Tax haven української еліти

Шовковична – красива вуличка в центрі Києва, де надзвичайно високий коефіцієнт народного депутата на квадратний метр. Себто багато парламентарів мають тут нерухомість, обідають у ресторанах та утримують офіси на Шовковичній. Основна причина, мабуть, географічна: поряд Верховна Рада, кабмін, адміністрація президента й чимало інших державних установ.

Вулиця спочатку називалась Аптекарська, потім після вирубування садів шовковиці її таки назвали Шовковичною, далі – Левашевською, на честь губернатора, який ці сади безжально вирубав, за радянської влади перейменували в Карла Лібкнехта, зрештою, повернули історичну назву...

Якщо ви блукаєте цими місцями, особливо в теплу пору року, велика ймовірність випадково зустріти депутата чи міністра.

А ще на цій вулиці розмістилось агентство, де вам продадуть право дурити на гроші державний бюджет України, і людей, котрі платять податки, щоб цей бюджет наповнити. Тобто виставити весь українським народ лохом – коштує всього 990 доларів або більше, у залежності від ситуації.

Така вартість реєстрації компанії в офшорній зоні.

Як відомо, це дозволяє tax haven – уникнення податків. Складно сказати, скільки мільярдів доларів – певно, мова йде про сотні – було таким шляхом вивезено з неньки України на чужину, скільки від цього недоотримав бюджет, скільки онкохворих дітей померло, бо державі бракує грошей їх лікувати.

Офшорні зони – це не просто чорна діра, у якій зникають наші гроші. Офшорні зони – це бермудський трикутник, де розчиняється в небуття корабель наших сподівань про добробут, процвітання нашої Вітчизни, покращення нашого життя якщо не сьогодні, то хоча б десь колись може післязавтра. Сподівань про нормальне забезпечене життя, на яке ми, мабуть, не заслуговуємо.

Адже ми самі обираємо владу, котра серед інших своїх справ захищає офшори.

Офшорні зони – це звір, що зжирає хліб із нашої тарілки – державної казни.

Офшорні зони – це коли нас грабують усіх разом і водночас поодинці.

Офшорні зони – це маленькі зарплати лікарям, учителям та іншим працівникам бюджетної сфери.

Офшорні зони – це жалюгідні пенсії, стипендії, допомоги сиротам, чорнобильцям, інвалідам.

Офшорні зони – це так потрібні людям нові школи, дитячі садочки, лікарні, що їх ніколи не збудують.

Офшорні зони – це фактично повна відсутність соціального житла для молоді.

Офшорні зони – це розбиті вщент дороги, села без газу й асфальту, зупинене виробництво.

Мільйони важкохворих громадян не мають коштів на операції чи інше складне лікування. Грошей добрих людей на всіх не вистачить, а в бюджеті на це передбачено приблизно півтори копійки. Отже, офшорні зони – це висока смертність, зокрема, дитяча.

Це біль, від якого ридає вся Україна.

Більшість людей знає про проблему обкрадання людей через офшори. Політики з різних партій вряди-годи роблять відповідні заяви.

Але коли ми вже нарешті будемо боротися з офшорними зонами не словом, а ділом?

Нещодавно позафракційний депутат Олег Ляшко зареєстрував депутатський запит до президента "Щодо придбання та меблювання квартири в центрі Лондона за 220 мільйонів євро компанією "System Capital Management", що належить народному депутату України Рінату Ахметову, включення до переліку офшорних зон Панами, Кіпру та інших офшорів, а також вжиття заходів із метою припинення виведення з України мільярдів доларів та зменшення податкового навантаження на українських громадян та підприємців".

Знаєте, скільки народних обранців, підтримали цей запит? – Аж цілих 12!..

А саме: Олесь Доній, Володимир Ар'єв, Юрій Кармазін, Руслан Князевич, Кирило Куликов, Борис Тарасюк, Руслан Богдан, Анатолій Семинога, Михайло Косів, Олександр Скибінецький та Віталій Корж.

Ясна річ, не голосувала більшість, бо зачепили її інтерес. Там чи не кожен, мабуть, має власну офшорну компанію. Між іншим, згадаймо, як під час протестів підприємців Партія регіонів аргументувала людиноненависницький Податковий кодекс: "Треба платити податки". При цьому влада цинічно захищає офшори.

Значить, з точки зору ПР, бізнесмен, який продає кабачки на ринку, зобов'язаний платити податки. А олігарх – ні.

А чому не голосував фактично ніхто з опозиційних депутатів? У тому числі видні діячі партії "Батьківщина", багато старих націонал-демократів, Яценюк та інші відомі парламентарі? Тут є привід задуматися.

Цитую слова Юлії Тимошенко: "За минулий рік в офшори було виведено 28,7 мильйярдів доларів. Що це за цифра? Це цифра, яка дорівнює доходам бюджету за 2010 рік... Я напишу в Генпрокуратуру заяву про злочин, і додам усі цифри про суму грошей, які виведені в офшори та емісію, бо це злочини, які зроблені не без участі президента Віктора Януковича".

Чому екс-прем'ерка через власну фракцію БЮТ не підтримала вказаний вище запит? Здавалося б, тільки через особистий конфлікт з автором запиту Ляшко...

Але є ще одна важлива деталь.

Юлія Тимошенко теж несе персональну відповідальність за початок масштабного виведення за кордон мільярдів доларів. Адже підписане нею розпорядження кабміну № 82-р ще від 1 квітня 2005 року виключило Панаму з переліку офшорів.

Аналогічним розпорядженням від 1 лютого 2006 року за № 44-р, уже за прем'єрства Єханурова, з переліку офшорів виключено Кіпр.

...До речі, наш естеблішмент – не перші, хто полюбив цю красиву вуличку на Липках. Київська аристократія тусується на Шовковичній ще із часів Миколи I. Пам'ятаєте, що про цього царя писав Тарас Шевченко?

Думаю, нам варто ставитися до вітчизняної еліти так само зневажливо, як це робив Великий Кобзар.

Андрій Лозовий, спеціально для УП