Реформи! – Перетворення!? – Спотворення!
Оголошений президентом у ВР підсумок його однорічної діяльності засвідчив, що ніякого плану реформ у нинішній влади немає й не було. Усі розмови, які тривали як протягом року до виборів президента України, так і рік потому, про наявність плану реформування країни – насправді були прикриттям для концентрації владних повноважень у руках президента та введення тотального адміністрування життєдіяльності країни.
Одною з перших була "реформована" система правосуддя.
Результатом стало перетворення українських судів із корумпованих, але більш-менш незалежних, – у суди корумповані та залежні. Проблеми, що були притаманні правосуддю до 2010 року, тільки загострилися. Достатньо відвідати будь який місцевий суд під час облоги його пенсіонерами та "дітьми війни", щоб переконатися в цьому.
Єдиний видимий підсумок цієї реформи – створення безвідмовного репресивного апарату для боротьби з інакодумцями: Луценко, Тимошенко, активістами Податкового Майдану та іншими.
Мало би виглядати логічним проведення реформ, як практична реалізація загальновідомого й уже набридлого гасла про "покращення життя".
Але ніхто з можновладців не може повідомити народу про здобутки нації після року правління "реформаторів". Тільки президент упевнено намагається гіпнотизувати як міжнародну спільноту, так і громадян України закляттям про зростання виробництва на 11 відсотків.
Але, перекручуючи східну мудрість про халву – скільки не кажи про зростання виробництва, покращення життя не настає!
Зрозуміло, що перед громадянами України постає все більше питань. Які ж у дійсності цілі переслідує влада? Якими методами бажає їх досягти? Чим і як мають сплатити українці за "життя"? За "покращення" мова вже ні йде.
За моїм розумінням, з відомого донецького біло-блакитного словосполучення "покращення життя" треба вилучити слово "покращення", тому що на порядку денному постає питання : "життя"!
Простий аналіз цього насправді псевдо реформування, дозволяє побачити справжню мету тих особень, які наразі задовольняються отриманою владою.
Подивимося на податкову реформу.
Скорочення підприємців на чверть за три місяці дії Податкового кодексу влада презентує як позитивну тенденцію, спрямовану на повернення інженерів та робітників із ринків на виробництво. При цьому ніхто не замислюється – чи вистачить робочих місць на заводах та фабриках, і куди подінуться люди, яких "реформи" долучать до армії безробітних.
Немає сумнівів, що в підсумку цього українська громада буде мати ще більше зубожіння та зріст криміналізації суспільних відносин.
Наступна "реформа", яка докучливо накидається громадянам – пенсійна.
Головними засадами цієї реформи, до яких домудрували "розумники" із кабміну, є збільшення пенсійного віку й обмеження великих пенсій. Саме в такий спосіб пропонується залатати дірки в ПФ і забезпечити сплату коштів, гарантованих Конституцією зголоднілим і голодраним пенсіонерам України.
А куди ж поділася "Країна для людей"?
Сьогоднішня влада навіть не відає в якому віці помирають її громадяни, і чи багато з них доживе після реформи до пенсійного віку.
Так, офіційні установи, Мінохорони здоров'я та Держкомстат, ще в березні цього року не мали даних про фактичну середню тривалість життя людей у країні. Але це не зупинило "реформаторів" заявляти про підвищення пенсійного віку під прикриттям загальних фраз щодо турботи про зубожілих пенсіонерів.
У продовженні "героїчної" боротьби службовців за наповнення бюджету нещодавно була проголошена кампанія по викоріненню заробітних плат "у конвертах". Величезні штрафи, як єдині засоби такої боротьби, у сукупності з величезним податковим навантаженням на фонд оплати праці є свідченням чергового намагання перетворити країну в поліцейську державу.
Здається, що у владних кріслах просиджують штани люди, яким невідомі закони економіки й досвіди розвинутих країн. Перетворити роботодавців і робітників на потенційних злочинців, тримати кожну людину, яка спроможна створювати товари та послуги, на зашморгу адміністративної чи кримінальної відповідальності – чи не є це прихованою метою цієї кампанії?
Алогічним виглядає уявлення влади про задоволення тих, хто користується цими "конвертами".
Адже достатньо зменшити навантаження на фонд оплати праці й позбавитися купи фондів, гроші в котрих періодично розкрадаються. Перевести в більшій мірі обов'язок щодо сплати податків із роботодавців на фізичних осіб. Від анекдотичних гасел про сплату податків для будування країни – вести дійсно просвітницьку й щоденну роботу серед платників. Витрачати бюджетні кошти не на переписування підручників історії, а на створення зрозумілого й дохідливого посібника. Запровадити відповідний курс у школах.
Висловлю революційну пропозицію:
Необхідно відмовитися від поняття "заробітна плата" як такого. Усе що отримує людина, має бути визначено як "дохід". Установити ставку податку на дохід на рівні 20-30 відсотків, з розподілом усієї суми за призначенням по окремим фондам і бюджетом. Обов'язок такого розподілу покласти на казначейство.
Роботодавця звільнити від необхідності нарахування й сплати цього податку за найману особу. Не відрізняти доходи, що отримуються фізичною особою від підприємницької діяльності, – від доходів, які вона отримує з інших джерел. Ввести прогресивну шкалу оподаткування з установленням 4-6 ставок, це ще треба прорахувати, маючи на меті перекласти податковий тягар на тих, хто отримує надприбутки.
У підсумку ми можемо отримати такі добутки.
Економічні:
– зменшення навантаження на підприємства й підприємців;
– збільшення надходження податків до бюджету;
– збільшення доходів громадян;
– детінізація економіки.
Добутки соціальні:
– підвищення свідомості й відповідальності громадян;
– значна декриміналізація відносин "громадянин – держава";
– знищення дратівної прірви між бідними та багатими;
– створення середнього класу – основи будь якого демократичного устрою.
Імовірні на початку й негативні явища. Окремі фізичні особи спершу не в повному обсязі будуть виконувати свої обов'язки щодо сплати податків, і на початковому етапі бюджет може не отримати всіх очікуваних коштів. Як завжди, знайдуться схеми для ухилення від оподаткування. Не буде бракувати й охочих у незаконній спосіб підживитися на нововведеннях.
Тільки необхідно зрозуміти: починати будувати добробут у країні треба з добробуту її громадян. І роботи це, перш за все, за допомогою економічних і просвітницьких заходів, а не карними методами.
Річ зрозуміла, що легше не ламати голову над відповідними розрахунками й прискіпливо вивчати податкові системи успішних країн – а подивитися на стелю й вигадати розмір штрафу чи термін ув'язнення за "конверти".
Вигідно мати на гачку кожну людину, яку коли завгодно можна смикнути за незаконні доходи й зробити її слухняною.
Але це прямий шлях, спрямований у безвихідь...
Юрій Гримчак, народний депутат, НУНС, спеціально для УП
