Криза по-португальськи: Все добре, поки ми живі

Табло у Лісабонському метро, де зазвичай вказують напрям руху і час прибуття наступного поїзда, раптом змінюється червоним біжучим рядком.

З низки незрозумілих слів уловлюю знайоме з французької – "greve". Здогади підтверджує сивоволоса дама, що сидить поряд: "Завтра зранку метро не працюватиме. Страйк".

За останні кілька тижнів спокійна і тиха Португалія перетворилася на гарячу точку Європи – у країні вибухнула економічна і політична криза. Зростання цін і плани зі скорочення зарплат виводять людей на вулиці.

Країна тоне у гігантських боргах, які набирали уряди протягом останніх 10 років. Безробіття у минулому році вперше перевалило за 10%, при цьому зарплати залишаються одними з найнижчих у Європі (мінімальна – 500 євро, середня – 750). Дефіцит бюджету склав 10% ВВП.

Міжнародні рейтингові агентства один за одним понижують кредитні рейтинги Португалії, що спонукає міжнародних інвесторів виводити гроші з країни.

На тлі цих проблем в економіці, політичне життя Португалії теж захлинули пристрасті. Після того, як парламент відхилив запропонований прем’єром план антикризових заходів, країна залишилася без уряду, а згодом – і без парламенту.

Позачергові вибори призначені на червень, що означає можливість сформувати новий Кабінет не раніше середини літа.

Португалія так і не звернулася за міжнародною допомогою для порятунку своєї економіки. Попередній прем’єр заявив, що країна здатна вийти з кризи самостійно, не беручи гроші зі стабфонду Євросоюзу.

Натомість міжнародні експерти вважають, що врятувати країну від дефолту може лише допомога ЄС у розмірі щонайменше 75 мільярдів євро.

Метро у Лісабоні страйкує з періодичністю раз на тиждень у середньому

У самій же Португалії досить відверто і спокійно говорять про проблеми в економіці. Професор економіки Мігель Аубін каже, що кризу породила політика проїдання і накопичення боргів, що проводилася усіма попередніми урядами.

"В основі таких серйозних проблем – складнощі в бюджеті. Починаючи з 1974 року португальські уряди брали в борг, оскільки доходів не вистачало на покриття витрат. Дефіцит бюджету тільки трохи скорочувався, але ніколи не виходив на рівень доходів, – каже він. – За останні 10 років виробництво впало у десятки разів. Багато економістів кажуть, що це втрачене десятиліття для Португалії".

Думку продовжує колишній керівник фондового ринку Португалії Антоніо Ногуейра Лейте, якого називають одним з кандидатів на посаду міністра фінансів у майбутньому уряді: "Ситуація у Португалії досить складна. Хоча немає такого відчуття, яке було у Греції, що всіх нас обдурили тою статистикою, яку малював уряд, але спостерігається низький рівень зростання економіки і великий зовнішній державний борг".

За його словами, будь-якому новому уряду доведеться відійти від популізму і вдатися до заходів жорсткої економії, щоб знизити дефіцит бюджету. За наявності політичної волі, стабілізувати ситуацію в економіці вдасться за 2-3 роки, але вирішення більш глибоких проблем займе не менше 10 років.

Головне, що всі живі

Однак відвертіше за будь-яких експертів про кризу говорить вулиця. Кореспондент "Української правди" питав людей, що змінилося у їхньому житті з початком економічних негараздів.

Галина, емігрантка з Росії, живе у Португалії 10 років, одна з 5 акредитованих екскурсоводів зі Східної Європи: "Найбільше, що відчули португальці з початком кризи, це зростання цін і проблеми з кредитами. Наприклад, було кілька стрибків цін на бензин. Рік тому він коштував 1,15 євро, а зараз – 1,58. Це навіть дорожче, ніж в Іспанії. Ціни на продукти теж ростуть. Рис коштував два роки тому 38 центів, а зараз – 1,5 євро.

