Боротьба з неонацизмом чи прагнення винищити українців?

Нацизм у будь-якому вигляді – це погано. Це дуже погано і небезпечно, тим більше, що практика нацистської влади у 1930-х довела, що ця влада здатна дати цілій нації, за винятком, ясна річ, інородців та "внутрішніх ворогів", непоганий добробут, доступ до класичної культури і почуття впевненості у майбутньому.

Щоправда, в обмін на такі "дрібнички", як свобода і совість. І це, в кінцевому підсумку, і призвело ту спільноту, що повірила "рятівникам", до національної катастрофи.

Але ще більш небезпечною є боротьба з нацизмом, яка ведеться номінально – заради "визволення світу від коричневої чуми", реально – в ім’я світового панування іншої тоталітарної чуми, яка за своїми методами мало чим відрізняється від свого конкурента…

А от у вмінні вводити в оману наче й розумних людей виграє сто очок у доктора Геббельса та його послідовників.

Цей різновид політичної чуми живий донині, і дуже непогано почувається, у дещо видозміненому вигляді крокуючи планетою, тоді як ті, кого зазвичай звуть неонацистами, перебувають на маргінесі суспільного життя.

І що цікаво: на демократичному Заході чимало інтелектуалів та політиків впритул не помічають небезпеки з боку другого варіанту політичної чуми, попри те, що знищила вона людей значно більше, ніж нацизм і фашизм у всіх їхніх різновидах разом узяті.

Ба більше: певна частина професури американських університетів ще й називає свою країну "фашистською" і вчить студентів шанувати й підтримувати все антиамериканське (а потім у Штатах чогось дивувалися, коли настало 11 вересня...).

Одне слово, "борців із фашизмом", котрі чи не помічають інших різновидів неототалітаризму, чи відверто зачудовані ними, у західному світі вистачає.

Чим і користуються різного роду неототалітарні сили, які цьому світові заздрять і ненавидять його. Причому не класовою ненавистю, а расово-цивілізаційною, тобто такою, яка лежала в основі класичного нацизму.

Хоча і звуть себе ці сили, ясна річ, що бовдури клюють на таку наживку, "антифашистами".

До чого всі ці теоретичні міркування? А до того, що автору добрі люди, імена яких розголошувати він не має права, надіслали неймовірно цікавий документ у формі розгорнутого листа-запрошення.

Цей документ, якщо в нього уважно вчитатися, дає змогу дуже багато що оцінити та багато про що вести мову. І стосуватиметься це не лише України.

Отже, виявляється, 7 липня з 10.00 до 13.30, воістину стаханівські темпи (!), у столичному готелі "Інтерконтиненталь Київ" (губа не дура), вулиця Велика Житомирська 2А, відбудеться установча конференція та з’їзд такого собі Всеукраїнського правозахисного руху "Україна без нацизму".

Рух цей має стати складовою Міжнародного правозахисного руху "Світ без нацизму", створеного торік. Цілі цього руху, до якого сьогодні, згідно із твердженням авторів листа-запрошення, входять організації з 47 країн, на перший погляд є благородними та демократичними.

Декларується, зокрема, "налагодження взаємодії із національними, європейськими, міжнародними правоохоронними та судовими структурами для припинення будь-яких проявів неонацизму, расизму та ксенофобії, в тому числі, героїзації нацистів і їх пособників, заперечення Голокосту".

А ще – "впровадження в систему освіти країн – членів Ради Європи (а згодом і інших держав) – обов’язкових програм з викладання історії Другої світової війни та Голокосту" та "увічнення пам’яті жертв Другої світової війни та Голокосту, героїв Опору і воїнів-визволителів".

Що ж стосується практичних дій, то, скажімо, "в жовтні у Страсбурзі пройде масштабна Генеральна асамблея "Світ без нацизму", в рамках осінньої сесії Парламентської асамблеї Ради Європи.

"Генеральна Асамблея прийме об’єднаний устав найбільших антифашистських структур і створить спільний план з протидії розповсюдженню неонацизму в сучасному світі". І так далі, і таке інше.

Але варто вчитатися в текст – і запона благородства та демократичності зникає, як туман від променів сонця. Бо ж, виявляється, основи руху "Світ без нацизму" були закладені на міжнародних конференціях, "присвячених 65-літтю Перемоги у Великій Вітчизняній війні".

В останні роки прийнято цнотливо каструвати повну сталінську назву німецько-совєтської війни. А звучить вона – мовою оригіналу – так: "Великая Отечественная война Советского Союза".

