Хто лобіює українську земельну реформу?

Конституція України визначає землю як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави. І, на превеликий подив, саме земля поки що залишалася тим останнім "ласим шматком", яким вітчизняні олігархи не могли повноцінно розпоряджатися.

Водночас, українські можновладці вирішили усіма силами виправити таку "несправедливість"...

Принагідно треба нагадати, що Перехідними положеннями Земельного кодексу України передбачено, що не допускається купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності держави, громадян та юридичних осіб, до прийняття законів про державний земельний кадастр та про ринок земель.

І ось за підсумками кількох останніх тижнів з упевненістю можна зробити важливий висновок: уже з початку 2012 року в аграрному секторі почне діяти вільний ринок земель сільськогосподарського призначення.

Так, зокрема, 7 липня народні обранці ухвалили закон "Про Державний земельний кадастр", а кілька днів тому назад у парламенті зареєстровано урядовий законопроект про ринок земель № 9001-1.

Безсумнівно, скасування мораторію на продаж земель с/г призначення, існування якого сприяє поширенню незаконних оборудок із землею, а також функціонування прозорого та конкурентного ринку земель – стимулюватиме розвиток національної економіки, поліпшить інвестиційний клімат країни. До речі, з табору провладної більшості неодноразово лунали схвальні відгуки на адресу таких ініціатив – мовляв, вони дозволять покращити добробут населення України.

Водночас, аналіз вищевказаних законів дає підстав засумніватися в достовірності таких заяв.

По-перше, на даний час не проведена загальнодержавна інвентаризація земель, а тому достеменно невідомо про межі окремо взятої земельної ділянки та особу її власника. У такій ситуації існує ризик подальшого зростання тіньових схем перерозподілу земель.

Крім того, положення закону про Державний земельний кадастр щодо обов'язкового оприлюднення відомостей кадастру набирають чинності лише з 1 січня 2013 року.

Відтак, в умовах інформаційного вакууму, можна буде лише здогадуватися про кількість земельних афер українських латифундистів.

По-друге, законопроектом про ринок земель, текст якого, до речі, не змінився за три тижні громадського обговорення, закладено підґрунтя для незаконної концентрації в одних руках надзначних земельних масивів.

Передбачено, що гранична площа земельних ділянок для ведення товарного с/г виробництва в приватній власності однієї особи не може перевищувати 2100 гектарів. У той же час, стаття 24 законопроекту не містить вичерпного переліку способів консолідації земель. Тому за рахунок підставних осіб або фіктивних фермерських господарств вищевказане обмеження носить виключно умовний характер.

По-третє, покупцем земельних ділянок виступатиме також держава в особі Держкомзему. І при цьому матиме переважне право на придбання ділянок, розташованих за межами населених пунктів. За таких умов виникає слушне запитання:

Чи забажає держава придбати Вашу ділянку за ринковими цінами? Чи, може, краще їй "створити" такі умови, щоб Ви погодилися на копійки?

По-четверте, Держкомзем як організатор торгів із продажу земель с/г призначення матиме змогу самостійно обирати осіб, які проводитимуть землевпорядні та оціночні роботи. При цьому, винагорода таких виконавців може становити майже 60 тисяч гривень і, що найголовніше, оплачуватиметься за державні кошти в порядку здійснення державних закупівель.

Безсумнівно, за таких умов будуть створені десятки "кишенькових" організацій, які надаватимуть сумнівні послуги, проте, регулярно отримуватимуть із бюджету тисячі гривень.

Разом із тим, запланувавши відкриття ринку земель, держава взагалі не створює економічних умов для того, щоб звичайні громадяни та фермерські господарства могли б придбати земельні ділянки для власних потреб.

Зокрема, з 1 липня цього року набрали чинності ставки експортного мита на пшеницю, ячмінь та кукурудзу – у середньому 20 євро за 1 тонну, що призведе до подальшого зниження доходів аграріїв. У результаті, з одного боку вільний ринок земель, а з іншого – відсутність достатніх коштів для придбання земельної ділянки.

До речі, законопроектом № 9001-1 одночасно передбачені зміни до Земельного кодексу, які дозволять заставу права користування земельною ділянкою для с/г потреб. Передбачається, що такі ініціативи сприятимуть надходженню додаткових інвестицій в аграрний сектор. Водночас, більшість банківських установ наразі не готові надавати селянам кошти під заставу права користування їхніми ділянками. Тому економічний ефект від таких нововведень буде досить сумнівним.

Але одне можна сказати точно: представники влади в чомусь були праві. У подібному вигляді земельна реформа дійсно покращить добробут населення – купки олігархів та високопосадовців.

Натомість, прості громадяни знов будуть ошукані.

Павло Петренко, член Бюро партії "Фронт Змін", керівник юридичного департаменту партії, спеціально для УП