Ринок нерухомості практично заморожений, тому що не дають кредитів. Багато нових квартир стоять порожні, їх неможливо продати. Раніше виплачувати щомісяця відсотки по кредиту було дешевше, ніж знімати житло. Наприклад, середня квартира площею 100 квадратних метрів у непоганому районі Лісабона коштує 500 євро на місяць, а якщо взяти іпотеку, то будеш платити десь 250.

Зараз ситуація змінилася. Є багато випадків, коли люди не можуть виплачувати вже існуючий кредит на квартиру, хоча поки ставки не підвищуються. Був період, коли вони різко підвищилися, рази в два, але держава ввела мораторій, і тепер банки не можуть їх змінювати. Інакше б багато людей опинилися просто на вулиці".

Афонсо, водій екскурсійного автобуса, Лісабон: "Зараз у людей нема грошей, майже усе з’їдають податки і ціни. Ми маємо працювати за 500 євро на місяць! А політики обіцяли робочі місця, зарплати по 5000, заохочували брати кредити. Молодь зараз дуже розлючена і ображена на владу.

Адже зарплата не ростуть – ні уряд, ні приватні власники не хочуть її підвищувати. А процентні ставки на кредити зросли. У мене кредит на будинок, я маю щомісяця платити!

Але люди спокійні, бо це наш менталітет. У нас існує такий вислів: "Все добре, поки я живий". Нема роботи, нема грошей, але головне, що всі живі".

Водій екскурсійного автобуса називає себе "щасливчиком", бо отримує до 1000 євро на місяць

Карлос, продавець "жижиньї", традиційного португальського алкогольного напою, у центрі Лісабона: "Яка криза? У мене ось бізнес пішов угору. З початком кризи люди стали більше пити ".

Лісабонський майдан збирають ліві

Ще одне питання, яке турбує світ, це те, чи не поглине Португалію море протестів за "грецьким сценарієм".

"Комуністична партія в Португалії дуже сильна в профспілках, і вона буде використовувати вулицю як форму політичного опору", – застерігає Антоніо Ногуейра Лейте.

І справді, з першого погляду Лісабон нагадує передреволюційне місто. Увесь центр увішано комуністичними плакатами з саркастичними малюнками і закликами до молоді виходити на вулиці.

"Ліва" молодіжна організація закликає на мітинг

Комуністи стверджують: Тимчасова робота не має майбутнього

1 квітня мітинг протесту у Лісабоні зібрав кілька тисяч людей. В основному – це молодь, незадоволена високим рівнем безробіття і низькими зарплатами.

В той день першими до станції метро "Інтенданте" підтягнулися поліцейські. За 15 хвилин після офіційного старту акції з’явилася купка молодих людей з червоними прапорами і мегафонами.

Трохи згодом до сотні молодих людей приєдналося кілька машин, з яких лунали запальні мелодії, що зовсім не нагадували революційні пісні. Під таку музику краще б влаштувати дискотеку, ніж мітинг.

Молодий хлопець, що вивантажував з міні-вена прапори і мегафони, почувши питання, яка партія організовує акцію протесту, завис у довгій паузі. "Уявлення не маю", – нарешті відповів, вибухаючи сміхом.

Дівчина років 20 виявилася більш обізнаною. "Нас об’єднує молодіжна профспілка. Ми боремося за права робітників і вимагаємо більш сприятливих умов для працевлаштування молоді. Ми проти влади, яка збирається економити на соціальних програмах".

Серед молоді є ті, хто ностальгує за СРСР:)

Зрештою, мітинг таки зібрав кілька тисяч учасників, вони пройшлися центром міста і розійшлися.

Попри млявість акції, вона є лише одним епізодом з цілої низки протестів, які поволі розбурхують столицю. І хоча португальців вважають пасивними, вони таки мають намір тиснути на владу – поки ще живі – повільно, але впевнено.

Ганна Григораш, УП

Про українців Португалії і про те, як вони переживають кризу, читайте незабаром на "Українській правді.Життя".