Цікаво, а де були всі інші Об’єднані Нації під час цієї війни? Вони що, тут ні при чому? Тим більше, що СССР ганебно програв свою війну з Німеччиною, що визнавав у підслуханих КҐБ розмовах з друзями маршал Жуков.

І тільки масоване постачання союзниками зброї, різного роду техніки, харчів, засобів зв’язку, виробничого устаткування, сировини та передача новітніх технологій дали змогу кремлівській владі та Червоній армії оговтатися і продовжити бойові дії, завалюючи ворога трупами власних солдат.

Отож відзначати можна тільки спільну перемогу Об’єднаних Націй над нацизмом і фашизмом у Європі. Все інше – відверта наруга над історичною правдою у неосталіністському стилі.

Ну, а далі "Світ без нацизму" повністю й остаточно оголює своє єство. "Цей рух, – говориться у листі-запрошенні, – у своїх привітаннях, підтримали Президент Російської Федерації Дмитро Медведєв, Патріарх Московський і всієї Русі Кирил, Президент Республіки Білорусь Олександр Лукашенко, Президент Держави Ізраїль Шимон Перес, Канцлер ФРН Анґела Меркель, Держсекретар США Хілларі Клінтон та інші".

Браво! Лукашенко стоїть на третьому місці – перед якимись там різними Меркель, Пересом і Клінтон. Той самий Лукашенко, який на момент написання і розсилки листа-запрошення проводив і проводить нині! масові репресії проти опозиціонерів задля збереження своєї відверто неототалітарної диктатури.

Той самий Лукашенко, якому Європа й Америка відмовили у всьому, у чім тільки можна відмовити.

Ні, звісно, когось потішить, що Меркель, Перес і Клінтон потрапили в дуже гарну компанію з Лукашенком, але до таких казусів вже варто було би звикнути. Недаремно ж колись такий собі Володимир Ульянов-Ленін писав про "корисних ідіотів", яких вистачає на Заході і які своїми діями немалою мірою сприяють політиці Кремля.

Та значно більш важливим тут є інше – підтримкою з боку Лукашенка щиросердо хваляться організатори "антинацистського руху". Цим вони якнайкраще розкривають своє істинне обличчя.

Як і тим, що у них на першому місці з усіх світових лідерів, ясна річ, – президент Росії...

Отож маємо те, що мажмо – класичний взірець антинацизму, який прикриває та легалізує інший різновид червонопрапорного тоталітаризму – більшовизм.

Не випадково слово "тоталітаризм" жодного разу не фігурує в документі, навіть там, де воно просто-таки проситься до вжитку.

Як-от: "27 січня 2011 року, в Нью-Йорку в Міжнародний День пам'яті жертв Голокосту, МПР "Світ без нацизму" спільно з Американським Форумом російськомовного єврейства та Постійним представництвом Росії при ООН провели у штаб-квартирі Організації об'єднаних націй Круглий стіл "Світ без нацизму – глобальне завдання людства на сучасному етапі і 65-річчя Нюрнберзького процесу".

Насправді глобальним завданням людства є світ без тоталітаризму. Тим більше, що комуністи вбили значно більше людей, ніж нацисти. Що, ХАМАС і "Хизболла" – не небезпека? А суданський, північнокорейський, іранський і венесуельський режими – не небезпека?

Наскільки відомо, наразі реальна ядерна загроза світу йде тільки від Північної Кореї, влада якої здатна на будь-які безумні дії як проти власного, так і проти інших народів.

За реальних сучасних обставин вести мову лише про нацизм, який, у його класичних варіантах давно вже знищений і скомпрометований, – значить свідомо чи здуру підігравати іншим, більш живучим й успішним різновидам тоталітарної ідеології та практики.

Замовчування ж того факту, що у першій половині ХХ століття існувало два різновиди червонопрапорного тоталітаризму – нацизм і більшовизм, що на світовій арені діяли дві потужні "злочинні держави – Німеччина і Совєтський Союз", як стверджував Карл Ясперс, призводить до відверто брутальних наслідків щодо оцінки фактів геноциду тих чи інших народів під час Другої світової війни.

Ясна річ, жодна притомна людина не стане заперечувати факт Голокосту як геноциду європейського єврейства. Але чому поза увагою тоді залишається нищення нацистами ромів (циган) як "нижчої раси"?

А як же сталінські депортації? Як бути з геноцидом кримських татар?

Голокост – це нищення приблизно половини європейського єврейства, це страхітливий злочин, якому немає прощення. А нищення приблизно половини кримських татар більшовиками під час тієї ж війни?

