Ефект плацебо

Щоб здійснення реформ ішло успішно, необхідно з розумом вкласти чималу кількість ресурсів для отримання певного ефекту в майбутньому. Це стосується не лише фінансування, а й організаційно-адміністративної складової, співпраці між усіма учасниками процесу реформування. Найголовніше – чітка, продумана стратегія та тактика дій.

Інакше – будь-яка реформа приречена.

Говорячи про необхідність реформ, уряд за більш ніж рік роботи, досі не досяг помітних успіхів у жодній зі сфер реалізації реформ. Усе, на що спромоглася влада – це лише декларування активних дій, а також кадрові перестановки. Не створено навіть достатніх передумов для проведення реформ.

17 травня стало відомо, що міністр охорони здоров'я Ілля Ємець подав у відставку. Президент прийняв її, а вже 24 травня призначив очільником МОЗ Олександра Аніщенка. Причиною відставки Ємця стала, за словами гаранта, неспроможність ефективно організувати відомство для проведення реформ у галузі охорони здоров'я. Проте, із великою вірогідністю можемо прогнозувати: призначення нового керівника міністерства автоматично не вирішить питання зрушення з місця необхідних реформ.

Справжні ліки ще не винайшли, натомість галузь охорони здоров'я намагатимуться "вилікувати", застосувавши ефект плацебо – коли пацієнт думає, що вживає справжні пігулки, натомість отримує крейду. Кажуть, що таким чином психологічно спрацьовує самопереконання, і людина спроможна вилікуватися лише силами власного імунітету.

Але чи спрацює ефект плацебо, коли пацієнт уже при смерті?

Політичний підтекст

Високопосадовець, визнаний професіонал, кардіолог Ілля Ємець, який не пропрацював і п'яти місяців, очевидно, не справившись із покладеним на нього завдання форсованого реформування медичної галузі, іде у відставку.

Президент із розумінням сприймає цей факт, та, особливо довго не підбираючи кадрів, назначає міністром першого заступника Ємця – Аніщенка. До речі, уродженця Краматорська. За словами Віктора Федоровича, цього разу – компетентного управлінця. Чи дійсно це так, матимемо змогу переконатися найближчим часом.

Натомість експерти та політичні оглядачі говорять про інший сценарій подій, який, зрештою, і призвів до кадрових ротацій у МОЗ. В експертних колах говорять про латентний конфлікт між екс-міністром Ємцем та головою комітету ВР з питань охорони здоров'я Тетяною Бахтєєвою, яка, до речі, нібито в грудні минулого року й рекомендувала його на міністерську посаду. Предметом конфлікту, на думку політологів, міг стати непідписання необхідних документів для тендерних закупівель екс-міністром.

За словами експерта Олексія Кошеля, Ілля Ємець просто виявися "незручною" фігурою в уряді Азарова саме через свою принциповість: "Він здавався людиною, яка може бути, скажімо так, вигідною всім групам впливу в оточенні Януковича. Але сталося так, що він захотів погратися в самостійність, за що, власне кажучи, і був знятий. Реформи до цього не мають жодного відношення", – вважає Кошель.

Натомість Аніщенко, на думку експерта, прогнозована людина для влади. До того ж, сподіватися проведення необхідних реформ від новопризначеного міністра – марна справа. "По-перше, він пенсійного віку й де-факто його головна задача – "день простояти та ніч протриматися". По-друге, реформатори – це люди, які як мінімум говорять про свої реформи. Якщо ж ми подивимося на всі виступи Аніщенка, то це абсолютно бюрократичні заяви, які стосуються виключно поточного процесу, і в жодному разі не передбачають будь-яких змін.

Тому можна цілком реально спрогнозувати, що ніяких реальних змін у міністерстві охорони здоров'я не буде", – висловив свої припущення пан Кошель.

