Особливості демократичного правління та маніпулювання думкою народу

Демократія, за визначенням, – це влада всього народу. Але народ складається з великої кількості громадян, не всі з яких в повній мірі володіють інформацією про стан справ в державі і не всі цікавляться політикою.

Отже демократія можлива лише тоді, коли народ в разі першої ж потреби матиме можливість отримати необхідну йому інформацію про стан справ в державі, коли існуватимуть люди, здатні проаналізувати і донести до нього цю інформацію, коли він матиме вплив на обрання представників влади та засоби їхнього контролю під час і після цього.

Тобто демократія – це:

- свобода отримання інформації (Інтернет, довідки в держорганах);

- свобода преси (ЗМІ) – ті, що володіють інформацією, мають донести її до людей;

- свобода аналітики – об’єктивна аналітика, що представляє різні точки зору, має бути доступною кожному громадянину;

- вільні, демократичні й чесні вибори;

- громадський контроль за діяльністю обраних представників влади.

Важливо! Демократія – це не свобода слова. Свобода слова може існувати і при тоталітарному устрої – говорити на кухні ніхто не заважав і при Сталіні.

Свобода слова може бути маніпулятивною – як-от "випуск пари", що, зокрема, характерно для фінансово-ліберальних устроїв.

Свобода слова може навіть суперечити демократії – наприклад на зборах громадян можна надати слово комусь тільки задля того, щоб не дати висловитися іншим і не прийняти якесь важливе рішення – "заговорити" проблему. Таким чином свобода слова може бути засобом, що навіть перешкоджає демократії.

Тому, попри загальноприйняту думку, іноді свобода слова повинна обмежуватися і при демократичному правлінні – тоді, коли дійсно заважає вирішувати якісь проблеми, що стоять перед громадянами.

Або тоді, коли свобода слова одного громадянина заважає правам інших громадян – наприклад заборона на публічне вживання непристойної лексики захищає право інших громадян її не слухати.

Основи політтехнологій як засобу маніпулювання масами

Відповідно до вищеописаних особливостей демократії виділяють наступні засоби маніпулювання народом:

- обмеження доступу до інформації та маніпулювання нею;

- відсутність об’єктивної аналітики;

- відсутність свободи преси (ЗМІ);

- обмеження доступу аналітиків до ЗМІ;

- підтримка надмірної свободи та активності громадян у тих сферах, що заважають їхньому самостійному розвитку і тому роблять їх більш залежними (заговорювання і відволікання від основних проблем);

- повна відсутність або обмеження вільних і чесних виборів;

- відсутність методів громадського та журналістського контролю за владою до і після виборів.

Подібні політтехнології можуть бути явними чи прихованими. Явні – це обмеження доступу народу до потрібної йому інформації, відкрите маніпулювання нею, заміна однієї інформації іншою, вбивства і підкуп журналістів, відсутність повноцінного аналізу інформації – відсутність експертних груп або обмеження їх доступу до ЗМІ, відсутність або маніпуляції з виборчим процесом.

Приховані політтехнології здебільшого виявляються в спотворенні інформації та в обмеженні доступу до неї, в маніпулюванні логічними конструкціями – створенні в уявленнях людей неправильних причинно-наслідкових зв’язків та в додатковому насиченні їх позитивними чи негативними емоціями.

Також до подібних методів маніпулювання уявленнями громадян відносять або знецінення якихось їхніх переконань, або навпаки – додаткове надання ваги незначимим насправді подіям. Усіх ці технології, зокрема, не перший вже рік можна спостерігати в Інтернеті.

Основою для них стають наступні речі:

- асоціативна структура мислення людини – події і їхні наслідки запам’ятовуються нами разом з тим емоційним фоном, що їх супроводжує. Таким чином змінивши в уявленнях людей причинно-наслідкові зв’язки або той емоційний фон, що їх супроводжує, можна впливати на емоційно-вольову сферу діяльності людини;

- ієрархічна структура мислення – певним подіям чи їхнім наслідкам ми присвоюємо той чи інший ступінь їхньої значимості. Тому додатково підсилюючи значимість певних подій – як от проблем мови, прапора, носіння зброї, або знецінюючи деякі з них, можна впливати на наступну поведінку людини;

- повторюваність інформації. Інформація чи твердження, що частіше повторюються, краще запам’ятовуються і вже тому впливають на поведінку людини. Через це теми, що насправді не є важливими для суспільного життя країни, переважно якнайчастіше повторюють. Крім того, внаслідок частого повторення ці твердження починають сприйматися як вже знайомі, а тому – й більш безпечні;

- людина схильна довіряти власним висновкам більше, ніж чужим. Тому якщо їй запропонувати заздалегідь підібраний масив інформації, що підводить її до певного висновку, але не нав’язувати сам висновок, це підвищує її відчуття власної значимості. А тому й закріплює в її переконаннях цей висновок як її власний, а тому й важливий для неї.

Щоб домогтися бажаного для себе результату від іншої людини, зовсім не обов’язково її принижувати, як це прийнято в українській політиці і як це особливо характерним стало останнім часом для представників ПР. Іноді навпаки – треба дати їй відчути власну значимість.

Історично відомі приклади політтехнологій

Найбільш наочним прикладом застосування політтехнологій стала історія "голосування" за страту Ісуса Христа. Цікавою вона є тим, що в ній легко можна виділити кілька основних складових.

Первосвященики вплинули на рішення простого люду, підмовивши його (див. Євангелія від Матвія 27.20, Марка 15.11 тощо) і фактично змусивши його прийняти бажане для них самих рішення – розіп’яти Христа, а не Варавву.

А свою власну вину (відповідальність) за це рішення вони переклали на простих людей.

Подібне не раз пізніше повторювалася в історії людства.

Була використана технологія "заміщення" бажань і прагнень народу, переносу їх з недоступного об’єкту на доступний. Вирішити якісь нагальні проблеми життя простого люду було важко, а ось розіп’яти Христа – просто. От і запропонували людям зробити те, що можливо – так, мовби це вирішить якісь їхні проблеми.

Подібні методи зустрічалося й раніше, ще у Давній Греції – схожою була, наприклад, історія страти Сократа.

Але особливого поширення набули всі можливі форми подібних політтехнологій з початком широкого застосування виборчого права. Тоді почалися і вбивства журналістів, і відсутність об’єктивних аналітиків, і маніпуляції з виборчим процесом, і маніпулювання інформацією.

Іноді зустрічаються й деякі чисто українські "ноу-хау". Ним, наприклад, стала українська "традиція" змінювати систему обрання депутатів чи президентів перед кожними наступними виборами – щоб народ не встигав підготуватися до нової системи виборів, а тому й не міг передбачити наслідки власного вибору.