуляції судовими рішеннями.
Президентська адміністрація у випадку за протестами на захист Тимошенко, вочевидь, простимулювала суд вийти за межі позовних вимог КМДА і заборонити акції на Майдані. БЮТ своїм законопроектом хоче прямо заборонити таку самодіяльність суду в угоду верховному правителю.
3. Законопроект передбачає ігнорувати уявні гори трупів, котрими лякає міліція, у випадку, якщо не заборонять ту чи іншу акцію.
Порушення громадського порядку, що сталися у минулому, не зможуть бути причиною заборони майбутніх акцій, оскільки, як правило, повтор таких порушень можливий лише за умови бездіяльності міліції та бажання порушників.
Збіг цих двох факторів є припущенням, а на припущеннях виносити рішення не можна – про це прямо вказано у законопроекті.
Щодо пунктів 2 і 3 – то це просто повторення очевидних принципів, якими має керуватися будь-яке нормальне правосуддя. Але зараз такі принципи доводиться повторювати у законах ще раз і ще.
Законопроект, точніше, законопроекти, хоч є позитивними і корисними, але проблему свободи зібрань не вирішить.
БЮТ, ставши потенційними жертвами відсутності реальної свободи зібрань, намагається латати дірки окремі – ті, котрі заважають їм у цей, сьогоднішній момент.
Той же "податковий майдан", котрий було знищено саме завдяки аналогічним законодавчим прогалинам та авторитаризму влади, депутати не змогли або не захотіли захистити через правові механізми – хоча б так, як зараз, постфактум.
Опозиційним депутатам, схоже, стало відомо лише про деякі з великого переліку проблеми, з якими стикається громадянське суспільство, для якого мирні зібрання є ледь чи не єдиним способом боротьби.
Тут варто ще раз згадати вимоги української громадськості щодо запровадження реальної свободи мирних зібрань в країні. Цей перелік з’явився у ході боротьби багатьох громадських організацій проти ініційованого тимошенківським кабміном законопроекту 2450, що суттєво обмежує право українців мирно виражати свою позицію.
1. Відсутність повідомлення про зібрання не має бути підставою для обмеження права на зібрання і притягнення до відповідальності організаторів і учасників зібрання.
2. Метою надання повідомлення про зібрання має бути виключно надання часу владі для підготовки захисту зібрання. У випадку повідомлення влада несе відповідальність за захист зібрання.
3. Процедура повідомлення не має жодним чином ускладнюватися.
4. Пряма заборона втручання центральних та місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування у реалізацію права громадян на мирні зібрання.
5. Чітке встановлення підстав для судової заборони мирних зібрань.
6. Відсутність обмежень щодо місць проведення зібрань.
7. Встановлення кримінальної відповідальності влади і, зокрема, правоохоронців за порушення свободи зібрань.
8. Встановлення у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних термінів для апеляційного оскарження судових рішень про заборону мирних зібрань.
9. Зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, які б унеможливлювали практику затримання і засудження учасників мирних зібрань за свавільним бажанням співробітників міліції.
Чи буде ухвалено законопроект Королевської? Принаймні є певний шанс.
Але на сьогодні немає шансів на реальну свободу зібрань, оскільки депутатський корпус в цьому, як і в безлічі інших питань, безнадійно далекий від реальності.
Ігор Луценко
