Як влада примушує підприємців ставати мушкетерами

Ваш покірний слуга, ніколи до цього не писав, і пішов на цю "крайню міру" чи то з відчаю, який охопив суспільство, чи то з відчуття безмежного бажання змін і відповідальності за майбутнє країни, чи просто через бажання похизуватись маленькою перемогою сміливих людей, до якої він, у принципі, має опосередковане відношення.

"Один за всіх і всі за одного!" Цей девіз французьких мушкетерів 19 сторіччя не підвладний перебігу часу, він актуальний завжди. В умовах українського сьогодення він стає гаслом різних верств населення, які, розуміючи свою нікчемність, намагаються об'єднатись, щоб хоч трішки бути помітнішим для державної машини.

Підприємці різного ґатунку, які завжди вирізнялися своєю індивідуальністю й неповторними підходами до виживання, на сьогодні стали безпомічними перед різного роду реформами. І зрозуміли, що спосіб виживання в них лише один – об'єднання.

Хочу поділитись подією, що її згенерували група людей-романтиків, які заряджені духом минулорічних Податкових майданів по всій Україні, і не полишають мрії змінити своє майбутнє й майбутнє своїх колег на краще в країні хаосу й олігархизму.

І хоча різного роду активним діями підприємців зараз не здивуєш пересічного читача, я маю сміливість звернути вашу увагу саме на подію, яка відбулась 19 липня 2011 року в Дніпропетровську: в індустріальному серці України пройшов 1-й установчий з'їзд підприємців Дніпропетровщини.

Він зібрав під дахом "Дома Союзов" 386 делегатів, які своєю активністю наповнювали приміщення аурою бажання боротьби. Представники більше як 20-ти громадських організацій та об'єднань, підприємці й успішні бізнесмени середньої ланки прийшли із серйозними намірами: відстояти своє майбутнє в будь-який спосіб.

Це було видно й по очах, і по виступах, і по діях. Виступи були наповнені не стільки болем і турботами, скільки реальними закликами до активних дій.

Як на мене, вельми цікавий результат роботи місцевих можновладців по реалізації програми президента "Україна для людей"...

З "відчуттям турботи" із боку владних інститутів щодо проблем підприємництва в Дніпропетровську – якось не вийшло. Проігнорували зібрання активної частини населення і мер, і губернатор, та ще й преса якось дивно не хотіла висвітлювати захід. Хоча, можливо, це просто наслідки її "незалежності".

Чи то з відчуття тривоги, чи то з інших міркувань – керманичі регіону проігнорували захід підприємців.

Події після з'їзду були також цілком передбачувані, у контексті вже згадуваної програми Януковича.

Під час передачі прийнятого до влади звернення, у мерії та облдержадміністрації чиновники уникали як зустрічі із представниками бізнесу, так і відмовлялись в реєстрації наданого звернення.

Повернусь знову до з'їзду.

Головною лінією на ньому звучало єдине: об'єднання, об'єднання й ще раз об'єднання в єдину потужну силу без політики для боротьби за свої права.

Беручи участь у заході, у мене з'явилось відчуття піднесення та впевненості, яке востаннє виникало за часів Податкових майданів минулого року. Відчуття причетності до чогось великого, яке зароджується. Чи то дух дніпровських козаків у генах присутніх підприємців, чи то патова ситуація у веденні малого та середнього бізнесу – але щось вселяло якусь упевненість, силу й надію.

Не буду перераховувати проблеми ведення бізнесу в Дніпропетрвоську, серед них і специфічні, і притаманні більшості регіонів України. Окреслити це можна так:

Держава чомусь не бачить ключової ролі малого та середнього бізнесу в Україні.

Чесно кажучи, складається враження, що вона взагалі його не бачить.

На додаток до кризових економічних явищ, підприємці отримують сьогодні ніж у спину від представників влади як від прийняття різного роду недолугих реформ, так і від неприхованого рекету можновладців. Під удар потрапляють ті, хто справді дбає про країну та її добробут. Ті, хто наповнює скарбницю України, створює робочі місця й годує чисельний державний апарат.

Саме ці "бджоли" сьогодні потерпають від свавілля чиновників. Можливо, чиновники все ще вважають підприємців баригами й спекулянтами? Можливо, це наше національне жабеня давить при спогляданні досягнень успішних і активних людей?

Гірше, якщо це глобальна програма знищення самодостатніх і вільних людей для створення покірного суспільства.

І це страшно. Адже саме підприємці є основою середнього класу, який усе ніяк не викристалізується в нашій державі.

Підсумовуючи побачене й почуте, зауважу: підприємці малого та середнього бізнесу почали розуміти необхідність свого постійного втручання в суспільно-економічні процеси в державі, вони чітко поінформовані про тактики політичних сил щодо використання "натовпу" у своїх меркантильних цілях, вони дозріли до створення єдиної потужної рушійної сили.

І процес створення єдиної сили розпочато.

Більше 2-х десятків громадських об'єднань, раніше незворушно самостійних, прийняли рішення об'єднатись. І це лише початок.

Немає іншого шляху!

Уже скоро ми побачимо всіх активістів підприємницького руху в спільному підприємницькому проекті. А ті, хто не підтримає загально об'єднання, лишаться одинаком осторонь. Бо так диктують реалії.

Підприємницький рух, аналізуючи такі заходи, як у Дніпропетровську, вщухати не має намірів. Навпаки, "ведмежі" дії влади запалили нестримне бажання до активних дій справді активної частини населення.

P.S. Вважаю за обов'язок закликати всіх своїх колег, керманичів громадських організацій, рухів та об'єднань розпочати процес створення єдиної організованої структури, яка зможе захистити нас, підприємців, від свавілля та "беспределу" у цій державі!

Ми зобов'язані прикласти всіх зусиль для створення постійно діючої структури захисту прав підприємців. Захисту середнього класу України!

Сергій Доротич, голова ВГО "Союз захисту підприємництва", спеціально для УП