Обговоримо проект закону "Про вищу освіту"?

Разум дан человеку для того, чтобы он разумно жил, а не для того только, чтобы он видел, что неразумно живет.
Віссаріон Бєлінський.

У руслі підготовки нової редакції закону "Про вищу освіту", освітянським організаторам важливо не випускати з поля уваги наступне:

Умови прийому до ВНЗ є визначальним мотиваційним чинником для роботи старшої школи.

Саме ці умови повинні орієнтувати як мінімум половину випускників поточного року шукати свою професію в переліку спеціальностей ПТО, а не шляхи неформального впливу на шкільний бал та бал ВНЗ заради "вищої освіти за будь-яку ціну". Не все ззовні престижне є посильним для кожної людської долі.

Тому по-справжньому високоінтелектуальна професійна освіта рівня ВНЗ – не для всіх. Рівний доступ до освіти не повинен бути аналогом доступності в отриманні диплому про освіту.

У відомчому проекті закону пропонується наступна редакція 43-ї статті "Умови прийому на навчання до вищого навчального закладу":

"1. Прийом на навчання до ВНЗ незалежно від форми власності та підпорядкування навчального закладу, а також джерел оплати за навчання здійснюється на конкурсній основі за результатами зовнішнього незалежного оцінювання знань та вмінь вступників та їхніх здібностей у випадках, передбачених Умовами прийому на навчання до вищих навчальних закладів України, з урахуванням середнього бала державного документа про повну загальну середню освіту та бала вищого навчального закладу".

Зі свого досвіду роботи як із закордонними, так і з вітчизняними старшокласниками, пропоную:

Перше

Пункт перший у 43-й статті подати в наступній редакції: "Прийом на навчання до вищих навчальних закладів незалежно від форми власності та підпорядкування навчального закладу, а також джерел оплати за навчання здійснюється на конкурсній основі за результатами зовнішнього незалежного оцінювання набутого заявником рівня освітньої компетенції".

Через поняття освітньої компетенції органічно вливається до справи весь отой шкільний масив непрофільних предметів, про який так прямолінійно та спотворено "опікуються" у вигляді середнього шкільного балу.

На недоречність середнього шкільного балу як одного з визначальних чинників щодо умов вступу до ВНЗ указують дві причини:

– суб'єктивна неприродність долучення шкільного балу в умови прийому до ВНЗ, яку вбачають багато співвітчизників;

– ще більше українців вважають, що їхні пропозиції взагалі ніхто й не збирається читати, а тим більше враховувати – просто свій вибір влада подадуть як результат обговорення.

Формальні шкільні/університетські знання як такі чи певні алгоритмічні вміння ніколи не були й не будуть визначальними чинниками освіти. Вони є лише "робочим тілом" до головного в освіті – набутої (не набутої) освітньої здатності, тобто освітньої компетентності.

Або більш просто: "Від уміння застосовувати формули шкільного курсу математики до вміння застосовувати більш складний курс вищої математики, щоб стати здатним забезпечувати сталий розвиток свого професійного сектора із загального поля суспільно-економічних стосунків".

Адже на останньому працюють уже не з науковими моделями, а з реальними грошами та тими чи іншими ресурсами.

Звісно, що можливо все написане автором, як то кажуть, "не лізе ні в тин, ні у ворота". Тоді покладаємо великі сподівання на глибоко аргументовані роз'яснення з боку високопосадовців. Читачі будуть вдячними владі за турботу про нашу більшу обізнаність та за її внесок у наш інтелектуальний розвиток.

Тільки не треба нам розказувати, що завдяки шкільному балу учні стали вчити всі предмети.

Як і що школярі "вчать", педагоги та батьки й так добре знають. У будь-якому разі, значно краще за членів підкомітету з питань базової освіти ВР, котрі й лобіювали оту "міну" під ЗНО, що зветься "середній шкільний бал".

А тепер підійшли до моменту, щоб закласти більш глибинну щодо ЗНО "міну" – "бал університету" та інші пільги й підпільги.

