9 травня у Львові: перші висновки
9 травня 2011 року у Львові відбулися протестні громадські невдоволення проти використання червоного прапору – символу сталінського реваншизму. Оскільки Львів є одним з останніх форпостів нескореності бандитській владі Януковича, львівська міська та обласна ради прийняли рішення про заборону використання червоних "серпасто-молоткастих" прапорів, а суд заборонив прокремлівським організаціям "Родіні" та "Рускому єдінству" проводити будь-які мітинги.
Однак, незважаючи на це, 9 травня відбулася чітко спланована владою та Кремлем провокація: кандидат у депутати на місцевих виборах від Партії регіонів стріляв у свободівця (від УП: про стосунок до Партії регіонів Сопільника стверджує ВО "Свобода"), влада надала автобуси для безперешкодного проїзду й розгортання червоних прапорів активістам "Руского єдінства" і "Родіни", супроводжувала й охороняла їх, міліція била місцевих депутатів.
Як наслідок, розлючений натовп, який, у порівнянні з, наприклад, грецькими акціями протесту, ще дуже гуманно себе поводив.
Ці події, звичайно, стали темою тижня № 1.
Ще б пак! За 20 років незалежності, так "відсвяткувати" вдалося тільки за Януковича. Найбільш активними в коментуванні цих подій були дописувачі та блогери "Української Правди".
Першою була публікація Остапа Кривдика, який звинуватив владу, а "співорганізатором" назвав ВО "Свободу". Але сьогодні ми вже можемо бачити, що цей"співорганізатор" потерпає від масових арештів його членства.
"Цікаву" думку висловив львівський політолог Тарас Возняк, який використав ці події для дослідження історії та ідеології ВО "Свобода". Не будемо зараз починати довгі філологічні дискусії, адже мовні "пошуки" Тараса Возняка ще, безперечно, знайдуть свою фахову оцінку.
Достатньо лише сказати, що "liberty" – чуже слово в англійській мові, яке там масово з'явилося вже в якості ідеологічного штампу після буремного кінця 18-го сторіччя з його "liberté, égalité, fraternité". Натомість, слово "свобода" – це "freedom", і первинно в англійській мові до французького "liberté" жодного стосунку не мало. До речі, саме так ВО "Свобода" і називається англійською мовою – All-Ukrainian Union "Freedom".
Але, треба ж було шляхом відвертого перекручування якось приписати Свободу до лібертаріанства, чого якраз в англійській мові й стосується ця калька із французької – "liberty". Чи, може, просто шановний пан не надто добре ознайомлений з англійською мовою й невинно помилився?
Крім цього, Тарас Возняк уперто приписує свободівцям прихильність до нацизму. Знову ж таки, це попри те, що офіційна позиція партії засуджує всі прояви нацизму, і це єдина партія, яка послідовно виступає за зрівняння ідеології нацизму та комунізму.
Контр-відповідь була від голови київських свободівців Андрія Іллєнка. Пряма мова: "Червонопрапорна істерія, розгорнута олігархічним режимом та російською п'ятою колоною в Україні, мала на меті перевести соціальне незадоволення політикою режиму в площину історико-ментального протистояння, і в той же час, ритуально принизити та поставити на коліна всю Україну, уперше за всі 20 років незалежності, відверто реанімуючи сталінізм та російський чорносотенний шовінізм".
Із цим важко не погодитись. Адже влада, спекулюючи темами мови, Бандери та іншими "важкими" питаннями, відвертає увагу від своїх невдач та економічного колапсу в країні, що насувається все ближче.
Завершив свободівець закликом перевести вдалу оборону в наступ на все українофобське, до соціал-національної революції.
Були й інші публікації, які в унісон засуджували "Свободу", як "співорганізатора", чи пішака в чужих руках, або ж навпаки, які намагались проаналізувати звідки "ростуть ноги".
Баталії із з'ясування хто винен, а хто "врятував" ситуацію, продовжились у п'ятничних ток-шоу "Шустер Лайв" та "Велика Політика".
Зауважимо, що ніхто з колег "Свободи" по опозиції не засудив свободівців.Здебільшого звинувачували владу та МВС. В'ячеслав Кириленко взагалі практично повторив думку Андрія Іллєнка про провокації з боку Кремля та 5 колони. Найцікавіше те, що коли слово взяла Ганна Герман, то практично повторила політолога Остапа Кривдика, а регіоналка Олена Бондаренко й взагалі наче читала статтю Тараса Возняка, адже так само вперто звинувачувала свободівців у міфічному нацизмі.
Ось коло й замкнулося. Кремль поставив у стрій усю агентуру: явну, таємну, законсервовану й просто безкоштовних холуїв. Дякую колегам по опозиції, які не купились на явну провокацію влади й не підігравали Ганні Герман і Ко.
Висновок
Міністр МВС Могильов уже заявив, що хоче щоб міліції дозволили більшу жорстокість. Це однозначно означає повне перетворення України в "Поліцейську державу".
Окрім цього, усе йде до витягування з довгої шухляди законопроекту 2450 "Про мирні зібрання". Оскільки пік громадських акцій протесту припадає на осінь, такий розвиток подій є цілком логічним.
Закінчуючи тему 9 травня у Львові, варто зазначити:
Ніякі провокації не зможуть зламати волелюбний Львів, не зможуть принизити гідність українців, адже червоні прапори були, є й будуть символом голодоморів, війн та катувань українців.
І питання лише в тому, коли саме Україна звільниться від совкової ментальності й почне вшановувати всіх жертв не тільки 2 Світової, але й усіх війн, де помирали її сини, як це робить, приміром, Великобританія.
Чудово описала події 9 травня російський дисидент Валерія Новодворська, яка гарно узагальнила: "Партия Олега Тягнибока "Свобода" очень выросла в моих глазах. Она и львовские городские власти отстояли национальное достоинство. В Украине участие в торжествах в честь 9 мая (так же, как и в Молдове, Грузии, странах Балтии и Восточной Европы) – знак национальной измены. И георгиевские ленточки с красными флагами – тоже".
Підсумував і ствердив думку й дії львівської громади академік, Герой України Ігор Юхновський, який на одній із телепередач на запитання, чи потрібно толерувати червоні прапори і георгіївські стрічки, заявив: "Має бути категоричне відторгнення червоного прапору, категоричне відторгнення комуністичної ідеології, яка нанесла всім народам світу неймовірну шкоду, а всяке зло не має бути безкарним…"
P.S. Всім раджу також прочитати дописи російськомовного та україномовного свідків тих подій.
Олександр Аронець, спеціально для УП
