Не гавкайте!

В останній день травня українські сайти новин облетіло глузливе повідомлення: міська рада Херсона зобов'язала господарів собак, яких утримують у квартирах багатоповерхових будинків, попереджати гавкіт своїх вихованців у нічний час. Відповідна норма міститься в нових Правилах впорядкування Херсона, ухвалених міською радою на сесії.

Згідно з документом, власники собак повинні "забезпечувати тишу – попереджати гавкіт собак у період з 22.00 до 8.00 ранку". Ця вимога також стосується власників інших домашніх тварин – кішок, кіз, свиней, нутрій, великої рогатої худоби та інших.

За недотримання цих правил передбачається адміністративна відповідальність.

З одного боку, шкода домашніх улюбленців. З іншого боку, наводить на глибокі роздуми. Особливо символічно це рішення виглядало в переддень Дня журналістів...

Складається враження, що влада вирішила випробувати новацію на піддослідних собачках Херсону, щоб потім транслювати його й на "сторожових псів демократії".

Бо що ж це за сваволя – мало того, що журналісти задають незручні питання, інколи пишуть сміливі статті та репортажі, так ще й надумали порушувати громадський спокій! І не просто якихось собі подібних "маленьких українців", але й самого президента, у його власній потом і кров'ю заробленій резиденції.

Звісно, на цей випадок у влади завжди знайдеться вірний хранитель спокою "його величності" – голова якоїсь сільради, що вчасно заб'є на сполох і покличе на допомогу незалежних служителів Феміди, які швидко зупинять безлад. Але...

Щоразу забороняти такі акції окремими рішеннями судів якось невигідно – треба ж вирішувати це глобальніше. Раз і назавжди.

Просто взяти й заборонити. Гавкати.

Адже кусати вже давно заборонено – а вони все не вгамуються. Їм уже й зуби повибивали, але чомусь забули про язики. А гавкіт таки діє на нервову систему.

Тож треба якось метикувати.

Спершу заборона буде діяти в конкретні години, далі – дні, ну, а згодом, дивись й забудуть, як же вони гавкали раніше... Посадять у будки, на короткий ланцюг, шию здавлять нашийниками. І буде вже зовсім не до гавкання...

Звичайно, про свої плани ніхто в голос не скаже. Щоб спіймати дикого пса, його краще якось задобрити. Подарувати торт, квіти, привітати зі святом... Приспати пильність.

А потім провести роз'яснювальну роботу з "керівниками провідних ЗМІ".

Нічого так перспектива.

Хочеться нагавкатись досхочу, доки ще можна. Доки ще пам'ятаєш – як. Але караван усе одне йтиме. Гавкіт його вже не зупинить. Хіба що знову почати кусати.

Боляче. За живе. Усім разом.

А заодно не завадить подумати, чи не краще жити без таких господарів. Чи не краще жити взагалі без господарів.

Чи не краще самому бути господарем?

Ми можемо збудувати суспільство відкритості та відповідальності. Ми можемо зробити нашу владу відкритою та відповідальною. Варто лише захотіти. І для цього не обов'язково гавкати.

Але без зубів не обійтись.

Дмитро Сінченко, Рух Державотворців, спеціально для УП