Наші очікування від організаторів освітньої системи на розповідь про більш важливе – про вдосконалення незалежних від суб'єктного впливу атестаційних чинників, чинників суспільного рівня впливу на освітню мотивацію молоді.

Далі продовжити пункт перший у 43-й статті так: "Для напрямків освіти творчого спрямування додатково враховується бал відповідного ВНЗ, а для випускників ліцеїв, що є структурними підрозділами ВНЗ, додатково враховується середній бал оцінок державної підсумкової атестації (ДПА) з атестату, як елемент цільової поглибленої профорієнтаційної діяльності учня та ВНЗ при умові вступу до базового ВНЗ".

Через ці форми проходитимуть усі ті випускники, котрі зазвичай відносяться до обдарованих та цілеспрямованих до творчої наукової діяльності вищого рівня.

Чому я виділяю окремо випускників закладів, що є структурними підрозділами ВНЗ? Тому що саме вони є по-справжньому інноваційною освітньою формою роботи зі старшокласниками на пострадянському просторі.

Ліцей при ВНЗ як окремий заклад, у складі якого лише старші класи – принципово відрізняється від тієї школи І-ІІІ ступеня, котра отримала назву "ліцей" як школа, що завжди була кращою у своєму мікрорайоні завдяки сильному керівнику та педколективу.

У профільному ліцеї при ВНЗ рівень вимог до учнів стабільно високий, а тому попри значно нижчі поточні оцінки їхні випускники гарантовано мають високі показники на заключних етапах навчання та стають освітніми лідерами в студентському середовищі. Питання не стільки в справедливості як такій, скільки в суспільній мотивації до освіти по-справжньому засобами суспільної селекції завдяки адекватними тому правилами вступу.

Освіта по-справжньому – це навчання без списування, на високому рівні складності та багато тому подібного. І гарно зроблені щодо мотивації правила вступу й будуть тим механізмом, котрий даватиме максимально кращий рівень суспільної справедливості.

Звісно, що останнє ніколи не співпадатиме з поняттям "справедливості" у системі координат кастового суспільства...

Попереду гарної освіти стоїть не стільки гарний учитель чи не менш гарний учень, як у першу чергу – дійова суспільна мотивація до освіти. Рівень якості вчителів та учнів освітньої системи є похідним від її суспільних чинників, мотивація серед котрих є визначальною.

Чи доживе Україна до появи власної державної еліти, котра буде здатна на розуміння такої "складної" істини?

Друге

Урахувати в законі як стратегічно нагальним те, що жодна країна не спроможеться на сучасний рівень суспільно-економічного розвитку без того, щоб передбачати окрім диплома про вищу освіту, суб'єктно незалежну систему сертифікації випускників ВНЗ на предмет їхньої здатності застосовувати отриманий освітній здобуток.

Саме загальнодержавна незалежна система сертифікації нівелюватиме недоліки природної неоднозначності атестації студентів різними викладачами різних ВНЗ і формуватиме більш-менш об'єктивний реально діючий стандарт щодо тієї чи іншої ВИЩОЇ професійності.

Прикро, але історично актуальним у нас, в Україні, досі лишається питання розуміння суспільної ролі правил вступу до ВНЗ. До речі, як і відсутність думки про необхідність чітких правил вступу до загальноосвітнього ліцею.

Через призму правил прийому до ВНЗ потрібно думати не про робочі місця працівників теперішніх вишів, а про майбутні робочі місця національної системи суспільно-економічних стосунків. Думати треба по-цільовому та стратегічно щодо випускників освітніх закладів.

І не тільки вищих, а й системи ПТО, професійно-технічної освіти, котра включає також і спеціальності побутово-сервісного спрямування.

А там, дивись, і спроможемося на справжню старшу профільну школу, котру наповнюватимуть випускники 9-х класів шкіл, адекватно до результатів зовнішньої незалежної атестації.

Володимир Бєлий, фізико-технічний ліцей при Херсонському НТУ та Дніпропетровському НУ, вчитель фізики з 1974 року, спеціально для УП