А чи не погодитися з покоївкою?
Нам із вами таки невимовно пощастило! Уже вдруге за 13 років ми стаємо свідками події, яка в політичному житті планети викликає не менший резонанс, ніж, скажімо, позачергова поява комети Галлея серед астрономів.
Перше таке "чудо" населення планети Земля мало щастя спостерігати в 1998 році. Головними зірками того шоу були 42-ий президент США Білл Клінтон та стажерка Білого Дому Моніка Левінські.
Пройшло 13 років. І світ знову, затамувавши подих, спостерігає за варіацією на тему "Як зруйнувати собі політичну кар'єру, або Секс-скандал найвищого рангу".
Від попередньої постановки сьогоднішня версія відрізняється багато чим: місце дії, декорації, образи-символи – ну як тут не згадати про синю сукню Моніки. І, звісно, головні герої. Тепер це екс-глава Міжнародного валютного фонду Домінік Стросс-Кан та 32-річна покоївка готелю Sofitel у Нью-Йорку, ім'я якої не розголошується.
Цьому скандалу від 14 травня, а саме тоді в нью-йоркському аеропорту Кеннеді затримали високопоставленого чиновника, присвячено головні шпальти практично всіх світових видань, від економічних і суспільно-політичних до таблоїдів.
Аналітики, експерти, політики, економісти й просто всі бажаючі намагаються передбачити наслідки вкрай нерозважливої поведінки пана Стросс-Кана для МВФ, для виснажених кризою економік європейських країн, зокрема Греції, Ірландії, Португалії, Ісландії та Угорщини, та для світової економіки загалом.
До того ж, звинувачення й арешт колишнього глави МВФ вплинули й на розклад політичних сил у Франції.
Домініка Стросс-Кана вважали вірогідним кандидатом від партії соціалістів на президентський пост на наступних виборах. Опитування громадської думки у Франції вказували на те, що він сильно випереджає в популярності нинішнього президента Ніколя Саркозі. Проте, скоріш за все, сісти в президентське крісло Стросс-Кану не доведеться...
Хоча, нам від нинішніх проблем екс-глави МВФ, як то кажуть, ні холодно ні жарко. Але така ситуація якось підсвідомо наштовхує на думку про глобальну справедливість.
Скажете, звучить безглуздо? Можливо. А можливо, і не зовсім.
Відповідно до оприлюднених МВФ даних, станом на 6 січня 2011 року борг України перед цим фінансовим інститутом становив 14,12 мільярдів доларів. Цей показник робить Україну другим найбільшим позичальником МВФ після Румунії. Україна фактично забирає кожні 2 з 9 доларів, які позичають у фонду країни-боржники.
Водночас, станом на 1 квітня 2011 року, згідно з даними Державної служби статистики, чисельність населення в Україні становить 45,724 мільйона.
З наведених цифр методом нескладних математичних операцій з'ясовуємо, що кожен українець, незалежно від віку, стану здоров'я й рівня доходів – винен організації, яку ще зовсім недавно очолював пан Стросс-Кан, близько 309 доларів або приблизно 2.470 гривень.
У майбутньому борги України перед МВФ зростатимуть.
Уже зараз влада намагається переконати представників цієї фінустанови виділити третій транш за програмою stand by. Як відомо, до кінця 2012 року, відповідно до домовленостей у рамках цієї програми, МВФ обіцяє виділити Україні понад 15,2 мільярдів доларів. Перші два транші, на загальну суму приблизно 3,5 мільярдів доларів фонд виділив у 2010 році. Планується, що до кінця 2011 року МВФ може підкинути Україні ще близько 6 мільярдів доларів. Процентна ставка, за якою здійснюється таке кредитування, становить 3,5% плюс ставка LIBOR.
Водночас, слабо віриться в можливість раптового вітчизняного демографічного буму. Скоріше за все, населення України й далі скорочуватиметься.
А це означає, що моя майбутня дитина невідомо за що буде винна дядечкам із МВФ уже більшу суму, ніж я. Скільки будуть винні внуки – взагалі подумати страшно.
І це лише МВФ.
А ще є ЄБРР, Світовий Банк та інші фінансові інститути, яким Україна теж немало заборгувала. Загалом, станом на березень 2011 року зовнішній борг України становить 36 мільярдів доларів, а внутрішній – 20 мільярдів доларів.
Виходить, що нас просто здали в рабство.
Ми платимо податки, які йдуть на розрахунок із фондом, але борг перед МВФ чомусь не поспішає скорочуватися. А повертати його одного дня таки доведеться. Навряд чи Україна може зможе віддати кредити та відсотки по кредиту грішми.
То чим тоді?
Поступками у внутрішній політиці? Прийняттям "правильних" законів? Землею?
І не варто забувати, що Україна – далеко не єдиний позичальник МВФ. Таких країн, які дедалі глибше провалюються в боргову яму, багато. Іншими словами, МВФ успішно застосовує стару перевірену тактику: підсади державу на кредитну голку й керуй нею, як захочеш.
Стосовно України ця тактика вже починає діяти. МВФ висуває вимоги для отримання подальших траншів, які є неприйнятними для більшості населення країни. Це, зокрема, прийняття пенсійної реформи, яка передбачає підвищення пенсійного віку, та значне підняття цін на газ для населення.
Ще одна вимога МВФ – скасування вимоги про обов'язковий викуп Нацбанком протягом 5 днів держоблігацій, внесених державою в націоналізовані банки в рамках їх капіталізації.
От і виходить, що МВФ таки "має" кожного з нас окремо й державу в цілому.
А тепер повернемося до думки про глобальну справедливість.
Домініка Стросс-Кана звинувачують у спробі зґвалтування та в схилянні до сексуальних зносин. Французькі ЗМІ згадують, що це далеко не перший "некрасивий" вчинок цього поважного мосьє стосовно представниць прекрасної статі. Але це вперше, коли постраждала звернулася до правоохоронних органів і звинуватила чиновника такого високого рангу.
Фактично, одна нікому не відома покоївка зруйнували подальшу політичну кар'єру Домініка Стросс-Кана й підкинула керівництву МВФ немало клопоту.
І це тоді, коли цілі країни – наша, на жаль, не виняток – покірно дозволяють себе "доїти".
То може, приєднатися до заяв нью-йоркської покоївки?
Бо хіба не можна вважати злочином схиляння до економічного рабства?
