Рік надії

8 червня Україна та Польща відзначають річницю до офіційного старту Євро-2012.

Із цього приводу в приймаючих містах заплановано ряд заходів із насиченою святковою програмою, починаючи від традиційних спортивних естафет центральними вулицями, закінчуючи запуском годинника зворотного відліку часу до ЧЄ-2012. Крім того, цього дня приймаючі міста відвідають відповідальні за підготовку до Чемпіонату українські чиновники, представники УЄФА, вітчизняні та закордонні журналісти.

Епопея під назвою "Євро-2012", яка розпочалась майже чотири роки тому, незабаром добіжить свого кінця. Проте, уже зараз варто замислитись, який урожай збиратиме Україна та її населення після фінального свистка арбітра в липні 2012 року.

На сьогоднішній день зрозуміло, що "стаханівських" інфраструктурного, туристичного, іміджевого проривів у ході підготовки – так і не відбулося.

Чиновники всіх рівнів не розглядали підготовку до турніру в контексті довгострокової перспективи для України, напряму пов'язуючи футбольну подію зі строками власної каденції на займаній посаді. Та не забували закладати свій інтерес при реалізації проектів.

Час ішов, влада в країні змінювалась – а бюджети основних інфраструктурних об'єктів продовжували зростати. Тоді як у цивілізованих країнах кошторис будівництва узгоджується ще до закладення першої цеглини – у нас цифри з'являються "по ходу п'єси".

Представникам ЗМІ та громадськості доводиться лише констатувати звіти сайту державних закупівель та чергові постанови кабміну щодо збільшення обсягів видатків.

Хрестоматійним прикладом колективної безвідповідальності слугує будівництво львівського стадіону.

У 2008-му кошторис об'єкту складав півтора мільярди гривень. Тоді влада планувала звести стадіон коштом залучених інвесторів. "Рожеві окуляри" почали зникати вже за рік, коли вартість арени оцінили в 670 мільйонів гривень видатків міського бюджету Львова.

У червні минулого року будівництво об'єкту вже склало 875 мільйонів гривень із держбюджету. За чотири місяці цифра зросла в 2 рази – до 1.649 мільйонів. У квітні 2011-го кабмін своїм розпорядженням поставив крапку в історії з кошторисом, оцінивши кінцеву вартість стадіону в 2,2 мільярди гривень.

При цьому, СБУ час від часу порушує кримінальні справи проти колишніх посадовців за фактом зловживань навколо зведення арени. Завдані збитки вимірюються мільйонами.

Схожа ситуація прослідковується з побратимом львівського стадіону – НСК "Олімпійський".

Півтора мільярди гривень, що їх було заплановано на будівництво в 2007-му – збільшились до 2,114 мільярдів у 2008 році. У середині 2010 року кошторис сягнув 3,6 мільярдів. І лише наприкінці травня цього року – через 2,5 роки після початку робіт! – кабмін визначився із проектно-кошторисною документацією, яка вимагає 4,6 мільярдів гривень на зведення арени.

Прагнення "нагорі" наздогнати терміни будівництва змінюються нерозумінням ситуації чиновниками на місцях.

Так, у ході представлення другого спонсора УЄФА ВАТ "Укртелеком", віце-прем'єр – міністр інфраструктури Борис Колесніков розкритикував бездіяльність Львівської міськради. Мерія до сих пір не уклала угоду щодо закупівлі автобусів місцевого ЛАЗу для комфортнішого пересування львів'ян і гостей міста під час чемпіонату. При цьому, борг міста перед компанією на сьогодні складає 25 мільйонів гривень.

У свою чергу, у нещодавньому інтерв'ю директор турніру в Україні Маркіян Лубківський уже не стримував емоцій з приводу неналежної координації у підготовці до ЧЄ.

Зробивши декілька реверансів у бік чиновників зі столичних пагорбів, пан Лубківський не шкодував критики на адресу представників влади в регіонах. Він наголосив на нерозумінні масштабів проекту деякими посадовцями та попередив, що у випадку з УЄФА "потьомкінські селища" не пройдуть. За його словами, Львів повинен впоратись з будівництвом та реконструкцією доріг.

У свою чергу, Донецьк має проблеми з розселенням цільових груп УЄФА. Із необхідних 5500 номерів у готелях для представників футбольної асоціації наразі в наявності є близько 1600.

Коментуючи зведення львівської арени, директор турніру висловив сумніви щодо її окупності після завершення матчів європейської футбольної першості. Окрім будівництва, "потрібна концепція розвитку (стадіону – редакція), як це відбувається у всьому світі" – зазначив Лубківський.

*     *     *

Можемо констатувати, що в останній рік підготовки до турніру глобальні питання вартості основних об'єктів відійдуть на другий план. Основну увагу тепер привертатимуть деталі в організації Чемпіонату: кадрове забезпечення, сервіс, медицина, координація роботи між приймаючими містами, володіння персоналом іноземною мовою тощо.

Саме 2011-2012 роки стануть заліковими та визначать доцільність витрат зусиль і коштів за весь попередній термін підготовки.

Миколай Воробйов, спеціально для УП