Увага: меншовартість!
На жаль, як і варто було очікувати, влада в Україні й через 20 років після відновлення державної незалежності не позбулася комплексу неповноцінності.
Зокрема, впадає у вічі вперте намагання високопосадовців називати Українську державу "молодою", наче вони хочуть зробити комплімент зрілій панянці. А "пані Україна" і справді держава давня, навіть одна з найдавніших.
Свіжий приклад – розміщені в Києві (і, напевно, по всій Україні) біл-борди з усміхненим президентом Януковичем, який, згідно з написом на рекламних щитах, вважає: "Україна – це держава: молода і незалежна". І далі: "Я пишаюся Україною!".
Як можна пишатися Україною без знання (і визнання) її правдивої тисячолітньої історії, згадка про що є навіть у преамбулі Конституції України? Проте, ця дивна логіка влади була пояснена народові кількома днями раніше.
Президент заявив: "якщо…будувати наше майбутнє на минулій історії, …ми будемо обкрадати своє майбутнє".
Замість коментаря до цієї заяви наведу влучну антитезу Джорджа Оруела: "Хто володіє минулим, тому належить майбутнє".
Очевидно, президент не знає, чи не бажає знати, принаймні, наступне:
- рання Українська держава зі столицею в Києві (Русь) виникла ще в середині IX століття, а її прадержава – набагато раніше, адже стоянки людей були на території України ще мільйон років тому;
- Україна існувала, перебуваючи під окупаційними режимами, багато разів втрачаючи і відновлюючи свою незалежність.
Тож українська держава з її багатовіковою героїчною історією аж ніяк не тягне на "молоду". І якщо вона з чужої волі втрачала незалежність, це зовсім не означає, що після її відновлення відлік віку держави починався заново.
Як відзначив у 1918 попередник Януковича Михайло Грушевський: "Я підчеркую, і кілька разів робив се, що ми не являємося, як часто висловлюються, якоюсь новою і молодою республікою, ми відновляємо тільки нашу державність, якою ми жили і яка була відібрана нам проти нашої волі, без признання; з тим відібранням ми ніколи не мирилися.
Держава наша являється таким же старим постулятом, як і наші соціальні програми, соціальні перспективи і досягнення".
Тому 22 січня 1918 року IV-тим Універсалом Центральної Ради незалежність Української держави була відновлена. Грушевський справедливо вважав УНР спадкоємицею Княжої Держави Володимира Великого, яка "була найбільшою українською державою, яку пам’ятає наша історія".
Отже, Акт від 24 серпня 1991 також є актом відновлення незалежності України як спадкоємиці УНР, і не личить першій особі держави ототожнювати дату остаточного відновлення незалежності Української держави з її віком.
Тут слово "відновлення" є ключовим, бо означає безперервність і спадкоємність вітчизняного державотворення.
Заради справедливості варто зауважити, що не лише президент, а й інші політики й державні діячі безпідставно називають одну з найдавніших держав світу "молодою". Серед ни: Литвин, Яценюк та інші.
А як у сусідніх держав? Грузія, Польща, Країни Прибалтики відзначають день відновлення державної незалежності, а Литва у 2009 році ще й урочисто відзначила 1000-річчя своєї державності.
Українському президентові варто було б також прислухатися до слів російського прем’єра Путіна: "Мне удалось побывать в нескольких точках России, где ведется активная археологическая работа, и всегда это производит большое впечатление.
Большое впечатление производит потому, что начинаешь чувствовать всю мощь Российского государства….
И когда удается бывать на раскопках, это ощущение огромности нашего государства, глубины исторического наследия - оно захватывает... Только зная прошлое, можно быть уверенным в том, что мы правильно выстраиваем свое будущее".
До слова, прем’єр Путін не тільки словом, а й ділом доводить прагнення знайти глибинні витоки своєї держави і тримає процес цього пошуку під особистим контролем.
А за нашу державу прикро. Невже 20 років замало для подолання меншовартості?
Хай кожен починає з себе. Президент – не виняток.
Хочеться вірити, що наступного 2012 року, скажімо, на відкритті фіналу Євро 2012 президент щиро виголосить: "Україна – прадавня держава, яка була могутньою і знаною в світі ще з сивої давнини, коли називалася Руссю. Цього року ми святкуємо 1130-ту річницю нашої державності і 1530-ту річницю заснування Києва. Я пишаюся Україною!".
Михайло Роль, політичний експерт, для УП
