Театр абсурду судді Кірєєва
"Тиша в залі. Це вам не театр…"
Суддя Родіон Кірєєв
Заклики до тиші, які в інтерпретації Родіона Кірєєва чомусь більше асоціювалися із "воланням утопленика", аніж із цілком вмотивованим прагненням слуги закону забезпечити порядок в залі суду, стали характерною рисою перших двох днів судового розгляду справи Юлії Тимошенко.
Лише за три дні раніше невідомий Родіон Володимирович Кірєєв здобув не тільки пізнаваність, але й став уособленням усієї судової системи країни.
Навряд чи правник, який указом Віктора Ющенка був призначений суддею Березанського міського суду Київської області лише в 2009, міг уявити собі, що на нього чекає в 2011.
Навряд чи Родіон Кірєєв представляв собі, який "подарунок" готує йому доля, коли 20 квітня 2011 читав указ президента "Про переведення суддів", де й обумовлювалося його переведення на посаду судді Печерського районного суду міста Києва.
Невідомо наскільки взагалі можна співвідносити переведення Кірєєва із справою Тимошенко... Й навряд чи усвідомлював тоді Кірєєв усю велич і трагізм тієї місії, яку йому доведеться виконати…
Однак факт залишається фактом: вершити долю Юлії Тимошенко у справі газових контрактів 2009 року буде саме він.
Й коли Родіон Кірєєв заявляє, що це не театр, він намагається переконати у цьому найперше самого себе. Принаймні, скидається на це. Більше того, в цьому політичному театрі саме йому режисер відвів одну із ключових ролей.
На інші ролі кастинг проводити не було необхідності. Вони розподілилися автоматично. Обвинувачення, захист, підсудна, суддя, критики, суфлери, глядачі, які змушені спостерігати за усім цим дійством…
У театрі абсурду кожен обійняв свою роль. Щоправда, із декораціями, як і з сюжетною лінією виникли проблеми…
Незважаючи на усі намагання обвинувачення постати в ролі поборника корупції, перевищення службових повноважень, борця за справедливість і так далі, захист зробив усе можливе, щоб суд сприймався крізь призму "політичної інквізиції".
Масла у вогонь підлила й Інна Богословська. Завдяки її влучним висловлюванням, перехрещуванню "покидьків", які облили її, народного депутата, водою, судовий перформанс набуває ще й характеру "полювання на відьом".
Обвинувачувана, своєю чергою, не робить жодної спроби вести захист в правовому полі. Стратегія захисту колишнього прем’єр-міністра – політичне переслідування лідера опозиції.
Юлія Тимошенко невпинно повторює, що порушення кримінальної справи супроти неї – це ні що інше, як "персональна відповідальність, і персональна розправа Віктора Януковича зі своїм головним політичним конкурентом", намагання не допустити одного із лідерів опозиції до участі в найближчих парламентських виборах.
Відповідно, "який би вирок не був, це буде вирок не проти мене, а проти нього", адже "чим більше вони намагатимуться ізолювати мене від суспільства, тим голосніше лунатиме мій голос".
Дісталося від Тимошенко і судді, і всій системі правосуддя. Вона вважає Кірєєва слабкою людиною, а судову систему – безчесною. "Коли у нас в країні буде суд, я звертатимуся стоячи. Коли у суду буде честь, я говоритиму суду "ваша честь", – заявила екс-прем’єр.
До слова, у статті "Судья Родион Киреев, как зеркало украинской судебной системы" http://www.advocatura.org.ua/sudya-rodion-kireev-kak-zerkalo-ukrainskoj-sudebnoj-sistemy/.html адвокат Ян Ходаковський, характеризуючи суддю Кірєєва, зазначає: "Налицо отсутствие опыта судьи при ведении такого сложного процесса, полное отсутствие организаторских способностей в отношении ведения заседания, неумение руководить процессом, излишняя шаблонность и закомплексованность.
В какой-то момент у меня даже возникли некоторые сомнения в психической адекватности судьи – меня насторожил его постоянно направленный куда-то вниз взгляд, вялая маловнятная речь, непроизвольные подергивания правой брови.
Судья Киреев практически не слушает ни защитника, ни подсудимую, постоянно что-то пишет ручкой. Что можно писать в судебном процессе? Непонятно. Налицо предвзятость судьи в целом".
Втім, незважаючи на систематичні вигуки із залу, неповагу до суду й протест з боку захисту, Кірєєву залишається одне – йти до кінця. Хоча… Якщо фінал вже відомий, невже не знайшлося іншого – більш досвідченого і компетентного судді?
Цілком очевидно, що посилання на автоматичну систему документообігу кримінальних справ не може бути достатнім поясненням призначення суддею у справі Тимошенко Родіона Кірєєва. Та й взагалі, яким чином така людина змогла одягти суддівську мантію?
Помилок, яких допустився Кірєєв у перші два дні розгляду справи, цілком вистачить на всю кар’єру. Втім, чи можна взагалі говорити в даному випадку про подальшу кар’єру?
Й це далеко не єдине запитання, яке виникає в ході судових слухань.
Дозволивши пряму трансляцію судового засідання, режисер немов сам злякався тієї п’єси, яку зібрався винести на всезагальний розгляд.
Замість того, щоб забезпечити максимально комфортні, сприятливі й доступні умови під час розгляду кримінальної справи, судова зала перетворилася на, як її охарактеризував представник Комітету з прав людини Данії Йоганнес Вамберг Андерсен, "політичну сауну".
Невже ніхто не передбачив, що суд над Юлією Тимошенко викличе надзвичайний суспільний резонанс?
Адвокат екс-прем’єра Сергій Власенко пояснює це так: "Суду треба, щоб всі сиділи в маленькій кімнаті, щоб всі були … повністю мокрі, щоб всі швидше звідси пішли, щоб залишились тільки Тимошенко й прокурор, а ще краще тільки прокурор і суддя. Йому достатньо пустих папок і він винесе вирок".
Суд над Тимошенко триває. І, судячи з того, з якою швидкістю розглядається справа, вирок пролунає не скоро.
На глядачів чекає ще не одна партія. Інформаційна війна, яку розпочали обидві сторони, забезпечить усім справді жарке літо. Американський сенатор Хірам Джонсон ще у 1918 році зауважив: "Перша жертва війни – правда".
Й найбільша трагедія тієї комедії, яку одні іменують фарсом, інші – правосуддям, полягає в тому, що правди у справі Тимошенко об’єктивно не існує.
Істина під тиском взаємних звинувачень, фальші, якими переповнений цей театр абсурду, просто загубилася. Натомість лишається гіркий осад від вистави.
Ігор Дебенко, політолог, Івано-Франківськ, для УП