Невже ж кримські татари – це унтерменші? Чи російські більшовики поза зоною критики? Навіть тоді, коли вони знищували – під час тієї ж війни, з 1939 по 1945 роки – мільйони українців?

Це не геноцид? А от автор самого терміну "геноцид" та один із головних ідеологів Нюрнберзького процесу, як суду над тоталітарною ідеологією та практикою, на жаль, реально цей процес виявився далеко не таким ґрунтовним, як його задумували поважні інтелектуали) Рафаель Лемкін вважав злочини російського більшовизму проти України, в тому числі, і скоєні під час війни, "класичним зразком геноциду".

Але як можуть ті, для кого сонце сходить у Москві, де Медвєдєв і Кирил, наважитися навіть згадати подібні оцінки?

Кремлівсько-чекістські вуха стирчать і з іншої сентенції листа-запрошення: "Виходячи з того, що Рада Європи також серйозно стурбована ростом націоналістичних настроїв, міжетнічною напругою і спробами перегляду підсумків Другої світової війни..." – і таке інше.

Але ж підсумки війни вже переглянуті, і, між іншим, незворотно – внаслідок краху Ялтинсько-Потсдамської системи, розпаду СССР та об’єднання Німеччини.

Так, одним із цих підсумків було падіння нацизму і фашизму – але ж іншим стало ствердження комунізму у Східній та Центральній Європі, символом чого стало перетворення нацистського концтабору Бухенвальд на комуністичний.

І чи не головне, з погляду суті проблеми. У тексті націоналізм і нацизм якщо не прямо ототожнюються, то виступають як явища одного ряду. І жодного разу не розшифроване поняття "нацизм". А це – націонал-СОЦІАЛІЗМ, це різновид тоталітарного соціалізму (як і більшовизм, маоїзм, кастризм тощо).

Досить чесно назвати нацизм його повним іменем, як із гуркотом руйнується вся брехлива і політично небезпечна конструкція організаторів усього цього неосталіністського "антинацистського" дійства.

Не забуваймо: товариш Сталін з 22 червня 1941 року був головним антифашистом, а от у жовтні 1939 року його alter ego товариш Молотов проголосив на весь світ від імені совєтського уряду війну за знищення гітлеризму війною злочинною...).

Тоді доведеться визнати, що Червона армія була знаряддям тоталітарного режиму і діяла відповідно до своєї сутності; що російські більшовики вбили у 100 разів більше червоноармійців, ніж українські націоналісти…

Що без СССР Друга світова війна або б не почалася взагалі, або Гітлер протримався б рік-два, а потім Німеччина змушена була би капітулювати, удушена блокадою західних альянсів.

Що ідейних нащадків нацистів слід шукати не в правому, а в лівому, в радикально-соціалістичному таборі.

Хто там підтримує ХАМАС, що ставить на меті успішне завершення справи Гітлера і знищення Ізраїлю? Різноманітні "антифашисти" з Європи та Америки... – і так далі.

А оскільки всі ці речі не артикулюються авторами листа-запрошення, то їхні розмови щодо "вивчення Голокосту" є порожніми і небезпечними балачками.

Чому порожніми – гадаю, зрозуміло. А небезпечними тому, що реально всі ці заходи новітніх "антинацистів" можуть перетворитися на одне із джерел посилення ксенофобії та антисемітизму в українському суспільстві, і не лише в ньому.

Адже фактичне ототожнення націоналізму і нацизму, чи, принаймні, їхнє позиціонування в одному смисловому ряді, надає зайвий інструмент тим, для кого все українське – це нацистське, кожен свідомий чи, як говорили сто років тому, щирий українець – це нацист, а вся українська нація – це звірі-виродки і головні помагачі.

Іншими словами, під машкарою антинацизму, вкотре вже у повоєнній історії, буде виступати російський імперський неосталінізм, а вістря гонінь спрямовуватиметься проти всього українського, білоруського, литовського, естонського, грузинського...

А наклеїти на будь-який прояв національної свідомості ярлик "неонацизму" публіка певного ґатунку вміє добре завдяки вишколу в КПСС/КҐБ.

Ясна річ, що цього всього в жодному разі не можна допустити. Ким і чим би не прикривалися ті, хто гендлює антинацизмом і самим іменем правозахисту.

P.S. Ледь не забув: головою оргкомітету "України без нацизму" є колишній секретар ЦК КПУ з ідеології Леонід Макарович Кравчук.

Сергій Грабовський, для УП