Китайська грамота
Нарешті в Партії регіонів настав час ідеологічної визначеності. Після підписання меморандуму з європейськими соціалістами минулого року, нещодавно вона уклала угоду про співпрацю та обмін досвідом і з Комуністичною партією Китаю.
Все це недвозначно мало б говорити про позиціонування ПР як лівої політичної сили.
І навіть попри посилання у програмі Партії регіонів на політичний центризм як на основу її стратегії, що стало "важливим результатом плідного осмислення та втілення ідейних підходів, практики передових демократій початку XXІ століття", саме підписання угоди з китайськими комуністами будемо вважати прогресом на тлі очевидної і тривалої ідеологічної безбарвності.
Адже ПР виникла, фактично, як партія одного регіону, і вся її політологія знаходиться десь між "Тому що послідовний" та "Покращення життя вже сьогодні".
І в назві - "Партія регіонів", закладена мета відстоювання "свого", а саме - інтересів регіональних фінансово-політичних угруповань на противагу центру.
І хоч все це робилося під гаслом надання більших прав місцевим громадам, на практиці, після перемоги кандидата від ПР на виборах президента, обернулося небаченою досі централізацією влади.
Але якщо вже ліві, то й ліві. Тільки от виходить неув'язочка.
Одночасно із новиною з Китаю прийшла звістка і з Лондона. Як повідомила The Financial Times, а компанія СКМ згодом цю інформацію підтвердила, найдорожчою нерухомістю британської столиці вже кілька років володіє Ринат Ахметов — одна зі знакових постатей в середовищі "регіоналів".
Можна привітати олігарха із вдалою інвестицією. Хоч на Туманному Альбіоні напевно не зрозуміли б, як це — бути успішним бізнесменом, і демонстративно порушувати Конституцію та закони, ігноруючи свої обов'язки як депутата парламенту.
Та ще більшим непорозумінням на цьому тлі є той самий "лівий ухил" Партії регіонів, що була і залишається партією великого капіталу, представники якого продовжують збагачуватись на тлі зубожіння більшості українців. У ПР дуже специфічне розуміння соціальної справедливості, яке полягає у наділенні якомога більшою кількістю власності обраних родин і персон.
В підсумку, "лівизна" ПР - це оксюморон, поєднання непоєднуваного. Це теж саме, що стверджувати, що сніг буває гарячим, або що Віктор Янукович проводить в країні реформи та бореться з корупцією.
Зрозуміло, що бути партнером КПК - це респектабельно для "регіоналів". Та зазначимо, що підписання цієї угоди відбулося на фоні вимог світової громадськості звільнити затриманого китайською комуністичною владою художника-дисидента Ай-Вейвея.
Загалом, починаючи з лютого цього року, у Китаї затримано десятки правозахисників, журналістів та письменників — таким чином Компартія намагається убезпечитися від арабського сценарію у своїй країні.
Будемо сподіватись, що співпраця ПР та КПК не зведеться до обміну досвідом з придушення інакомислення. Тим більше, що реалії українські і китайські різняться.
Яким би не був Китай, комуністичним або іншим, мова йде про тисячолітню цивілізацію, в основі якої лежать принципи конфуціанської філософії, уявлення про Піднебесну тощо.
Нинішня ж українська влада уходить своїм корінням в часи дикого капіталізму в одній з найбільш криміналізованих областей держави. І якщо навіть ці люди вже давно поміняли малинові піджаки на дорогі костюми відомих брендів, все одно помітно, що в їхніх діях немає ідей, а є лише банальні прагматичні інтереси та прагнення отримати все і одразу.
Незграбні спроби знайти себе в політичному спектрі та братання з впливовими світовими гравцями не зроблять нинішню правлячу партію в Україні сильнішою, не додадуть їй мудрості, як і не зможуть вилікувати змістовну порожнечу її політики, в якій домінує бажання наживи.
P.S: Підказка - а винна у всьому, звісно, Тимошенко.
Євген Булавка
