Україна = Косово?..

Земля – це, мабуть, єдине, що ще де-юре залишилось в України, а де-факто активно торгується на чорному ринку. Мораторій на продаж подовжують із року в рік.

І ось "крига скресла". Президент ще влітку наголосив на необхідності сформувати прозорий ринок землі. Прем'єр обіцяє ринок землі України в закордонному візиті. Ручний парламент розробляє пакет законів. У березні з'являється ще одна новина: в адміністрації президента переконані в необхідності відкрити ринок землі для іноземців.

Що в такому разі чекати пересічному українцю?..

"Вільна земля в сьогоднішньому світі – ласий шмат. Транснаціональні компанії полюють на неї. Наприклад, саудійці вже придбали 700 тисяч гектарів землі у найбідніших країнах, таких як Сенегал і Малі. Китайці придбали приблизно 3 мільйони гектарів землі в Конго. Вирощуватимуть олійні пальми. Приватні інвестори з ОАЕ купили 465 тисяч гектарів землі на Мадагаскарі.

Але сьогодні погляди так званих міжнародних інвесторів спрямовано на Україну. Вони розглядають нас як відсталу третьосортну сировинну країну. Для нас вже написали сценарій. Самодостатньому українцеві місця там немає!

Українцеві відведено роль хіба що кріпака. Саме тому запровадження ринку землі – це оголошення війни українській Нації". Так написав у своєму блозі Олег Тягнибок.

Не виключено, що роль кріпака буде відведена українцю лише на першому етапі, відразу ж після тотального скуповування землі іноземцями, з повними кишенями валюти, забезпеченої лише папером, на якому вона видрукувана, та томагавками, які можуть собі дозволити купити всю землю України впродовж кількох діб.

І такого роду бліцкриг іноземного капіталу по відношенню до Української землі – не зупинять, навіть, українські олігархи, київські владні небожителі. Адже Україна не спромоглася на власну конвертовану гривню та вимушена обмінювати безцінні національні багатства на новітні храмові гроші.

Паперові, без домішку й крихти золота чи срібла.

Ісус розкидав столи. Люди знову наставили, і знову міняють, уже з іменем Христа.

Тож, досить тільки на мить узаконити вільну купівлю – продаж Української землі іноземцями, ледь прочинити двері, щоб крізь неї просунулася тільки рука із хрусткими іноземними папірцями, – не встигнете їх порахувати, як у шпарину пролізе все тіло чужого вуйка. Потім два тіла. А там підуть діти, онуки. Ті підуть до школи тощо.

Не очуєтеся, як не чужинцеві потрібно буде вчити українську мову, а Вас примусять засісти за словники. А потім і словники стануть зайвими, – з Вами розмовлятимуть конклюдентними діями – мовчки. Наприклад, батогом.

А далі, якщо ніде не звертати, пряма дорога до Косово.

Не буквально, а так – mutatis mutandis, "змінивши те, що слід змінити".

Таке собі захоплення території держави за допомогою демографічної експансії, як це нещодавно на наших очах зробили проживаючі в Сербії албанці. Хоч і тут не обійшлося без томагавків, але, тим не менше, висока народжуваність албанців, їхня десятикратна перевага над сербами примусили останніх залишити територію, на якій жили діди-прадіди більше 1300 років. Різали по живому не тільки землю, а й людські животи.

І Україна наймитувала, коли в Косово розпинали Христа.

Тож чи стане Україна mutatis mutandis сербським Косово?

Не хотілося б. І сьогодні на стороні Олега Тягнибока та мільйонів простих українців стоїть діюча Конституція та стаття 109 Кримінального кодексу – "Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади".

Чи встоїть Конституція без нашої помочі перед риб'ячими очима? Ой леле.

Незважаючи на те що Основний закон не містить визначення поняття конституційного ладу, його основні засади регламентовано в розділах I, III, XIII Конституції – пункт 4.3 рішення КСУ у справі про здійснення влади народом N 1-5/2005 від 05 жовтня 2005 року. А зміни засад конституційного ладу – затверджуються всеукраїнським референдумом – про це наголошує 156-а стаття Конституції.

Серед базових засад конституційного ладу перший розділ Конституції зазначає, що земля є – "об'єктом права власності Українського народу", 13-та стаття, його "основним національним багатством, що перебуває під особливим захистом держави", стаття 14.

Названі норми Конституції уповноважують також органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснювати право власності народу на землю, гарантують відповідно до закону право власності на неї громадянам, юридичним особам та державі.

Так пише Конституція – і це також засади конституційного ладу в Україні.

Яким повинен бути закон, покликаний регламентувати порядок набуття та реалізації права власності на землю? Невже, на кшталт, Цивільного кодексу, за яким "правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб", 316-та стаття, та "на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна", стаття 317?

Я впевнений, що не таким. І така впевненість підкріплена Конституцією України, волею Українського народу, яку законним шляхом не здатна ревізувати пара з вуст 450 депутатів Верховної Ради України.

Жоден закон не вправі заперечити "суверенну волю народу", виражаючи яку, ВР 28 червня 1996 році прийняла Конституцію України, усвідомлюючи при цьому "відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями".

З Богом та власною совістю якось домовилися... От-от тими ж самими вулицями йтимуть хресні ходи й гей паради.

Домовимося й із попередніми поколіннями. Ми переписуємо їхню історію та приписуємо їм наші думки. Нинішнє покоління, як і кожне нинішнє покоління впродовж віків – не варте своїх батьків та достойне своїх правителів. Хоча й сьогодні це не королі, шляхтичі шпаги чи мантії, а пересічні "бідні люди торговиці" із великими грошима.

Тож мова йде про прийдешні покоління, конкретно зазначені в преамбулі до Основного закону.

З ними – як домовитися? Фізично не можливо. Людство навчилося обманювати себе, але – не час.

Прийдешні покоління… Вони, дасть Бог, прийдуть і неодмінно запитають: де ж основне багатство України, наша власність – земля?

Знову позичати очі в Сірка. Так сі стало, мусили продати землю, бо треба було купити одноразовий непотріб.

Може, досить ганьбити образ Божий?!..

Тож закон, який у контексті 14-ї статті Конституції повинен гарантувати право власності на землю громадянам, юридичним особам та державі. Повинен і в першу й в останню чергу – альфа й омега! – гарантувати прийдешнім поколінням виключне право власності на землю та відкидати щонайменший ризик розвитку в Україні сербського сценарію.

Не буде в українського народу землі – не буде ані української Конституції, ані українських законів.

P.S. Шановні Генеральний прокурор України та голова Служби безпеки України!

Прошу вважати цю статтю відповідно до статті 95 Кримінального процесуального кодексу повідомленням про ймовірний злочин, передбачений статтею 106 ККУ.

Дії сьогоднішньої влади, спрямовані на вилучення в прийдешніх поколінь Українського народу Української землі – є діями, спрямованими на насильницьку зміну конституційного ладу.

"Відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями" – це дійсно невідворотна відповідальність, це – Конституція в Конституції, панове.

Пильнуйте за головним учасником бойових дій, щоб він та йому подібні не перетворили Україну в Косово.

Їхні діти – це далеко на всі прийдешні покоління українців.

Андрій Ільків, спеціально для УП