Бахтєєва, як виявилось, теж не була задоволена роботою попереднього міністра. За її словами, Ємцю були поставлені декілька строків виконання законопроектів, чого він не зробив. "Мало того, Ілля Ємець неодноразово заявляв, що, можливо, ці медичні реформи взагалі не потрібні в такому вигляді, а треба робити по-іншому, наводячи приклади інших країн. Та й на засіданнях нашого комітету практично не з'являвся. Замість нього приходив Олександр Аніщенко, якого в грудні 2010 року призначили першим заступником у допомогу Ємцю", – пояснила Бахтєєва.

Сам новопризначений очільник МОЗ досить оптимістично дивиться вперед – на майбутнє реформування системи охорони здоров'я.

Уже після призначення він заявив, що першочерговим завданням бачить впровадження заборони на надходження до України контрафактних медичних препаратів; розробку державної програми імпортозаміщення й розвитку власного виробництва медикаментів, а також має намір замінити практику закупівлі медикаментів розробкою держзамовлення на виробництво лікарських препаратів.

Мусимо констатувати сумний факт: хоч би там що, а Олександр Аніщенко – уже 15-й міністр охорони здоров'я за неповні 20 років незалежності України.

Коли ж почнуться реформи?

Мабуть, це найважливіше питання, яке задають собі громадяни України, спостерігаючи за роботою уряду та окремих міністерств.

Питання, які ставлять експерти – чи спроможний нинішній склад уряду фахово підійти до самої суті процесів реформування. У більш широкому сенсі – чи є взагалі наразі управлінці, які спроможні та мають бажання проводити реформи?

Подібних питань безліч.

Однак, є два основних момента. По-перше, конкретний об'єкт реформ – тобто, що ми реформуємо? По-друге, це суб'єкт реформ – тобто, хто очолить процес змін, а також хто буде основними учасниками процесу?

Деталі "техніки виконання реформ" влада громадянам не повідомляє. А щодо часу – то він, безумовно, спливає.

Тим не менш, на сайті міністерства охорони здоров'я маємо досить зважений, "розумний" текст із заголовком "Реформа медичного обслуговування", з якого видно, що існує чітка проблематика, мета й завдання, необхідні кроки та "Етапи реформи".

Розроблена також і Програма структурної перебудови галузі в трьох пілотних регіонах. Ідеться про один з етапів запровадження реформи, коли всі експерименти спочатку апробують у трьох областях – Дніпропетровській, Донецькій і Вінницькій. Законопроект детально повідомляє про план проведення заходів із реформування.

Однак яка суть реформ і яким чином це донести до громадян – не відомо. Якихось чітких механізмів, що давали б змогу звичайним громадянам перевірити, на якому етапі зараз перебуває реформа медичного обслуговування – також немає. Об'єктивно оцінити це на практиці навряд чи вдасться.

Поки що можемо констатувати лише декларативний підхід у здійсненні реформ.

Очевидно, побачити ефект буде можливо, коли більшість каналів телебачення, у тому числі й так звані "провладні", показуватимуть не "канонічні репортажі" про засідання уряду, візити й заяви Януковича – а почнуть хоча б із простого висвітлення поетапного здійснення тих самих реформ.

Наприклад, пояснять громадянам, у чому переваги та недоліки інституту сімейних лікарів. Що вже вдалося зробити на цьому шляху, як до цього поставилися самі лікарі та пацієнти? У такому випадку, навіть якщо реформа дійсно матиме недоліки, у влади буде можливість коректувати свої дії, маючи підтримку чи хоча б розуміння громадян.

На жаль, поки що ми цього не спостерігаємо такої активності...

А суть нинішніх реформ більше схожа на спроби усіма доступними методами зекономити кошти на цілих галузях. Отже, громадяни країни знову потрапляють у пастку залежності від волі чиновників.

Час спливає, а реформи поки що блукають по колу бюрократичних обіцянок.

Олександр Радчук, політичний оглядач, спеціально для УП